ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        

31 липня 2006 р.

№ 2-26/1054.1-2006

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                                                Перепічая В.С.,

                                                                                                Вовка І.В.,

                                                                                                Гончарука П.А.,

розглянувши касаційну скаргу малого підприємства “Афон” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі № 2-26/1054.1-2006 за позовом малого підприємства “Афон” до малого приватного підприємства “Фенікс”, товариства з обмеженою відповідальністю “Ефір”, сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені О.В. Суворова, спільного підприємства “Юкрейніан Ойл” про витребування майна, визнання недійсними угод та стягнення суми, -

                                        Встановив:

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до п. “г” ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” (зі змінами та доповненнями від 25.03.2005 р.), яка стосується розміру ставок державного мита, із апеляційних та касаційних скарг на рішення та постанови, а також заяв про перегляд їх за нововиявленими обставинами, які подаються до господарських судів, сплачується 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 % ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” із змінами і доповненнями, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 р., позови про визнання недійсними угод оплачуються державним митом залежно від вартості відшукуваного майна або розміру грошових сум, обумовлених угодою.

Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об’єднано кілька вимог, зв’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

З позовних заяв, що одночасно мають майновий і немайновий характер, державне мито, згідно з п. 36 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15, підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Як вбачається з матеріалів справи № 2-26/1054.1-2006, в позовній заяві малого підприємства “Афон” об’єднано вимоги як майнового, так і немайнового характеру, що зв’язані між собою. Позов малого підприємства “Афон”, з урахуванням уточнення позовних вимог, заявлено про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Ефір” прибутку в сумі 29102,64 грн., визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 18.02.1999 року, від 19.10.1999 року № 60 та договору оренди від 01.04.2002 р. та витребування майна від товариства з обмеженою відповідальністю “Ефір” та спільного підприємства “Юкрейніан Ойл”.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.03.2006 р., залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., в позові відмовлено.

Не погодившись з постановленими у справі судовими рішеннями, позивач просить скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Проте, касаційна скарга не може бути прийнята до провадження та підлягає поверненню скаржнику, оскільки подана з порушенням норм процесуального права щодо її належного оформлення.

Додані до касаційної скарги квитанції від 15.06.2006 р. № К11/6/114 на суму 146 грн., № К11/6/113 на суму 51 грн., № К11/6/112 на суму 51 грн., № К11/6/111 на суму 51 грн., № К11/6/110 на суму 51 грн. не відповідають вказаним вимогам, тому не можуть вважатися належними доказами сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

               

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі № 2-26/1054.1-2006 повернути малому підприємству “Афон”.  

       Судді                                                                                   Перепічай В.С.

                         

                                                                                                    Вовк І.В.

                                                                                                    Гончарук П.А.