ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 12 листопада 2009 р.                                                                                    № 11/55  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Кота О.В.,

суддів:Владимиренко С.В.,

Шевчук С.Р.,

розглянув

касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р.

та рішення господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р.

у справі№11/55

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

провизнання договору неукладеним,

За участю представників:

-          позивача: не з'явилися;

-          відповідача: не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання неукладеним договору-заявки на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р. у справі №11/55 (суддя Грязнов В.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. у справі №11/55 (колегія суддів у складі головуючого судді Краєвської М.В., суддів Галушко Н.А., Орищин Г.В.) рішення господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р. у справі №11/55 залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" – без задоволення.

Не погодившись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. у справі №11/55 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та визнати неукладеним договір-заявку на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р.

Відповідач скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити у повному обсязі, а оскаржені судові акти залишити без змін.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено судами попередніх інстанції, позивач в обґрунтування заявленого позову про визнання неукладеним договору-заявки на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р. послався на направлення йому факсимільним зв’язком скріпленого лише відбитком штампа відповідача договору-заявки, що порушує його право на погодження вартості послуг перевезення і свідчить про недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.

Попередніми судовими інстанціями з матеріалів справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" (замовником) 18.12.2008р. направлено Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1 (перевізнику) факсимільним способом проект договору-заявки на перевезення вантажу №18-12-6, за умовами якого перевізник зобов’язаний здійснити автомобільне перевезення вказаного замовником вантажу (20 тон продуктів харчування) за маршрутом м. Рівне –м. Одеса; завантаження 19.12.2008р., розвантаження в м. Одеса –22.12.2008р.; вартість перевезення 4000грн.; оплата протягом 10-14 банківських днів після отримання замовником ТТН, акту виконаних робіт, податкової накладної. Транспортну заявку підписано представником позивача та скріплено відбитком печатки позивача; відповідно до п.5 договору-заявки його факсокопія прирівнюється до оригіналу.

З наявного в матеріалах справи наданого позивачем примірнику договору-заявки суди попередніх інстанцій з'ясували, що крім відбитку штампа, він скріплений відбитком печатки та підписом відповідача.

Місцевим та апеляційним господарськими судами також встановлено, що відповідач прийняв дану заявку до виконання, направивши замовнику факсимільним зв’язком скріплений відбитком власного штампа примірник договору-заявки, з внесенням до нього відомостей про автомобіль, яким здійснюватиметься перевезення: Рено, держномер НОМЕР_2, причіп-тент держномер НОМЕР_1, а також прізвища і контактного телефону водія.

Водночас апеляційний господарський суд, керуючись положеннями, визначеними ст.639 ЦК України, ч.1 ст.181 ГК України, з матеріалів справи з'ясував, що письмовий договір перевезення вантажу автомобільним транспортом між сторонами не укладався, а укладено договір-заявку на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р. у спрощений спосіб, а саме: факсимільним зв'язком шляхом підтвердження прийняття замовлення до виконання та акцептування запропонованих відповідачем умов відповідно до ст.642 ЦК України, що свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

Крім того апеляційний господарський суд також зазначив, що відсутність договору в письмовій формі як окремого документа ще не свідчить про відсутність укладеного між сторонами договору перевезення вантажу, вказав, що договір-заявка на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р. є єдиним документом, підтверджуючим перевезення спірного вантажу, що містить встановлені умови перевезення вантажу, які слід розцінювати як істотні умови договору, що є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним.

Водночас попередні судові інстанції встановили, що завантажений позивачем 19.12.2008р. в автомобіль Рено, держномер НОМЕР_2, причіп-тент держномер НОМЕР_1 товар (продукти-харчування) прослідував за маршрутом АДРЕСА_1 –Приватному підприємцю ОСОБА_3 (м.Одеса) –доставлений вантажоотримувачу Приватному підприємцю ОСОБА_2 (м.Одеса), що стверджується відбитком штампа останнього на товарно-транспортній накладній №179241.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив з товарно-транспортних накладних №179232 і №179241 наявність в них печаток позивача в підтвердження замовлення позивачем перевезення товару за договором-заявкою, та дійшов обґрунтованого висновку, що за цими товарно-транспортними накладними вантаж прибув за місцем призначення, зобов'язання за договором-заявкою перевізником виконані.

Врахував вищевикладені обставини, а також приписи, запроваджені ст.ст.13, 15, 16 Цивільного кодексу України, 20 Господарського кодексу України, ст.12 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що чинне законодавство не передбачає такого способу захисту порушеного права як визнання договору неукладеним, із зазначенням, що така вимога про встановлення факту неукладеним договору не може бути предметом спору і самостійно розглядатись в окремій справі, а може бути лише елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, внаслідок чого підставно відмовив позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання неукладеним договору-заявки на перевезення вантажу №18-12-6 від 18.12.2008р., з чим вірно погодився суд апеляційної інстанції та залишив без змін прийняте у даній справі рішення місцевого господарського суду.

У відповідності до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст.1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального та/або матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. та рішення господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р. у даній справі відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржених судових актів.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р. та рішення господарського суду Рівненської області від 15.04.2009р. у справі №11/55 залишити без змін.

Головуючий суддя:О. Кот

Судді:
С. Владимиренко

С. Шевчук