ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2017 року Справа № 912/52/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Кузнецова І.Л., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Дон О.Я.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Савіна О.І. головний спеціаліст відділу правового забезпечення Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській обл., довіреність №07/17 від 01.06.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017р. у справі №912/52/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Кропивницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, м.Кропивницький

про стягнення 1703,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди №88-34 від 25.10.2012р. в сумі 1703,29 грн., з яких: 1451,95 грн. заборгованість з орендної плати, 251,34 грн. пені.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017р. у справі №912/52/17 (суддя Шевчук О.Б.) судом визнано недійсними додаткові договори до договору оренди нерухомого майна від 25.10.2012р. №88-34, укладені між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 26.02.2016р. та 04.04.2016р., з моменту їх укладення.

Позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 116,77 грн. заборгованості за оренду майна та 689,00 грн. судового збору. В частині стягнення 251,34 грн. пені позов залишено без розгляду. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Означене рішення щодо визнання додаткових угод недійсними вмотивоване невідповідністю цих угод чинному законодавству, оскільки ПАТ "Укрзалізниця" не є стороною договору №88-34, що суперечить ст.651 Цивільного кодексу України та п.10.3. договору; в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати - неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань з повної та своєчасної оплати орендних платежів в розмірі 30% на користь позивача, який є балансоутримувачем майна за договором оренди; стосовно залишення позову без розгляду в частині позовних вимог по стягненню пені - ненаданням позивачем обґрунтованого розрахунку цих вимог.

Позивач (ПАТ "Українська залізниця") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 16.03.2017р. про визнання недійсними додаткових договорів до договору оренди нерухомого майна від 25.10.2012р. №88-34, укладені між ПАТ "Українська залізниця" та ФОП ОСОБА_2 26.02.2016р. та 04.04.2016р., з моменту їх укладення - скасувати; позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача 1451,95 грн. заборгованості з орендної плати та 251,34 грн. пені, всього 1703,29 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що додатковий договір від 26.02.2016р. між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено після закінчення терміну дії основного договору. Зазначає, що відповідно до ч.6 ст.2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" в абз.2 п.2 Статуту ПАТ "Укрзалізниця" (далі - Товариство), Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту. Звертає увагу, що відповідно до ст.5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств. Частиною 2 ст.15 цього Закону передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Також звертає увагу, що суду першої інстанції для огляду надавався зведений перелік майна Одеської залізниці, що вноситься до статуту ПАТ "Українська залізниця", пунктом 256 якої визначене - Залізничний вокзал станції Кіровоград. Надано та оглянуто Наказ ПАТ "Українська залізниця" від 01.12.2015р. №046 "Про наділення майном регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" в переліку якого під пунктом 61595 значиться - Залізничний вокзал ст.Кіровоград. Вважає, що наведене прямо вказує на те, що об'єкт оренди будівля залізничного вокзалу ст.Кіровоград увійшла до статутного капіталу товариства. На думку скаржника, посилання в рішенні суду на ст.651 Цивільного кодексу України та п.10.3. договору, за якими зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, є безпідставним, оскільки ч.1 статті 651 Цивільного кодексу України містить умову про таку можливість, якщо це встановлено договором або законом. Пунктом 10.5. договору оренди сторони передбачили, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників), правонаступником орендованого майна є ПАТ "Українська залізниця", отже, укладення додаткових договорів здійснено новим власником (орендодавцем) обґрунтовано. Вважає, що посилання суду на те, що майно не вибуло із державної власності, таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна обґрунтовано продовжує розпорядження ним, суперечить ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України, за якими власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, таким чином, ці права перейшли від Фонду державного майна України до позивача, в тому числі і право на передання в оренду майна, що також відображено і в ст.32 Статуту ПАТ "Українська залізниця". На підставі наведеного скаржник робить висновок, що суд неправильно застосував своє право передбачене п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, визнавши додаткові договори недійсними і неправильно застосував положення ст.ст. 651, 525, 526 Цивільного кодексу України, оскільки зміна орендодавця відбулася відповідно до закону і не відбулося істотного порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач (ФОП ОСОБА_2.) відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав. Відповідач був належним чином повідомлений за місцем його реєстрації про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, але ухвала суду про порушення провадження у даній справі повернута підприємством поштового зв'язку по причині «за не запитом».

Третя особа (РВ ФДМУ по Кіровоградській області) письмовий відзив на апеляційну скаргу не надала. Представник третьої особи подав для залучення до матеріалів справи письмові пояснення від 08.02.2017р. №26-24, які надавались суду першої інстанції, та містять міркування з приводу спірних правовідносин. У цих поясненнях серед іншого зазначено, що оренда державного майна за договором оренди між РВ ФДМУ по Кіровоградській області та ФОП ОСОБА_2 припинилася з 31.12.2015р.

На вимогу апеляційного господарського суду позивачем були надані до матеріалів справи додаткові докази та пояснення, зокрема відносно правового статусу Укрзалізниці та належного цій особі майна, які необхідні для правильного вирішення даного спору, але не були витребувані судом першої інстанції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, а представник ФДМУ просив суд врахувати на обставини, зазначені ним у наданих письмових поясненнях.

Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання 25.09.2017р. та не подання ним відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За результатами перегляду справи в судовому засіданні 25.09.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарг підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (Орендодавець) та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна (нежитлового приміщення) №88-34 від 25.10.2012р. (далі - Договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: частина нежитлового приміщення будівлі вокзалу станції Кіровоград площею 6 кв.м (далі - майно), розміщене за адресою, АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Знам'янського будівельно - монтажного експлуатаційного управління №3 Одеської залізниці (Балансоутримувач), вартість якого визначена зі звітом про оцінку на 30.06.2012р. і становить за незалежною оцінкою 24076,00 грн. без ПДВ (а.с.8-13).

В пункті 3.1. Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. (зі змінами), і становить за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - червень 2012 року 240,77 грн. без ПДВ. Орендна плата за перший місяць оренди жовтень визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень - жовтень 2012 року.

Пунктом 3.6. Договору встановлено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% та 30% щомісяця, наступного за звітним, не пізніше 12 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.7. Договору сторони домовились, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 9.1. Договору обумовлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з моменту 25.10.2012р. по 24.09.2015р. включно (п. 10.1. Договору).

25.10.2012р. на виконання умов Договору третьою особою (Орендодавцем) через позивача (Балансоутримувача) за актом приймання - передавання орендованих приміщень передано в користування відповідачу (Орендарю) частину приміщення центрального холу залізничного вокзалу станції Кіровоград площею 6 кв.м (а.с.14).

В подальшому 23.10.2015р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладено Додаткову угоду до Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (нежитлового приміщення) від 25.10.2012р. №88-34 (далі - Додаткова угода), відповідно до якої сторони внесли зміни до пунктів 1.1., 3.1., 3.3., 3.9., 5.3., 5.5., 5.8., 5.9. та 8.1., зокрема, сторони погоди вартість об'єкту оренди, орендну плату та продовжили строк дії договору до 31.12.2015р. (а.с.16-17).

Договір та Додаткова угода підписані посадовою особою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та ФОП ОСОБА_2

26.02.2016р. між ПАТ "Українська залізниця" (яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту), в особі виконуючого обов'язки начальника філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_4 та виконуючого обов'язки заступника начальника філії "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" ОСОБА_3., та ФОП ОСОБА_2 укладено Додатковий договір до Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2012 №88-34 (далі - Додатковий договір №1) (а.с. 18-19).

Додатковим договором №1 ПАТ "Українська залізниця" та ФОП ОСОБА_2 встановили, що орендодавцем майна, визначеного договором №88-34 від 25.10.2012 є ПАТ "Укрзалізниця", а також узгодили розмір орендної плати та порядок її сплати, а саме: "Орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок орендодавцю не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним". Також між сторонами на виконання Додаткового договору №1 підписано акт приймання - передачі в оренду нерухомого майна від 26.02.2016р. (а.с.21).

04.04.2016р. між ПАТ "Українська залізниця", в особі начальника філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_4 та начальника служби з управління майновими і земельними ресурсами філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" ОСОБА_5, та ФОП ОСОБА_2 укладено Додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 25.10.2012 №88-34 (далі - Додатковий договір №2) (а.с. 22).

Відповідно до умов Додаткового договору №2 ПАТ "Українська залізниця" та ФОП ОСОБА_2 дійшли згоди пункт 10.1. договору оренди викласти в наступній редакції: "Цей Договір діє до 30 червня 2016 року включно; усі інші умови договору не порушені даним додатковим договором, залишаються без змін".

01.05.2016р. ФОП ОСОБА_2 за актом приймання-передачі нерухомого майна повернув орендоване майно позивачу (а.с.25), але при цьому, за даними позивача, відповідач не здійснив оплату оренди майна за період з січня по квітень 2016 року, в результаті чого станом на 01.12.2016р. у відповідача рахується заборгованість перед позивачем в сумі 1451,95 грн.

01.07.2016р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в сумі 1451,95 грн. (а.с.23), яка залишена відповідачем без задоволення; заборгованість в сумі 1451,95 грн. відповідачем не сплачена, що і стало підставою звернення позивача з даним позовом до господарського суду Кіровоградської області.

04.01.2017р. ПАТ "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Знам'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" (надалі - позивач) звернулося із позовом до ФОП ОСОБА_2. (відповідач), в якому просить господарський суд стягнути з останнього на свою користь заборгованість за вказаним Договором оренди в розмірі 1451,95 грн. за період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р., 251,34 грн. пені за прострочку сплати цієї заборгованості (в тому числі: пеня за період травень-червень 2016 року - 66,68 грн., пеня за період липень-вересень 2016 року - 114,77 грн., пеня за період жовтень - листопад 2016 року - 69,89 грн., які обґрунтовуються посиланням на неналежне виконання відповідачем умов вказаного Договору щодо сплати орендної плати на користь позивача, як нового власника означеного майна, та утворення заборгованості за станом на 01.12.2016р. в загальному розмірі 1703,29 грн.

Відтак причиною спору є питання існування невиконаних відповідачем грошових зобов'язань та майнової відповідальності за їх порушення у правовідносинах із позивачем, що ґрунтуються на вказаному Договорі оренди нерухомого майна.

Згідно положень частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглядаючи даний спір місцевий господарський суд, врахувавши норму частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміна та розірвання договору допускається лише за згодою сторін, з якою також кореспондується положення пункту 10.3 Договору, та виходячи із того, що матеріали справи свідчать, що орендоване майно не вибувало з державної власності дійшов висновку, що внесення змін до Договору згідно Додаткових договорів №1 та №2, які укладені з ФОП ОСОБА_2 ПАТ "Українська залізниця", яке не є стороною Договору, протирічить умовам Договору та положенням Цивільного кодексу України, зокрема ст. 651 цього Кодексу, а тому, скористувавшись повноваженнями наданими пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, визнав недійсними ці правочини, як такі що суперечать чинному законодавству, з підстав встановлених частиною 1 статі 203 та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

Однак колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Досліджуючи обставини виконання відповідачем умов Договору в період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р., колегія суддів встановила наступне.

Згідно Свідоцтва про право власності (а.с. 2 т.2), об'єкт оренди (частина нежитлового приміщення) розташований в будівлі вокзалу станції Кіровоград, за адресою: АДРЕСА_1 має державну форму власності, а його власником визначено Державу в особі Міністерства транспорту та зв'язку України на правах господарського відання Одеської залізниці.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 134-135 т.1), 21.10.2015р. відбулася державна реєстрація Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

Згідно витягу з протоколу № 1 засідання ПАТ "Укрзалізниця" від 21.10.2015, датою початку фінансово-господарської діяльності ПАТ "Укрзалізниця" було визначено 01.12.2015р. (а.с. 136 т.1).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця" утворено публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (далі - Укрзалізниця), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування (далі - підприємства), які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього, зокрема майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

До Переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", внесено Одеську залізницю (а.с. 28-31).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Статут) (а.с. 132 т.1).

Пунктом 2 Статуту встановлено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до пункту 20 Статуту, товариство має у власності майно, що внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту.

Пунктом 33 Статуту передбачено, що товариство здійснюючи право власності, володіє, користується та розпоряджається належним йому майном і вчиняє стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, Статуту та меті діяльності підприємства.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №1001603591 станом на 27.10.2016р. засновником Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, а у складі цієї юридичної особи знаходиться відокремлений підрозділ - Регіональна філія "Одеська залізниця" (а.с. 47-55).

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" передбачено, що внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до частини 2 статті 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесеного до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акту та акту оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Зведеного переліку майна державного підприємства "Придніпровська залізниця", що вноситься до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця", затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, майно АДРЕСА_1 було включено до статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" (а.с. 103-105).

Згідно з наказом ПАТ "Укрзалізниці" №046 від 01.12.2015р. "Про наділення майном регіональної філії Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" регіональна філія "Одеська залізниця" ПАТ "Укрзалізниці" наділена майном та земельними ділянками згідно з додатком, в Переліку якого зазначений вокзал ст. Кіровоград (а.с 43-46).

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. Положення про виробничий підрозділ служби будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд Знам'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління регіональної філії "Одеська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підрозділ користується майном, яким наділило її Філія для досягнення мети діяльності підрозділу, згідно з законодавством, статутом Товариства, положенням про Філію, цим Положенням, а також майном, яке придбається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності підрозділу. Підрозділ не є власником майна. Майно, яким наділений Підрозділ, належить Товариству на праві власності або закріплене за Товариством на праві господарського відання (а.с. 23-29 т.2).

Норма статті 329 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 85 Господарського кодексу України, статті 115 Цивільного кодексу України, господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди.

В пункті 10.5. Договору (зі змінами, що були внесені Додатковою угодою від 23.10.2015р.) сторони (Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області та ФОП ОСОБА_2.) визначили, що реорганізація орендодавця не є підставою для зміни або припинення чинності договору, і він зберігає свою чинність для нового власника орендованого майна (його правонаступників) (а.с.8-13).

Таким чином, у зв'язку зі створенням Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2014 №4442-VI, постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" від 25.06.2014 № 200, статей 115, 329 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в зв'язку з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди за вказаним Договором, з 21.10.2015р. (моменту державної реєстрації ПАТ "Укрзалізниця") відбулася заміна сторони (Орендодавця) у зобов'язанні, а тому усі права та обов'язки орендодавця за спірним Договором перейшли до позивача.

Враховуючи на момент переходу до позивача прав орендодавця за вказаним Договором оренди, колегія суддів вважає, що вчинені після цього моменту часу дії третьої особи (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області), спрямовані на визначення строку дії Договору оренди, припинення строку його дії та повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, - не породжують для позивача та відповідача таких зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 83 частина 1 пункт 1 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Щодо висновку суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недійсними Додаткові договори №1 від 26.02.2016р. та №2 від 04.04.2016р. до Договору оренди нерухомого майна від 25.10.2012р. №88-34, що були укладені між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 26.02.2016р., оскільки такі додаткові угоди були укладені Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", яке не є стороною цього Договору, то колегія суддів вважає, що такий висновок не відповідає встановленим вище обставинам, які свідчать про те, що з переходом права власності на майно, яке є об'єктом оренди за вказаним Договором, з 21.10.2015р. (моменту державної реєстрації ПАТ "Укрзалізниця") відбулася заміна сторони (Орендодавця) у зобов'язанні, а тому саме ця особа повноважна на внесення змін до вказаного Договору зі сторони орендодавця.

