Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 483/369/15-ц

Провадження 2/483/2/2017

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2017 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Казанлі Л.І.

при секретарі Гречці С.Є.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи - приватний нотаріус Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корчемаха Світлана Станіславівна, виконавчий комітет Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на земельні ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

06 березня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_5. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2007 року його матір ОСОБА_11 склала заповіт, посвідчений виконавчим комітетом Кам'янської сільської ради, яким заповіла йому земельну ділянку загальною площею 6,29 га, розташовану в межах Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла. Звернувшись до Другої очаківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, він дізнався, що 11 квітня 2012 року приватним нотаріусом Корчемахою С.С. було посвідчено заповіт ОСОБА_11 на ім'я сторонньої особи - відповідача ОСОБА_5. Також після смерті матері він виявив відсутність правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, а також примірнику заповіту, у зв'язку із чим звернувся до Очаківського МВ УМВС України в Миколаївській області із заявою про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України. За життя ОСОБА_11 тяжко хворіла та перебувала на обліках в закладах охорони здоров'я. Через гіпертонічну хворобу у померлої розвилися сильні головні болі, запаморочення та втрата пам'яті. За місяць до складення оскаржуваного заповіту ОСОБА_11 діагностовано низку хвороб, серед яких, зокрема, ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2 ступеню. Посилаючись на те, що наявність згаданих захворювань перешкоджала ОСОБА_11 в повній мірі розуміти значення своїх дій та керувати ними, просив визнати недійсним заповіт від 11 квітня 2012 року, складений на користь відповідача, а також визнати за ним право власності на земельні ділянки площею 4,66 га, 1,36 га та 0,27 га, розташовані в межах Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_11.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень послалася на те, що померла ОСОБА_11 свідомо здійснила своє волевиявлення щодо розпорядження спірними земельними ділянками. Відповідач ОСОБА_5 особисто допомагав ОСОБА_11 грошима та сільгосппродукцією, а тому не був для померлої сторонньою особою. Зазначала, що, напевно, діти належного догляду та матеріальної допомоги ОСОБА_11 не надавали, а тому вона часто зверталася до відповідача. Посилаючись на викладене, просила повністю відмовити в задоволенні позову.

В минулих судових засіданнях третя особа - приватний нотаріус Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корчемаха С.С. вважала позов безпідставним, пославшись на відсутність порушень чинного законодавства під час посвідчення спірного заповіту. Так,ОСОБА_11 було роз'яснено зміст та наслідки вказаного правочину, що остання засвідчила власноручним підписом. Нею особисто було перевірено дієздатність заповідача та роз'яснено наслідки вчинення нотаріальної дії.

Третя особа - брат позивача ОСОБА_7 в минулих судових засіданнях заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що його матір розпорядилась належним їй майном на власний розсуд, і відсутні підстави вважати, що спірний заповіт було складено поза її волею.

Представник третьої особи - виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області надав заяву про розгляд справи без участі

Треті особи ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши експертів, спеціаліста, свідків, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд дійшов такого.

З досліджених судом свідоцтв про народження та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб(т. 1 а. с. 17-19) вбачається, що позивач ОСОБА_4 є сином ОСОБА_11 і, у відповідності зі ст. 1261 ЦК України, є спадкоємцем першої черги.

22 жовтня 2007 року ОСОБА_11 склала заповіт, яким заповіла своєму синові ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 6,29 га, розташовану в межах Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, за цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 09 березня 2005 року (т. 1 а. с. 24).Заповіт було посвідчено секретарем виконавчого комітету Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та зареєстровано в реєстрі за № 200 (т. 1 а. с. 23).

19 лютого 2015 року нотаріусом позивачеві ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом в зв'язку з тим, що заповіт ОСОБА_11 від 22 жовтня 2007 року втратив свою чинність у зв'язку із складенням останньою нового заповіту (т. 1 а. с. 28).

З дослідженого судом заповіту (т. 2 а. с. 128) вбачається, що 11 квітня 2012 року ОСОБА_11 заповіла земельні ділянки площею 4,66 га, 1,36 га та 0,27 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Кам'янської сільської ради відповідачеві ОСОБА_5. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Корчемахою С.С..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11, не змінивши заповіту, померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16 жовтня 2014 року (т. 1 а. с. 20).

Ці обставини не оспорюються особами, які беруть участь у справі, а тому суд вважає їх встановленими.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

В силу вимог ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Таким чином, однією із особливостей заповіту як правочину є те, що він водночас може бути віднесений і до нікчемних і до оспорюваних правочинів.

В силу вимог норм цивільного закону до нікчемних заповітів відноситься заповіт, який складений фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності (ч. 1 ст. 1234 ЦК України).

