Солонянський районний суд Дніпропетровської області

смт. Солоне, вул. Строменка, 1-А, 52400, (05669) 2-12-96

Справа № 2-373/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2010 року СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Омелюх В.М., при секретарі - Ращик П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, *

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання спільних з відповідачем неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 гривень 00 копійок щомісячно до досягнення дітьми повноліття, посилаючись на те, що знаходиться з ним у зареєстрованому шлюбі з 28 серпня 1999 року, але з 2009 року відповідач не працює, зловживає алкогольними напоями, у вихованні та утриманні дітей участі не приймає, а діти фактично знаходиться на її утриманні. Відповідач, який зобов'язаний та має можливість надавати їй матеріальну допомогу на утримання дітей, цього в добровільному порядку не робить, тому вона просить стягнути з нього аліменти на утримання дітей до їх повноліття в примусовому порядку у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач має нерегулярний та мінливий дохід, у розмірі 1000 гривень.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги зменшила та просила стягнути з відповідача аліменти на утримання спільних дітей в примусовому порядку в твердій грошовій сумі у розмірі 700 гривень 00 копійок, про що подала до суду письмову заяву про зменшення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача в твердій грошовій сумі, оскільки їй самій важко утримувати дітей, які потребують значних витрат на утримання, в тому числі на лікування, придбання одягу, шкільного приладдя в зв'язку з навчанням однієї дитини у школі та знаходження другої дитини у дитячій дошкільній установі, оплату їх харчування як вдома, так і у шкільній та дошкільній установах, які відвідують діти, оплату комунальних послуг, прибання одягу відповідно до віку та потреб дітей та інше. Також пояснила, що Після фактичного припинення сімейно-шлюбних відносин у березні 2010 року відповідач в добровільному порядку не надавав їй матеріальну допомогу на утримання дітей, внаслідок чого діти з цього періоду фактично повністю знаходяться на її утриманні.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, при цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання спільних дітей, але був не згоден з розміром аліментів, вважаючи, що з нього мають стягуватись аліменти на утримання синів у розмірі не більше 350 гривень щомісячно, оскільки він отримує прибутки лише зарахунок державної допомоги як безробітній. З березня 2010 році будь-якої матеріальної допомоги на утримання дітей позивачці не надавав, але коли діти періодично за погодженням з позивачкою знаходились у нього, забезпечував їм необхідне харчування та умови проживання у будинку своїх батьків.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши надані письмові докази по справі в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що позов про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягає частковому задоволенню

виходячи з наступного: згідно ст. 180-183 СК України батьки зобов'язані матеріально утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідач є батьком неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2,(а.с.6,8), які народились у позивачки в період шлюбу з відповідачем, з яким шлюб не розірвано, але фактично з березня 2010 року припинено сімейно-шлюбні відносини (а.с.2,11), а діти згідно довідки Солонянської селищної ради проживають разом з позивачкою (а.с.7) та знаходяться на її утриманні, що не оспорював у судовому засіданні і відповідач. Після припинення сімейно- шлюбних відносин з березня 2010 року сторони однією сім'єю не проживають та не ведуть спільне господарство. Відповідач з березня 2010 року в добровільному порядку матеріальну допомогу на утримання дітей позивачці не надавав, утримуючи дітей в період знаходження їх у нього за згодою позивачки, що свідчить про те, що його, участь в матеріальному утриманні дітей є незначною і меншою, ніж встановлений ст. 182 Сімейгіого кодексу України мінімальний розмір аліментів на утримання однієї дитини щомісячно, а відповідач з урахуванням його прибутків може надавати таке утримання у більшому розмірі, в зв'язку з чим аліменти необхідно стягнути з відповідача в примусовому порядку від дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття, оскільки права та обов'язки кожного з батьків є рівними за законом.

При визначенні розміру аліментів, суд відповідно до ст. 182 СК України враховує матеріальне стано'вище платника аліментів, який не працює, але отримує прибутки у вигляді державної допомоги як безробітній (а.с.17), що відповідач підтвердив і у судовому засіданні, стану здоров'я, віку та потреб дітей, один з яких навчається ушкільній установі, а інший відвідує дитячу дошкільну установу, де проходить підготовку до школи, можливість утримувати дитину працездатною позивачкою, яка в даний час працює та отримує заробітну плату, та вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі у розмірі 450 гривень щомісячно до досягнення дітьми повноліття з урахуванням матерального та сімейного стану відповідача (а.с.ІЗ) та тих обставин, що прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років з 01 січня 20010 року .встановлено у розмірі 901 гривня, оскільки права та обов'язки кожного з батьків є рівними за законом, відмовивши в задоволенні іншої частини позову. Будь-яких інших доказів на підтвердження передбачених ст. 182 Сімейного кодексу України обставин щодо матеріального стану та стану здоров'я як відносно дітей, гак і відносно відповідача суду не надано.

Крім цього, в зв'язку з задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та витрати по оплаті витрат з інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи, оскільки позивачка при зверненні з позовом до суду звільнена від цих витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-182, 183 Сімейного Кодексу України ст.ст. 10, 11. 57, 60, 130, 209, 212-215, 367 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити частково; :

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця смт. Солоне Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 450(чотириста п'ятдесят) гривень щомісячно починаючиз 22 березня 2010рокудо досягнення дітьми повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у розмірі місячного платежу, відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 51 (п'ятдесят одну) гривню судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження та протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження поданням апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом строку, встановленого для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Текст повного рішення складено 11 травня 2010 року.