ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 р. | № 35/205 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області |
на постанову | від 15.08.05 Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | №35/205 господарського суду Донецької області |
за позовом | Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області |
до | Новотроїцької селищної ради |
про | стягнення 6810 грн. |
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.05 (суддя Мальцев М.Ю.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.05 (колегія суддів у складі: Величка Н.Л.–головуючого, суддів Агапова О.Л., Бондаревої Г.Г.) у позові відмовлено.
судові рішення мотивовані тим, що відповідач –Новотроїцька селищна рада є органом місцевого самоврядування, тому не відноситься до осіб, зазначених в ст. 43 Закону України “Про відходи” та ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, на які покладено обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Державне управління екології та природних ресурсів в Донецькій області в поданій касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача збитки, заподіяні навколишньому природному середовищу у розмірі 6810 грн.
Скаргу мотивовано порушенням та неправильним застосуванням попередніми судовими інстанціями норм матеріального прав, а саме , п.1 ст. 9 Закону України “Про відходи”, яким визначено, що суб’єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, АР Крим і держава. А відповідно до п. 2 ст. 9 цього Закону територіальна громада є власником тих відходів, що утворюються на об’єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий. На думку скаржника Новотроїцька сільська рада, яка є установою, якій територіальна громада делегувала свої повноваження та функції, зобов’язана була у відповідності до ст. 53 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” , а також ст. 33 Закону України “Про відходи” отримати спеціальний дозвіл на розміщення відходів на своїй території.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Попередні удові інстанції встановили наступне.
26.11.2004 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Торезької регіональної екологічної інспекції Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області була проведена перевірка дотримання природоохоронного законодавства на території, підвідомчій Новотроїцькій сільській раді, якою був встановлений факт несанкціонованого розміщення відходів (відходи побутового походження) на землях запасу Новотроїцької сільської ради площею 0,35га, об'ємом відходів 4000 куб.м. у порушення ст.55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.17,33 Закону України "Про відходи", ст.33 Закону України "Про охорону земель" в частині відсутності правовстановлюючих документів на використання земельних ділянок для розміщення побутових відходів, будівничого сміття, відсутності дозволу на розміщення відходів, не дотримання санітарно-екологічних вимог при розміщенні відходів. За результатами перевірки був складений акт від 26.11.2004 року (л.с.7) та протокол про порушення вимог природоохоронного законодавства від 26.11.2004р. (л.с.8).
Розрахунок відшкодування шкоди від забруднення земель Новотроїцької селищної ради твердими побутовими відходами (земельна ділянка біля с. Новоукраїнка) був зроблений позивачем на підставі "Методики визначення розмірів шкоди , зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Мінекобезпеки № 171 від 27.10.1997р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 285/2825 від 05.05.1998р. Загальна сума збитку, заподіяного державі склала 6810грн. (л.с.12-14).
Рішенням Новортоїцької сільської ради від 17.06.04 №ГУ/17-3 “Про погодження схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель сільської ради”, а також рішенням Красноармійської районної ради від 23.07.04 №ІУ/ХГУ –6 ”Про затвердження проекту землеустрою щодо забезпечення еколого-економічного обґрунтування сівозмін та впорядкування сільськогосподарських угідь” на території Новотроїцької сільської ради були відведені земельні ділянки під розміщення побутових відходів (ст. 21 п. “і” Закону України “Про відходи”). Тобто виявлені відходи находяться в місцях, що є санкціонованими.
Згідно з ст.1 Закону України від 05.03.1998р. № 187/98-ВР "Про відходи" (із змінами та доповненнями) відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Виробник відходів - фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.
Статтею 17 Закону України "Про відходи" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій у сфері поводження з відходами, в тому числі, пункт "л" цієї статті - відшкодувати шкоду заподіяну навколишньому природному середовищу, здоров'ю та майну громадян, підприємствам, установам і організаціям. А пункт "ї" цієї ж статті визначає обов'язок підприємств і організацій надавати органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов’язану з ними діяльність.
Статтею 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.
Розміщення відходів дозволяється лише за
наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.
Згідно ст.10 Закону України від 21.05.1997р. № 280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно п.7 ст. 33 цього закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.
Статтею 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлені повноваження місцевих Рад у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до яких місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції.
Зокрема, здійснення контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Як вбачається зі змісту повноважень місцеві Ради не несуть відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища на їх території не встановленими особами. Сільська рада не входить до переліку осіб, які згідно до ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища та ст. 43 Закону України “Про відходи”, зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, оскільки не є установою, діяльність якої пов”язнана з відходами,
Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що прийняті у справі судові рішення є цілком обґрунтованою та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Донецькій області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.07.05 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.05 у справі №35/205 господарського суду Донецької області –без змін.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун