Головуючий суду 1 інстанції - Форощук О.В.

Доповідач - Орлов І.В.

Справа № 431/1646/17

Провадження № 22ц/782/582/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2017 року

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Орлова І.В.,

суддів: Назарової М.В., Яреська А.В.,

за участю секретаря : Єгорової О.П..

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволів на виїзд за кордон та на виготовлення паспортних документів неповнолітньої дитини без згоди батька, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2017 року ОСОБА_2 (далі позивачка) звернулася до ОСОБА_3 (далі відповідач) з позовом у якому просила суд: 1) надати її неповнолітньому сину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним шістнадцятирічного віку, дозвіл на виїзд за кордон України у супроводі позивачки без згоди та супроводу батька - ОСОБА_3; 2) надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення паспорту для виїзду за кордон неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 без згоди батька - ОСОБА_3.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_2 зазначила, що вона разом із своїм неповнолітнім сином ОСОБА_4 мешкає у місті Антрациті Луганської області. Батьком дитини є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. У шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 перебувала з 23 червня 2012 року до 28 лютого 2017 року. Позивачка має бажання повезти сина за кордон з метою розширення кругозору дитини, ознайомлення дитини з культурою інших народів. Оскільки відповідач згоду на такі поїздки та на оформлення документів не надає, ОСОБА_2 звернулася за судовим вирішенням цього спору.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю та необґрунтованістю заявлених вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просила: рішення місцевого суду від 12 червня 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення, якім позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на таке.

Судовим розглядом встановлено, що батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сторони зареєстрували шлюб 23 червня 2012 року. Рішенням Старобільського районного суду від 16 лютого 2017 року, яке набрало законної сили 28 лютого 2017 року, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано. Неповнолітній ОСОБА_4 разом з мамою проживає у місті Антрациті за адресою вулиця Петраковського 9/115 (а. с. 4 - 11).

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували звернення до батька дитини про надання дозволу на виїзд сина за кордон, відмову або ігнорування батьком дитини надання такого дозволу. Позивачка документально не підтвердила необхідність багаторазових виїздів неповнолітньої дитини за кордон, не конкретизувала держави прямування та часові проміжки перебування дитини у цих іноземних державах.

Апеляційний суд у цілкому погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до частин 3 та 6 статті 313 Цивільного кодексу України встановлено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері регулюється Законом України № 3857-XII від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України № 3857-XII, правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. Правила перетинання державного кордону громадянами України (далі Правила), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року (з наступними змінами).

Так, згідно з пунктом 2 Правил, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до пункту 3 Правил, виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Відповідно до пункту 4 Правил, виїзд з України громадян, які не досягли шістнадцятирічного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Таким чином, для перетинання державного кордону України громадянин, який не досяг шістнадцятирічного віку, повинен мати: 1) паспортні документи та 2) підтверджуючі документи, до яких у тому числі відносяться: нотаріально посвідчена згода другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі або копія рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 7 травня 2014 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі Порядок) .

Згідно з підпунктом 2 пункту 7 Порядку, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються:

2) особі, яка не досягла 16-річного віку: - на підставі заяви-анкети одного з батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників або інших законних представників (далі - законні представники). У разі відсутності другого з батьків під час подання документів така заява подається нотаріально засвідченою. Якщо батьки не перебувають у шлюбі, оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюється на підставі заяви-анкети того з них, з ким проживає особа.

Батьки неповнолітнього ОСОБА_4: батько - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не час розгляду справи у шлюбі між собою не перебувають. За таких обставин оформлення та видача паспорта для виїзду за кордон неповнолітньому ОСОБА_4, має здійснюватися лише на підставі заяви-анкети мами - ОСОБА_2, з якою проживає дитина. Отримання згоди відповідача на оформлення такої заяви-анкети закон не вимагає.

Таким чином, висновки місцевого суду про відмову ОСОБА_2 у наданні дозволу на оформлення документів (паспорту) для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_4 за межі України без згоди батька, є законними і правильними. Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи неповнолітній ОСОБА_4, який не досяг шістнадцятирічного віку, не отримав паспортного документу для перетинання державного кордону України. Наявність такого документу матеріалами справи не підтверджено.

Рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, отримання якого мала на меті позивачка за результатами позитивного розгляду її позову, за своєю правовою природою відноситься до підтверджуючих документів, які необхідні для перетинання державного кордону України. Малолітній син позивачки на час розгляду справи не має базового паспортного документу для перетинання державного кордону України. Такий основний документ має бути отриманий у майбутньому.

Таким чином, Старобільський районний суд Луганської області у повному обсязі встановив та з'ясував обставини, що мають значення для справи, надав зазначеним обставинам правильну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а спрямовані на переоцінку доказів, яким місцевий суд дав належну правову оцінку, повно та всебічно встановивши обставини справи.

Відповідно до статті 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суд з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог статтей 10, 60 ЦПК України, дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову. Підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги немає.

Відповідно до статті 88 ЦПК України з позивачки ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню недоплачена сума судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 384,00 гривні.

Керуючись статтями 88, 303, 307, 309, 315, 319, 325 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 12 червня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 384,00 (триста вісімдесят чотири) гривні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: