Справа № 11 а - 543 Головуючий у 1 -інстанції Гулак Н.А.
Категорія ст. 153 ч. 1, 152 ч.2 КК України Доповідач Романов О.В.
УХВАЛА Іменем України
18 липня 2006 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого : Романов О.В.
суддів: Михайловського В.І., Захарчука С.В.
з участю прокурора: Глазунов С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2006 року,
яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя міста Житомира АДРЕСА_1, судимого:
13.12.1999р. Корольовським райсудом м.Житомира за ст.ст. 141 ч.2, 46-1, 44 КК України на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
· 6.04.2001р. постановою Богунського райсуду м.Житомира скасована відстрочка виконання вироку і ОСОБА_1 направлено в установу виконання покарань для відбування покарання;
· 31.08.2001р. Богунським райсудом м.Житомира за ст.ст. 17-140, 43 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,-
засуджено за ст. 153 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 152 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно до відбування призначено 8 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_2 за завдану моральну шкоду 3000 грн. та на користь головного фінансового управління Житомирської ОДА 390 грн.46 коп. за лікування потерпілої.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишений попередній - тримання під вартою.
Згідно вироку ОСОБА_1 засуджений за те, що 29 серпня. 2005 року близько 4 години ЗО хвилин біля АДРЕСА_2 в місті Житомирі зустрів раніше незнайому ОСОБА_2 та застосовуючи фізичне насильство і погрози затягнув її на територію загальноосвітньої шкоди № 16, де задовольнив свою статеву пристрасть неприродним способом. Після цього, застосовуючи фізичну силу, наносячи чисельні удари долонею руки по обличчю, погрожуючи вбивством, поклав потерпілу на землю і зґвалтував її. Під час насильницьких статевих актів засуджений спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження як з короткочасним розладом здоров'я, так і без короткочасного розладу здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 поставив питання про направлення справи на додаткове розслідування. Вважає, що справа проти нього була сфабрикована слідчими органами,а докази зібрані під фізичним і психологічним тиском з боку працівників міліції.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який заперечив проти доводів апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вина засудженого у вчиненні насильницьких статевих актів знайшла своє підтвердження в ході досудового розслідування і стверджується доказами, здобутими слідчими органами та дослідженими під час розгляду справи в суді.
Засуджений ОСОБА_1 постійно змінював свої покази на досудовому слідстві і в суді. Під час допиту, його, як обвинуваченого ,ОСОБА_1 дав визнавальні покази та розказав як наздогнав раніше незнайому дівчину і, застосовуючи фізичну силу та погрози , задоволив з нею свою статеву пристрасть неприродним способом, а потім зґвалтував її. Такі покази засудженого судом першої інстанції обгрунтовано покладені в основу вироку, так як вони є послідовними, узгодженими між собою та іншими доказами по справі.
Так, потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що біля під'їзду дому її наздогнав незнайомий чоловік, повалив на лавку, здушував їй шию руками, закривав рота рукою. Потім, застосовуючи фізичну силу та погрози завів її на територію школи, де примусив задоволити його статеву пристрасть неприродним шляхом, а потім зґвалтував її. Коли потерпіла прийшла додому, то одразу ж про все розповіла матері і вони звернулись в міліцію з приводу зґвалтування. Такі покази ОСОБА_2 давала на протязі всього розслідування справи і вони є аналогічними з визнавальними показами засудженого та підтверджуються іншими здобутими доказами по справі.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що коли донька прийшла додому, то була вся в крові з тілесними ушкодженнями, дуже плакала і розповіла про зґвалтування. Одразу після приходу доньки вони звернулися в міліцію.
Свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона проживає в одному під'їзді з потерпілою і вночі чула, що під вікнами будинку на вулиці хтось сварився і плакав.
Також, показання потерпілої про те, що між нею і засудженим мало місце насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, а потім зґвалтування свідчать і висновки судово-імунологічної, цитологічних та судово-медичних експертиз.
Відповідно до протоколу впізнання потерпіла впізнала ОСОБА_1, як особу, яка 2 9.08.2005р. на території школи № 16 зґвалтувала її.
Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про виновність засудженого у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства і зґвалтуванні та кваліфікував його дії за ч.1 ст.153, ч.2 ст.152 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на досудовому слідстві давав добровільні показання, йому не перешкоджали писати зауваження в протоколах допиту, в кінці слідства він був ознайомлений зі всіма матеріалами справи. Під час розгляду справи в суді на запитання головуючого ОСОБА_1 пояснив, що не має ніяких зауважень щодо методів ведення досудового слідства. Ні під час досудового слідства, ні під час розгляду справи в суді засудженим ОСОБА_1 не піднімалося питання про застосування щодо нього недозволених методів слідства. Одже, твердження засудженого в апеляції про те, що до нього застосовувалося фізичне і психологічне насильство є безпідставними. При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції дотримався вимог ст. 65 КК України і, врахувавши всі обставини по справі, призначив справедливе покарання, яке відповідає тяжкості скоєних злочинів.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку суду і направлення справи на додаткове розслідування.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2006 року щодо нього без зміни.