Таким чином, місцевий господарський суд необґрунтовано скористався наданим йому нормами пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України правом, визнавши повністю недійсними означені Додаткові договори та не врахував під час вирішення даного спору зобов'язань, які виникли із цих правочинів.

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язання може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 517 Цивільного кодексу України визначає, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, як свідчать матеріали справи, до моменту укладення Додаткового договору від 26.02.2016р. до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №88-34 від 25.10.2012р. орендаря (відповідача) не було повідомлено в однозначній формі про те, що усі права та обов'язки орендодавця за спірним Договором перейшли до позивача.

Так невизначеність моменту, з якого права орендодавця, зокрема і за спірним договором, перейшли до ПАТ "Укрзалізниця", підтверджується листуванням між позивачем та третьою особою.

У листі Державної адміністрації залізничного транспорту України Укрзалізниця до Фонду державного майна України від 24.11.2015р. № УЗМ-12/2667 повідомлено ФДМУ та його регіональні відділення (за списком), що з 01.12.2015р. розпочне свою фінансово-господарську діяльність ПАТ "Укрзалізниця", яке є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту та підприємств залізничного транспорту, у зв'язку з чим просило надати доручення відділенням ФДМУ щодо здійснення заходів з організації переукладення договорів оренди майна залізничного транспорту загального користування, що увійшло до статутного капіталу Товариства (а.с.80).

У своєму листі від 14.12.2015р. №10-16-22652 Фонд державного майна України повідомив Міністерство інфраструктури України, ПАТ "Українська залізниця" та Регіональні відділення ФДМУ, зауважило, зокрема, що відповідно до положень статті 15 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. На думку Фонду реалізація такого права здійснюється шляхом підписання тристороннього договору про внесення змін до договору оренди про встановлення належного орендодавця (а.с. 81).

З листом ПАТ "Укрзалізниця" від 11.01.2016р. за №Ц-1/2-3/72-16 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області було направлено реєстр договорів оренди майна, що увійшло до статутного капіталу Товариства з проханням здійснити заходи та надати копії відповідних наказів щодо зміни орендодавця з 01.12.2015 - початку фінансово-господарської діяльності Товариства відповідно до рішення правління. В цей Реєстр включено також Договір оренди №88-34 від 19.10.2012р. частина нежитлового приміщення площею 6 м кв. будівлі вокзалу станції АДРЕСА_1, укладений з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 82).

У листі Регіонального відділення ФДМУ по Кіровоградській області від 20.01.2016р. №63-43 надана відповідь ПАТ "Укрзалізниця" про те, що регіональним відділенням підготовлено та направлено для підписання відповідні проекти додаткових угод до чинних договорів оренди стосовно зміни орендодавця, перелік яких наведено у цьому листі, а по інших договорах оренди (у тому числі Договорі оренди №88-34 від 19.10.2012р.) термін оренди майна закінчився 31.12.2015р., зміни до цих договорів оренди регіональними відділеннями не вносилися (а.с. 84 т.1).

У своєму листі від 03.03.2016р. №295-43 Фонд державного майна України повідомляє ПАТ "Укрзалізниця", що вважає дії залізниці некоректними в частині відмови від опрацювання з регіональними відділеннями ФДМУ по Кіровоградській області питання по внесенню відповідних змін до чинних договорів оренди, чим створюються конфлікти інтересів між орендарями, орендодавцем та балансоутримувачем (а.с. 85 т.1).

У листі Фонду державного майна України від 08.04.2016р. №10-16-6436 йдеться про необхідність поінформування Регіональними відділеннями ФДМУ про укладання тристоронніх договорів оренди за договорами оренди, що обліковувались на балансі Державної адміністрації залізничного транспорту. У відповідь Регіональне відділення ФДМУ по Кіровоградській області своїм листом від 12.04.2016р. №361-36 повідомило Фонд державного майна України, зокрема про те, що термін дії 34 договорів оренди закінчився, питання повернення орендованого майна балансоутримувачам вирішується між ними (а.с. 86, 87).

