НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ      

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  20 листопада 2009 року   справа № 2-1639/09      м. Нововолинськ  

    Нововолинський міський суд Волинської області в складі:  

    головуючого                           судді Свередюка А.В.,  

    при секретарі                                     Гнатюк К.В.,  

    за участю відповідача                       ОСОБА_1,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Нововолинську справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, — суд,    

встановив:  

  20 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який було укладено 05 вересня 1992 року в Нововолинському міському відділі запису актів громадянського стану Волинської області, актовий запис №322.  

  Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 05 вересня 1992 року. Від шлюбу народились діти: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Подружнє життя з чоловіком не склалось, як виявилось у них протилежні погляди на сімейне життя, тому між ними постійно виникали конфлікти. Її намагання зберегти сім'ю бажаних результатів не принесли, взаєморозуміння знайти не вдалось. Майже десять років  проживають окремо. Відновлювати сімейні відносини не має наміру, оскільки за час спільного проживання з відповідачем переконалась, що  примирення, спільне проживання, поновлення їх сімейних стосунків, збереження сім'ї неможливе. Діти перебувають на її утриманні та проживають разом з нею. Сім'я фактично розпалась, вони не проживають як подружжя, окремо ведуть свої господарства. За таких обставин вважає неможливим перебування в шлюбі з ОСОБА_1 Просить розірвати шлюб між нею та відповідачем.  

  Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про що подала до суду письмову заяву в якій справу просить слухати за її відсутності, позов підтримує, просить його задоволити.  

  В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов визнав повністю, не заперечив щодо його задоволення, пояснив, що вони з позивачкою ОСОБА_2 одружились в 1992 році. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей. З позивачкою вже вісі років не проживають разом, дружина весь час їздить на заробітки. Вважає, що збереження сім'ї не можливе.    

  Згідно ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу і постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.    

  Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши письмові докази, а саме: свідоцтво про укладення шлюбу (а.с.5), копію свідоцтва про народження ОСОБА_4 (а.с.7), копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.8), копію будинкової книги (а.с.9-10), копію паспорта ОСОБА_2 (а.с.11), копію паспорта для поїздок за кордон ОСОБА_2 наданої в судовому засіданні відповідачем,  суд дійшов висновку, що сумісне життя подружжя є неможливим, а тому суд позов задоволює і розриває шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_5  

  Керуючись  ст.10, ст.11, ст.60, ст.209, ст.212, ст.213, ст.214, ст.215 ЦПК України, на підставі ст.110, ст.112 Сімейного кодексу України, — суд,  

вирішив:  

  Позов задоволити.  

  Шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 05 вересня 1992 року в Нововолинському міському відділі запису актів громадянського стану Волинської області, актовий запис №322, розірвати.  

  При отриманні свідоцтв про розірвання шлюбу стягнути з позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 в дохід держави з кожного по 10 (десять) грн. державного мита.  

  Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги після розгляду справи апеляційним судом.  

Головуючий                підпис  

Згідно з оригіналом  

Суддя                                                                                 А.В. Свередюк