Справа №2-8657/2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2009 року Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді: Кваші С.В.,
при секретарі: Вдовиченко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Заводського районного суду м. Миколаєва справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, про визнання дій неправомірними, скасування постанови, закриття провадження в адміністративній справі,-
ВСТАНОВИВ:
01.10.2009р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, про визнання дій неправомірними, скасування постанови ВЕ №050694 від 24.09.2009р., закриття провадження в адміністративній справі.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, поважної причини своєї неявки суду не надав. Суд, на підставі ст. 128 КАС України вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідача.
Суд, вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, а саме: копію постанови, копію протоколу про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так судом встановлено, що 24 вересня 2009 року інспектором ДПС ВДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення ВЕ №031286, в якому зазначив, що о 16 год. 50 хв. позивач керуючи т/з 2107; д/н НОМЕР_1 по а/ Одеса – Новоазовськ 142 км не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено». На підставі протоколу про адміністративне правопорушення було винесено постанову про адміністративне правопорушення ВЕ №050694, якою позивача визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП (позивача по справі) і призначено стягнення у вигляді штрафу 255грн.
Таким чином, доказами вини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КУпАП фактично є тільки лише протокол та постанова про адміністративне правопорушення, будь-які інші докази відсутні.
Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 247 ч. 6 КУпАП однією з обставин, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення є скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова по справі про адміністративне правопорушення ВЕ №050694 від 24.09.2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення – скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Миколаївській області, про визнання дій неправомірними, скасування постанови, закриття провадження в адміністративній справі – задовольнити частково.
Скасувати постанову ВЕ №050694 від 24.09.2009р., якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП і призначено стягнення у вигляді штрафу 255грн.
Постанова набуває законної сили через 10 днів після її проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через місцевий суд в порядку визначеному ст. 186 КАС України.
Суддя Заводського районного
суду м. Миколаєва С.В. Кваша