01.12.2016р. ПАТ "Укрзалізниця" направила своїм філіям та структурним підрозділам інструктивного листа №2/3-03/365, в якому вказувала, що переукладення договорів оренди буде відбуватися шляхом укладення додаткового договору до діючого договору оренди (а.с. 108-110).

Відповідно до рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" (протокол №8 засідання правління ПАТ "Укрзалізниця" від 19.02.2016р.) Департамент майнових та земельних ресурсів ПАТ "Укрзалізниця" своїм листом від 02.03.2016р. направив до Регіональної філії "Одеська залізниця" висновки щодо внесення змін до договорів оренди майна, що обліковується на балансі Регіональної філії "Одеська залізниця", у тому числі стосовно Договору оренди №88-34 від 25.10.2012р. з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 115-119 т.1).

Наведені вище матеріали справи свідчать про неузгодженість між сторонами спору щодо моменту, з якого права орендодавця, зокрема, і за спірним договором, перейшли до позивача, та що відповідача так і не було повідомлено про дійсну дату, коли відбулася заміна сторони (Орендодавця) у зобов'язанні.

За вказаних вище обставин колегія суддів вважає, що створення ПАТ "Укрзалізниці" само по собі не є загально відомим фактом, з настанням якого відповідач мав виконувати свої права та обов'язки за договором на користь нового орендодавця - ПАТ "Укрзалізниця".

Щодо строку дії Договору, який було продовжено Додатковою угодою від 23.10.2015р., що була укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Кіровоградській області (оредодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2.. (орендар), до 31.12.2015р., колегія суддів враховує на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає перелік істотних умов договору оренди, до яких серед інших віднесено орендна плата з урахуванням її індексації та виконання зобов'язань.

Положення статті 18 та 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначають, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а також й інші основні обов'язки орендаря, зокрема використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду; використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню; проводити ремонт майна тощо.

Відтак у даному випадку, у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати орендної плати (як одного з сукупності решти своїх зобов'язань за Договором оренди), не може мати місце повторне виконання того ж самого зобов'язання, що не перешкоджає виконанню сторонам інших зобов'язань за цим Договором.

Крім того, колегія суддів враховує, що за частиною 2 статті 2 та частиною 1 статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", здійснюючи державну політику у сфері оренди Фонд державного майна України та його регіональні відділення та виступаючи орендодавцями державного майна не отримують від орендарів орендної плати на свою користь, оскільки зарахування такої плати відбувається до державного бюджету.

Отже, як випливає зі змісту зобов'язань, які встановлені у пункті 3.6. Договору оренди, з моменту переходу до позивача прав сторони орендодавця за цим договором, позивач отримав право вимагати від відповідача виконання цього договору саме на таких умовах: 70% орендної плати - до державного бюджету та 30% - на користь балансоутримувача, і саме ці умови Договору діяли до моменту укладення Додаткового договору від 26.02.2016р.

У зв'язку з вказаними обставинами, колегія суддів доходить висновку, що сплачена відповідачем орендна плата за період до 31.12.2015 року (70%) шляхом перерахування коштів до державного бюджету за реквізитами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області, що підтверджується платіжними квитанціями, наявними в матеріалах справи - є належним виконанням ним своїх зобов'язань за вказаним Договором оренди.

Разом із цим, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання щодо сплати орендної плати у визначені Додатковим договором терміни, відповідачем, за період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р. не виконані, орендна плата у повному обсязі внесена не була.