Із заповіту від 11 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Корчемахою С.С. вбачається, що в його тексті зазначено: місце, дата, складання заповіту, число, місяць, рік та місце народження заповідача та ідентифікаційний номер, а також випливає, що заповіт складений фізичною особою із повною цивільною дієздатністю, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, із роз'ясненням змісту відповідних статей ЦК України, що зазначені у заповіті. У заповіті також вказана дата його складання та підписання за допомогою технічних засобів в приміщенні, що є робочим місцем нотаріуса та адреса нотаріальної контори. Заповіт підписаний власноручно заповідачем ОСОБА_11 та прочитаний нею вголос, про що свідчить підпис останньої, а також зазначено, що заповіт записаний нотаріусом зі слів ОСОБА_11 та викладений на нотаріальному бланку, що в повній мірі відповідає вимогам ст.ст. 1247. 1248 ЦК України щодо форми та умов посвідчення заповітів.

Оспорюючи заповіт, сторона позивача посилається на те, що внаслідок хворобливого стану заповідач перебувала в такому стані, що перешкоджав їй розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Разом із тим, за переконанням суду, такі твердження не відповідають встановленим обставинам справи.

Так, статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначено презумпцію психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Отже, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідно обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 145 ЦПК України.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 263 від 22 червня 2016 року ОСОБА_11 страждала когнітивним та астенічним розладом внаслідок судинного захворювання головного мозку, однак визначити ступінь цих розладів, час виникнення та чи могла ОСОБА_11 в повному обсязі за станом здоров'я усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання заповіту від 11 квітня 2012 року, не представляється можливим (т. 2 а. с.168-173).

В судовому засіданні було допитано судових експертів ОСОБА_13, ОСОБА_14 за участю яких проводилась експертиза, а також лікаря-психіатра ОСОБА_15 в якості спеціаліста. Експерти пояснили суду, що психічний стан померлої ОСОБА_11 можна оцінювати як за медичним, так і за юридичним критеріями. Згідно з першим, померла дійсно страждала зазначеними у висновку експертизи захворюваннями. Однак, відповідно до юридичного критерію, не можна вважати, що ОСОБА_11 не усвідомлювала значення своїх дій під час складання спірного заповіту.

Як зазначено в постанові № 6-9 цс/12 Верховного Суду України, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України, висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід надавати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (ст. 212 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Так, допитані судом в якості свідків у цій справі ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 повідомили суду, що давно знайомі з родиною ОСОБА_10. В сім'ї завжди панували дружні та теплі стосунки, діти допомагали один одному та всі доглядали за матір'ю. Після смерті чоловіка у 1994 році ОСОБА_11 перебувала у депресивному стані та, незважаючи на наявність п'ятьох дітей, хотіла покінчити життя самогубством; кілька разів її рятували. Всі також знали про заповіт, складений на ім'я ОСОБА_4. Для родини ОСОБА_10 ОСОБА_5 - стороння людина, а крім того, є родичем директора ПСП «Україна» - орендаря земельних паїв в селі.

Однак суд не може вважати ці показання належними доказами у справі, оскільки свідки не є спеціалістами в галузі медицини, а відтак, їх показання стосовно психічного стану померлої ОСОБА_11 є неспроможними.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України та п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» визначено, що в справі може бути призначено додаткову експертизу, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним.

Разом із тим, позивач та його представник не скористались своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової експертизи, а тому суд у відповідності до ст. 11 ЦПК України постановляє рішення за наявними у справі доказами і вважає, що позивачем не доведено, що ОСОБА_11 страждала на психічне чи інше захворювання, які могли вплинути на розуміння значення нею своїх дій та можливість керувати ними під час складання спірного заповіту.

Посилання представника позивача на наявність складених на користь відповідача заповітів від імені ОСОБА_21 та ОСОБА_22 судом до уваги не беруться, оскільки не є предметом розгляду даної справи, а вказані особи, або їх спадкоємці - сторонами в ній.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 визначено, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (ст. 159 ЦПК України), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивачем та його представником не надано до суду жодного доказу на підтвердження викладених ними обставин щодо визнання заповіту недійсним, як і не доведено, що цей заповіт було вчинено поза волею померлої ОСОБА_11.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у ній докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд справи з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підлягають стягнення з позивача на користь відповідача понесені ним та документально підтверджені витратина правову допомогу в розмірі 4 700 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні цивільного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5про визнання недійсним заповіту, складеного 11 квітня 2012 року ОСОБА_11, посвідченого приватним нотаріусом Очаківського районного нотаріального округу Миколаївської області Корчемахою Світланою Станіславівною, та про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки площею 4,66 га, 1,36 га та 0,27 га, розташовані в межах Кам'янської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_5 -4 700 (чотири тисячі сімсот) гривень в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми під час проголошення рішення, - у той же строк з дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: