ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р.                                                  Справа № 914/3131/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Плотніцького Б.Д.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.

за участю представників

від Позивача: ОСОБА_2;

від Відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 року (суддя Іванчук С.В.), про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі №914/3131/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія – Новий Розділ”, м. Новий Розділ

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 року Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія Новий Розділ (вх.№2999/17 від 10.07.2017р.) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 39078,05 грн. 3% річних, 226352,56 грн. інфляційних втрат задоволити. визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Львівської області від 22.03.2016 року у справі №914/3131/15 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 39 078,05 грн. 3% річних та 226 352,56 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 року, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вих. № 14/5-866в від 16.08.2017року, в якій просить оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду скасувати, у задоволенні заяви ТОВ «Енергія – Новий Розділ» відмовити.

Свої доводи скаржник мотивує тим, зокрема, що відповідачем у справі не подано суду доказів участі підприємства у процедурі врегулювання заборгованості у визначеному Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII порядку, а відтак, у суду відсутні підстави вважати боржника учасником процедури врегулювання заборгованості перед стягувачем як постачальником природного газу. Також, скаржник зазначає, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та проценти річних підлягають списанню лише за умови виконання вимог Закону щодо участі у процедурі врегулювання заборгованості. Вважає безпідставними доводи відповідача та висновки суду про те, що вказаний Закон не вимагає від сторін будь-яких дій і заборгованість визнається списаною автоматично зі вступом в дію цього Закону, оскільки враховуючи норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV та Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», у відповідача з 30.11.2016 (дата набрання Закону №1730 законної сили) виникло право на списання заборгованості зі сплати інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, на стягнення яких видано наказ, але не автоматично, а відповідно до певної процедури, яка має засвідчуватись певними документами. Окрім того, скаржник посилається на те, що ч.4 ст.117 ГПК України визначено можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто, обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов’язань боржника.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2017 року скаржнику поновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 27.09.2017 року.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу спростовує доводи скаржника, просить у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 27.09.2017 року представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, і висловили свої міркування з питань, що виникли в ході розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 року у даній справі – залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Львівської області від 09.03.2016р. у справі № 914/3131/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» стягнуто 39 078,05 грн. 3% річних, 226 352,56 грн. інфляційних втрат та 5308,61 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення суду на три місяці.

На виконання рішення Господарського суду Львівської області від 09.03.2016р., 22.03.2016р. видано відповідний наказ.

Постановою державного виконавця Новороздільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області ВП №51884921, 19.08.2016р. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/3131/15 від 09.03.2016р.

10 липня 2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» звернулось в Господарський суд Львівської області з заявою про визнання наказу від 22.03.2016р. №914/3131/15 таким, що не підлягає виконанню. Заява мотивована положеннями частини 3 статті 7 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р. «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30 листопада 2016 року.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з врахуванням встановлених у справі обставин про відсутність у боржника заборгованості за спожитий у 2011-2012 рр. природний газ, яка була погашена до вступу в законну силу Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», до даних спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 3 ст.7 вищевказаного Закону, оскільки додаткові умови для списання сум інфляційних втрат та відсотків річних при відсутності кредиторської заборгованості за спожитий природний газ на день набрання чинності Законом, не вимагаються.

Судова колегія погоджується з даними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону № 1730-VIII реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону № 1730-VIII учасниками процедури врегулювання заборгованості є підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 1 Закону № 1730-VIII визначено яка саме кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за спожитий природний газ підлягає врегулюванню.

Це кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; кредиторська заборгованість перед постачальником електричної енергії підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за електричну енергію, спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, з постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (ч.1 ст. 1 Закону № 1730-VIII).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1730-VIII його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Матеріалами справи підтверджується, що заявник визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення.

Частиною 1 ст. 3 Закону № 1730-VIII встановлено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України № 173 від 12.07.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб’єктів господарювання.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

Крім того, приписи вимог ч.3 ст.7 вказаного Закону є нормою прямої дії, якою не ставиться право ненарахування неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Зазначена норма Закону є підставою для ПАТ «НАК «Нафтогаз України» і ТОВ «Енергія-Новий Розділ» списати з відображенням у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності сум інфляційних та річних відсотків, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплоенергії, оскільки основний борг погашений до 30.11.16, тобто до вступу у дію ЗУ від 03.11.16 №1730-VIII.

Частиною 1 ст. 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом. Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про винятковість та особливість вищезазначених обставин, які, в свою чергу, є підставою для визнання наказу №914/3131/15, виданого 22.03.2016 Господарським судом Львівської області таким, що не підлягає виконанню.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування судового рішення у даній справі, оскільки доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому акті.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105-107 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд , П О С Т А Н О В И В :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.08.2017 року у справі № 914/3131/15 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Судові витрати за перегляд ухвали в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий суддя Б.Д. Плотніцький

Суддя І.Б. Малех

Суддя О.І. Матущак