Справа №2-3013/08
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
11 листопада 2009 р. м.Харків
Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі головуючого: судді Протасової О.М., при секретарі – Тарановій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Комерційного Іноваційного Банку "Укрсиббанк" про визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача - Акціонерного Комерційного Іноваційного Банку "Укрсиббанк" (у подальшому – АКІБ "Укрсиббанк") з позовом про визнання недійсним договору, укладеного 4.09.06 між ним та відповідачем, на отримання кредиту в розмірі 19076 доларів США на придбання легкового автомобіля строком до 4.09.13 зі сплатою 11 відсотків річних за використання кредиту.
Позивач послався на те, що при укладенні договору йому не було надано достатньо часу для ознайомлення з його умовами. Однак у подальшому він дізнався, що банк, позичивши йому іноземну валюту, перерахував автоцентру грошові кошти у національній валюті України. Вважав, що ці дії були вчинені відповідачем з метою обману його як позичальника для приховання мнимої угоди в обхід Указу Президента України №762/96 від 25.08.96 "Про грошову реформу в Україні" та нормативних актів щодо валютного регулювання в Україні, без відповідної ліцензії та з грубим порушенням його конституційних прав, а тому просив визнати кредитний договір недійсним на підставі ст.ст.227,228 та 230 ЦК України.
У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_2, який діє на підставі довіреності, підтримав позов, посилаючись на наведені у ньому обставини.
Представники відповідача за довіреністю – ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позов не визнали, вважаючи його необґрунтованим, та пояснили, що позивачеві було надано достатньо часу для обміркування умов кредиту, та були роз"яснені валютні ризики, після чого валюту кредиту він обрав самостійно та свідомо. Окрім того зауважили, що законом не передбачено визнання удаваною частини правочину. Пояснили, що право банку надавати кредити в іноземній валюті передбачено Законом України "Про банки і банківську діяльність" та здійснюється на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та ліцензії Нацбанку на проведення банківських операцій.
Вислухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, з урахуванням такого.
Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів (ч.1 ст.11 того ж Кодексу).
Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З п.1.1 договору про надання споживчого кредиту та застави майна №11034343000 від 4.09.06 вбачається, що кредитодавець, відповідач у справі, зобов"язався надати позичальникові, позивачу у справі, а останній – прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 19076 доларів США, та сплатити проценти за користування кредитом в порядку і на умовах, встановлених договором.
Як вбачається з анкети позичальника та інформаційного листа, а також п.10.13 спірного кредитного договору, валюту кредитування позивач обрав заздалегідь та самостійно; з програмами кредитування, умовами та особливостями кредитування клієнтів-фізичних осіб ознайомлений; всі умови договору є йому цілком зрозумілими та такими, які він вважає справедливими по відношенню до себе.
Зазначені обставини спростовують доводи позивача про навмисне введення його відповідачем в оману щодо істотних умов договору, або замовчання наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, а тому підстав для визнання договору недійсним за ст.230 ЦК України суд не вбачає.
Згідно зі ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, та здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України лише у тому випадку, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.в ч.4 ст.5 зазначеного Декрету).
Доказів на підтвердження того, що сума отриманого позивачем кредиту чи його термін перевищують встановлені законодавством межі, позивачем суду не надано, а тому суд відхиляє його доводи про визнання недійсним договору на підставі ст.227 ЦК України як такого, що вчинений без відповідного дозволу.
Не доведено позивачем і того, що договір був спрямований на порушення його конституційних прав і свобод як людини і громадянина, а тому, не встановивши обставин, які свідчили б про інше порушення договором публічного порядку, суд вважає безпідставними посилання позивача на ст.228 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
У розумінні наведеної статті, правочин є удаваним у випадку невідповідності його виду (а не умов договору) тому правочину, який насправді вчинено.
Згідно з ч.2 наведеної статті, єдиним наслідком визнання угоди недійсною через її удаваність є застосування до неї правил, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
На підставі цього суд відхиляє доводи позивача щодо удаваності договору кредиту грошових коштів в іноземній валюті, оскільки з цих же доводів вбачається, що суть правочину, який насправді вчинено – отримання грошових коштів у кредит, - ним не оспорюється.
Окрім того, суд не приймає до уваги і довід позивача щодо перерахування банком торгівельній організації суми кредиту у валюті України, оскільки вважає, що такі дії цілком відповідають положенням ч.1 ст.99 Конституції України, ч.1 ст.533 ЦК України та ч.1 ст.3 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" про те, що валюта України є єдиним законним способом платежу на території України.
У зв"язку з недоведеністю та безпідставністю основних вимог суд відхиляє і похідні вимоги позивача щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди.
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст.8,10,11,60,88, 209,213, 215,218, 223,294-296 ЦПК України, суд -
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст. 10,60,212,214,215,218,224-228, 293-296 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного Комерційного Іноваційного банку "Укрсиббанк" про визнання недійсним кредитного договору та стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається у строк, встановлений для подання такої заяви.
Рішення суду набирає чинності після закінчення десятиденного строку, якщо заява про його апеляційне оскарження не була подана. Якщо після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга у двадцятиденний строк не була подана, рішення набирає чинності після закінчення двадцятиденного строку для подачі апеляційної скарги. У випадку подачі апеляційної скарги рішення, якщо воно не буде відмінено, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Протасова О.М.