ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2017 р. Справа № 914/817/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

Орищин Г.В.,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ - 1115 від 06.07.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3832/17 від 10.08.2017 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2017 року

у справі № 914/817/17 (суддя Кітаєва С.Б.),

порушеній за позовом

позивача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», м. Білицьке Донецької області,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів,

про стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 111011,55 грн. (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 464 від 26.06.2017 р. (вх. № 22715/17 від 26.06.2017 р.)) та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: Гачак І.О. (п/к на підставі довіреності б/н від 25.10.2016 р.);

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представнику роз'яснено. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представника апелянта повідомлено, що в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового засідання.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2017 р., справу № 914/817/17 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суду від 14.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ - 1115 від 06.07.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3832/17 від 10.08.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.09.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 27.09.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією.

В судове засідання представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 р. по справі № 914/817/17 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову та судові витрати покласти позивача.

Представник позивача в судове засідання, повторно, не прибув, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано позивачем 22.08.2017 р. за № 85043 00457158 та наступною рекомендованою кореспонденцією.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне:

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. апелянту поновлено строк на подання апеляційної скарги та ухвалою суд від 14.08.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Регіональної філії «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», № НЮ - 1115 від 06.07.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3832/17 від 10.08.2017 р.) до розгляду та з підстав зазначених в ухвалі суду від 13.09.2017 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою кореспонденцією. Однак, уповноважений представник позивача в судове засідання, повторно не прибув.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника позивача за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Буланов та Купчик проти України" заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., "Чуйкіна проти України" № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Щодо не виконання позивачем вимог ухвали суду від 14.08.2017 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 р. (п. 4 резолютивної частини ухвали) зобов'язано: позивача (ПАТ ДТЕК Октябрська ЦЗФ») подати суду: письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу; докази в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, однак, вимоги ухвали суду позивачем виконано не було.

Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 914/817/17 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника позивача, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 червня 2017 року у справі № 914/817/17 (суддя Кітаєва С.Б.) позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя,1, код ЄДРПОУ 40081195) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (85043, Донецька область, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1 А, код ЄДРПОУ 00176549) 9773,82 грн. вартості недостачі вантажу та судовий збір в сумі 1420,56 грн. (пункти 1 та 2 резолютивної частини рішення). Пунктом третім резолютивної частини вирішено у задоволенні решти позовних вимог відмовити (а. с. 64, 65-76).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/відповідач (Регіональна філія «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а. с. 113-116), просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2017 р. по справі № 914/817/17 та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позову та судові витрати покласти позивача.

Слід зазначити, що в прохальній частині апеляційної скарги апелянтом/відповідачем зазначено оскаржуване рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2017 р. по справі № 914/817/17, однак, колегія суддів вважає, наведене опискою, оскільки по тексту апеляційної скарги скаржник зазначає рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 р. по справі № 914/817/17, відтак слід вважити правильним по тексту апеляційної скарги рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2017 р. по справі № 914/817/17.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом усіх обставин справи, а висновки суду, які викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом взято до уваги лише доводи позивача, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення не встановив, що є предметом спору у даній справі та помилково дійшов висновку про доведеність вартості відправленого вантажу за накладними від 19.01.2017 р. № 46524005, а також щодо наявності у позивача збитків в розмірі 9773,82 грн., оскільки на думку апелянта, судом в тій частині не було надано належної оцінки збиткам, та не встановлено причинний зв'язок між неправомірними діями та збитками відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Також апелянт зазначає, що відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують сплату вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення, та є предметом договору від 31.12.2013 р. № 13-15/75-У, відтак, позивачем проведення компенсації в розмірі 8439,53 грн. належними доказами не доведено.

Разом з тим, апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не було надано жодних доказів на підтвердження сплати вартості вугілля, яке було прийнято залізницею до перевезення та є предметом договору від 31.12.2013 р. № 13-15/77-У.

Апелянт також покликається на ту обставину, що судом першої інстанції залишено поза увагою твердження позивача, що він не є власником вантажу, і розрахунок вартості вантажу, що перевозився у вагоні № 56954217 здійснював керуючись заставною вартістю вугілля, однак, судом в цій частині не було надано жодної оцінки, у в'язку з чим, на думку апелянта заявлені позивачем позовні вимоги засновані лише на факті недостачі вантажу під час його перевезення та не мають під собою матеріального обґрунтування, оскільки позивачем цим не були заподіяні будь-які збитки або втрати.

Також апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно застосував главу 30 § 1 ГК України та главу 54 § 3 ЦК України, чим порушив норми процесуального права, оскільки, змінив підставу позовних вимог.

Крім того, на думку апелянта, суд не звернув увагу на відсутність між залізницею та власником вантажу договірних відносин щодо поставки вугілля, а тому під час ухвалення рішення до уваги прийняв покликання позивача на документи надані постачальником, у зв'язку з чим, суд повинен буд відхилити такі доводи, оскільки підставою позовних вимог є неналежне виконання договору перевезення.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, апелянт/відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 40075815, місцезнаходження юридичної особи: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, дата державної реєстрації юридичної особи в Єдиному державному реєстрі: 21.10.2015, номер запису: 10701340000060039, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Регіональна філія «Львівська залізниця» з 26.02.2016 р. є відокремленим підрозділом (філією) Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» без права юридичної особи (п. 2.1. Положення про Регіональну філію), місцезнаходження філії: п. і. 79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1 (п. 1.4. Положення про Регіональну філію), діє на підставі Положення про Регіональну філію «Львівська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (нова редакція). У п. 2.8. Положення визначено повноваження філії.

Позивач: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи: 00176549, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1 А, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 352698 (а. с. 25) та довідкою серії АБ № 564661 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а. с. 26).

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 31.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (Замовник - за договором) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Виконавець - за договором) був укладений договір № 13-15/77-У (надалі договір) (а. с. 21-22).

Відповідно до умов договору Замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених дійсним договором або Специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

04.04.2016 р. між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (Замовник - за договором) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» (Виконавець - за договором) було укладено додаткову угоду до договору № 13-15/77-У від 31.12.2013 р., відповідно до якої, сторони за договором погодили кількість товару та ціну, також між сторонами за договором продовжено строк дії договору до 30.04.2017 р. (а. с. 23).

Також між сторонами, 30.04.2016 р. було укладено специфікацію до договору № 13-15/77-У від 31.12.2013 р. (а. с. 24).

Колегією суддів встановлено, що зазначений вище Договір, додаткова угода до нього та специфікація укладені між сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписані повноважними представниками обох сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст.ст. 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки суду не доведено зворотнього.

Відповідно до п.5 Специфікації від 30.04.2016 р. до договору, поставка концентрату здійснюється на умовах «DDР, місце призначення» залізнична станція «Ладижин» Одеської залізної дороги і/або залізнична станція «Бурштин» Львівської залізної дороги і/або залізнична станція «Енергодар» Придніпровської залізної дороги, в редакції «ІНКОТЕРМС-2010», з врахуванням умов договору та Специфікації.

На виконання умов договору № 13-15/77-У від 31.12.2013 р. ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило 15.01.2017 року за залізничною накладною № 53784294 зі станції Родинська Донецької залізниці було відправлено на станцію призначення Бурштин Львівської залізниці на адресу відокремленого підрозділу «Бурштинська ТЕС» ПАТ «ДТЕК «Західенерго» (одержувач вантажу) було направлено у вагоні: 56954217 вантаж: вугілля кам'яне марки Г 0-100 в кількості по 67700 кг та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, що підтверджується накладною № 53784294 (а. с. 18).

Також колегіє судів вважає за необхідне зазначити, що ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ» до основної накладної № 53784294 було складено та надіслано накладну № 46524005 (а. с. 19), про що у графі 20 «Найменування вантажу» було зроблено відповідний запис: «Досилається до основної відправки № 53784294).

Слід зазначити, що згідно п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до вищевказаних накладних залізниця прийняла у позивача на станції Родинська Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалась доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка є структурною одиницею ПАТ «ДТЕК Західенерго».

Отже, за вказаною накладною відповідач прийняв у позивача вугілля для перевезення і зобов'язався доставити його на станцію призначення - Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго".

Слід зазначити, що відокремлений підрозділ «Бурштинська ТЕС» є структурною одиницею Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи.

18.01.2017 р. на станції Красноармійськ Донецької залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 56954217, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вищевказаному вагоні. Про даний факт було складено комерційний акт № 450003/34/12 від 18.01.2017 р. за формою ГУ-22, у розділі А яких вказано про те, що вагони є технічно справними (а. с. 17).

З наявного в матеріалах справи комерційного акта № 450003/34/12 вбачається, що у розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» зазначено, що при контрольному переважуванні вагону № 56954217 на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 13.01.2017 р. виявилась маса брутто - 82800 кг, тара за документом - 21800 кг, маса нетто - 61000 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6700 кг. навантаження вантажу вище бортів на 20 см, «вкатано», вкрите снігом. За рухом поїзду над 1, 2, 3, 4 - ми люками мається поглиблення довжиною 550 см., шириною 280см., глибиною 50-70 см. В місці поглиблення порушене снігове покриття, потоптано. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течії вантажу немає. При повторному зважуванні вагона вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися міг би. Зав. Вантажним двором з штатним розкладом не має.

У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Бурштин Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /12.

В подальшому, після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення претензії та позову до залізниці вантажовідправнику ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", що підтверджується відповідним переуступним написом на залізничній накладній № 53784294 (а. с. 18)., та відповідає вимогам ст. 133 Статуту залізниць України.

Слід зазначити, що переуступний напис на накладній № 53784294 засвідчено підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго», відтак, право на пред'явлення позову було передано ПАТ «ДТЕК Октябрська ЦЗФ», який в свою чергу, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з перевізника вартості нестачі вугілля на суму 11011,55 грн.

Згідно з наявної в матеріалах справи довідки вантажовідправника вбачається вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції Г 0-100, відвантаженої з ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС у вагоні № 56954217 згідно накладної № 53784294, складає 1523,54 грн. без ПДВ та з урахуванням ПДВ 1828,25 грн. (а. с. 20).

Вартість недостачі, виявленої у вагоні № 56954217, з урахуванням норми природної втрати, складає 11011,55 грн. із розрахунку: 6,023 т (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 1828,25 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ). Загальна вартість недостачі у вагоні № 56954217 становить 11011,55 грн.

Відповідно до вищенаведеного, позивач вважає, що оскільки втрата вантажу відбулась з вини перевізника, останній відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України, повинен відшкодувати загальну вартість недостачі в сумі 11011,55 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Як уже було наведено у цій постанові, ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" відповідно до Технічних умов завантажило 15.01.2017 року вугілля кам'яне марки Г 0-100 у вагон № 56954217 та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці, що підтверджується накладною № 53784294 (з урахуванням посилочної накладної № 46524005 до основної накладної № 53784294) (а. с. 18-19).

Відповідно до вищевказаної накладної залізниця прийнята у позивача на станції Родинська Донецької залізниці зазначене вугілля для перевезення і зобов'язалось доставити його на станцію Бурштин Львівської залізниці ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ «ДТЕК Західенерго», яка є структурною одиницею ПАТ «ДТЕК Західенерго».

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Статтею 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 2 ст.23 Законом України «Про залізничний транспорт», а також статтею 113 Статуту залізниць України регламентуються аналогічні норми, відповідно до яких за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно зі ст.110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Приписами статті 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Статтею 26 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, на станції Красноармійськ, Донецької залізниці, 18.01.2017 р. було складено комерційний акт № 450003/34/12 (а. с. 17), відповідно до якого вбачається, що при контрольному переважуванні вагону № 56954217 на справних 150-тонних електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держповірку 13.01.2017 р. виявилась маса брутто - 82800 кг, тара за документом - 21800 кг, маса нетто - 61000 кг, що менше ваги вказаної в документі на 6700 кг. навантаження вантажу вище бортів на 20 см, «вкатано», вкрите снігом. За рухом поїзду над 1, 2, 3, 4 - ми люками мається поглиблення довжиною 550 см., шириною 280см., глибиною 50-70 см. В місці поглиблення порушене снігове покриття, потоптано. В технічному відношенні вагон справний. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течії вантажу немає. При повторному зважуванні вагона вага підтвердилась. Вантаж, якого бракує, в вагоні вміститися міг би. Зав. Вантажним двором з штатним розкладом не має. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Бурштин Львівської залізниці, згідно з якою, під час перевірки, різниці проти цього акту не виявлено. До номеру акту доданий індекс /12.

В даному випадку вбачається, що відповідачем не доведено, що втрата/нестача вантажу відбулась не з його вини, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, сторонами зокрема апелянтом не подано.

Згідно ст. 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ст. 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

На титульній сторінці накладної № 53784294 (вгорі), міститься переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ «ДТЕК Західенерго», які скріплені печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить ст. 133 Статуту залізниць України.

Згідно з ч.1 ст.31 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення, встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Слід зазначити, що на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами, зокрема апелянтом/відповідачем не доведено.

Крім того, залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагона та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт № 450003/34/12 від 18.01.2017 р. (а. с. 17), не містить відомостей про те, що вагон № 56954217 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Також апелянтом/відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Отже, втрата, нестача або пошкодження вантажу під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності для залізниці.

З урахуванням викладеного, місцевим судом правомірно встановлено, що нестача вантажу виникла внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В матеріалах справи наявна довідка вантажовідправника - ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ", з якої вбачається, що вартість 1 (однієї) тони вугільної продукції Г 0-100, відвантаженої з ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на адресу ДТЕК Бурштинської ТЕС у вагоні № 56954217 згідно накладної № 53784294 складає 1523,54 грн. без ПДВ та з урахуванням ПДВ 1828,25 грн. (а. с. 20).

За приписами частини 2 статті 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000 № 862/5083, встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

З наявної в матеріалах справи комерційного акту № 450003/34/12 від 18.01.2017р. вбачається недостача вантажу у вагоні № 5695217 становить 6700 кг.

За проведеними місцевим господарським судом розрахунком з урахуванням норм природної втрати 2% для мінерального палива під час перевезення, завантаженого у вологому стані, недостача вантажу за залізничною накладною № 53784294 становить 9773,82 грн., зокрема: 67700 кг х 2%= 1354 кг; 6700 кг - 1354 кг = 5346,00 кг; 5346 кг:1000 = 5,346 т; 5,346 т х 1828,25 грн. = 9773,82 грн.

В розрахунку 67700,00 кг - маса нетто у вагоні; 6700 кг - маса недостачі за комерційним актом; 1354 кг норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто; 5346 кг - недостача вантажу в кілограмах; 5,346 т - недостача вантажу в тонах; 1828,25 грн. вартість однієї тони вугільної продукції.

Отже, місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги частково та застосовано підп.3 п.27 Правил видачі вантажів (природну втрату маси вантажу у розмір 2% від маси нетто).

Таку ж правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постановах по справах № 905/1021/16, № 904/3961/16, № 905/1690/16.

Відтак, слід зазначити, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Отже, обґрунтованим є розрахунок щодо нестачі вантажу у вагоні № 5695217: 677000 * 2% = 1354 кг; 67 000 кг - 1354 кг = 5346 кг - недостача вантажу.

Відповідно до довідки вантажовідправника-відповідача, долученої до матеріалів справи, вартість 1 т вугілля, відправленого ПАТ "ДТЕК Октябрська ЦЗФ" на адресу паливного складу Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго" згідно із залізничною накладною № 53784294 у вагоні № 5695217 становить 1828,25 грн. з ПДВ за одну тонну.

За проведеним місцевим судом розрахунку з урахуванням норм природної втрати 2% для мінерального палива під час перевезення, недостача вантажу за залізничною накладною № 53784294 на суму 9773,82 грн. колегія суддів погоджується, оскільки місцевим господарським судом правомірно зроблено розрахунок.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає, що викладені апелянтом/відповідачем в апеляційній скарзі заперечення не спростовують висновки місцевого суду в оскаржуваному рішенні, оскільки відповідальність перевізника при перевезенні вантажу, в даному випадку залізниці, передбачена положеннями ст.110 Статуту залізниць України, ч.2 ст.23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст. 924 ЦК України, ст. 314 ГК України.

Як вже було вище наведено, згідно ст.130 Статуту залізниць України, право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

В даному випадку вантажоодержувач ПАТ «ДТЕК Західенерго» у відповідності до ст. 133 Статуту залізниць України передав право на пред'явлення позову про стягнення суми недостачі вантажу, позивачу, на підставі переуступного підпису на накладній № 53784294 (з урахуванням посилочної накладної № 46524005 до основної накладної № 53784294) (а. с. 18-19).

Відтак, позивачем на підставі статей 130, 133 Статуту залізниць України правомірно подано позов, а покликання апелянта/відповідача на те, що позивач не є власником вантажу та не подано доказів понесення ним збитків є безпідставним та необґрунтованим.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26 червня 2017 року у справі № 914/817/17 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

27.09.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 02.10.2017 р.