Як вбачається Інформації Регіонального відділення Фонду державного майна по Кіровоградській області про стан надходження орендної плати по договору оренди від 25.10.2012р. №88-34 за станом на 06.03.2017р. останнє нарахування було здійснено 12.01.2016р. на суму 261,67 грн. (з них до бюджету 70% на суму 184,45 грн.) та нараховано 20.01.2016р. суму 28,54 грн. пені; останній платіж з орендної плати був здійснений відповідачем 20.01.2016р. на суму 522,26 грн., а 10.06.2016р. відповідачем сплачено пеню в сумі 2,13 грн. (а.с. 122).

За розрахунком позивача у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 1451,95 грн., яка складається з: суми 1,87 грн. - залишок несплаченої орендної плати за грудень 2015 року, суми 362,52 грн. - несплаченої орендної плати за січень 2016 року, суми 362,52 грн. - несплаченої орендної плати за січень 2016 року; суми 362,52 грн. - несплаченої орендної плати за лютий 2016 року; суми 362,52 грн. - несплаченої орендної плати за березень 2016 року; суми 362,52 грн. - несплаченої орендної плати за квітень 2016 року (а.с.111).

У розрахунку позивача враховані оплати, що були здійснені відповідачем 21.01.2016р. на суму 377,00 грн. та 01.04.2016р. на суму 360,00 грн., та підтверджуються відповідними банківськими виписками (а.с. 112-113).

Доказів сплати орендної плати в період з 05.02.2016р. по 29.02.2016р. відповідач зі своєї сторони не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 1451,95 грн. в цій частині спірного періоду шляхом надання належних доказів - не спростував.

Відтак матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам Договору оренди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання у повному обсязі не виконав, орендну плату за період з 01.01.2016р. по 30.04.2016р. включно у встановлений договором строк не оплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 1451,95 грн.

У пункті 3.8. Договору сторони домовились, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За прострочення виконання зобов'язання позивач на підставі пункту 3.8. Договору нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 01.05.2016р. по 30.11.2016р. в сумі 251,34 грн.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України уразі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Залишаючи без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги позивача в частині про стягнення пені, місцевий господарський послався на те, що позивач не виконав неодноразові вимоги суду про надання обґрунтованого розрахунку пені, з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Однак, як свідчать матеріали справи, зазначені вимоги суду першої інстанції ґрунтувалися на хибному висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача основного боргу із розрахунку 30% орендної плати, що не відповідає встановленим обставинам. Відтак, залишаючи позовні вимоги в частині стягнення пені без розгляду, місцевий господарський ці розрахунки позивача не проаналізував, мотиви, за яких ці розрахунки визнані судом необґрунтованими в судовому рішенні не навів.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів доходить висновку, що розрахунок пені є обґрунтованим, тобто таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Тому колегія суддів вважає, що оскільки відповідачем було порушено умови вказаного Договору, а також положення статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, позовні вимоги в частині про стягнення основного боргу в сумі 1451,95 грн. та в сумі 251,34 грн. пені - є правомірними, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також має місце неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що відповідно до пп.п 3, 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для повного скасування оскарженого судового рішення та прийняття апеляційним господарським судом, згідно повноважень встановлених п.2 ч.1 ст. 103 названого Кодексу, нового рішення, яким позовні вимоги у даному спорі слід повністю задовольнити.

Разом із цим апеляційний господарський суд здійснює новий розподіл судових витрат, за яким, згідно ст.ст. 49, п. 10 ч.2 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача в сумі 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та в сумі 1760,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду, а разом в сумі 3138,00 грн. покладаються на відповідача та підлягають відшкодуванню за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 ч.1 п.2, 104 ч.1 пп. 3 та 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017р. у справі №912/52/17 - скасувати повністю та прийняти нове рішення:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємець ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу "Знам'янське будівельно-монтажне експлуатаційне управління" Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" суму 1451 грн. 95 коп. основного боргу, 251 грн. 34 коп. пені, 3138 грн. 00 коп. витрат на судовий збір.

Доручити господарському суду Кіровоградської області видачу відповідного наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складений та підписаний - 02.10.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна