Справа № 2а-840/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(резолютивна частина)
19 листопада 2009 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
в складі: головуючого судді Курбатової О.М.
при секретарі Ревка О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запорожжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного Фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни», -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 20.10. 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 20.10.2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений, та сторони мають право з ним ознайомитися у канцелярії суду, починаючи з 23.11.2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення мотивувальної , тобто з 23.11.2009 року, шляхом подання через Хортицький районний суд Запорізької області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя:
Справа № 2а-840/2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 листопада 2009 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
в складі: головуючого судді Курбатової О.М.
при секретарі Ревка О.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запорожжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Хортицькому районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про оскарження бездіяльності Управління пенсійного Фонду України і здійснення перерахунку та виплати недоплаченої щомісячної суми допомоги «Дітям війни»
в с т а н о в и в :
20.10.2009 року позивач звернулася із адміністративним позовом до суду та вказав, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом – Закон №2195-IV від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, тому бездіяльність Управління ПФУ щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою, що суперечить Конституції України та Законам України. За наведених обставин просить зобов’язати відповідача – Управління ПФУ здійснити перерахунок надбавки до пенсії, відновивши строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки про факт порушення прав дізнався лише з газети «Діалог інформ» від 26 листопада 2008 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх в повному обсязі. , також пояснив, що про те, що раніше не зверталася до суду так як не знала, що має такі права, про свій статус «дитина війни» дізналася в 2006 році, але позовів не подавав, оскільки тоді ніхто не подавав таких позовів.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився надав суду заяву у якій просить розглядати справу без його участі, просить у задоволенні вимог відмовити з урахуванням письмових заперечень, наданих у попереднє судове засідання. В запереченнях зазначається, що Управління ПФУ адміністративний позов не визнає посилаючись на те, що хоча позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте Управління ПФУ за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року мало право діяти лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України, тому з боку відповідача не було допущено бездіяльності, на яку вказано в позові. Управління ПФУ діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, і не погоджується на поновлення пропущеного позивачем строку для звернення до адміністративного суду з даним позовом, просить застосувати строк позовної давності
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, розглянувши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що вимоги позову підлягають задоволенню частково на підставі наступного.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачу згідно паспорту, станом на 2 вересня 1945 року йому було менше 18 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується відповідним посвідченням.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ Хортицького району Запорізької області та має правовий статус дитини війни, що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
З матеріалів справи вбачається, що Управління ПФУ не здійснювало будь-яких дій, пов’язаних з перерахуванням пенсії позивача за 2006-2007 роки відповідно до вищенаведених положень Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року та виплат позивачеві надбавки до пенсії не проводило.
Згідно статті 6 Закону №2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 1 січня 2006 року.
Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться в ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсій громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України №2195-ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року №3235-IV дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2006 рік.
Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV пункт 17 ст.77 Закону №3235-IV від 20 грудня 2005 року виключено та відновлено дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року. У статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» визначено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році державою не було визначено порядок нарахування та виплати «дітям війни» 30% надбавки до пенсії відповідно до ч.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-V дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2007 рік та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті шостої Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України №6-рп від 09 липня 2007 року визнано неконституційними п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що призупиняли дію ст.6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Розмір соціальної допомоги, відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком, відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 350 гривень, з 01 квітня - 359 гривень, з 01 жовтня - 366 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 380 гривень, з 01 квітня - 406 гривень, з 01 жовтня - 411 гривень.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 01 січня - 470 гривень, з 01 квітня - 481 гривню, з 01 липня - 482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційними пп.2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що призупиняли дію статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року. Це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 152 Конституції України та рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" , визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Оскільки рішення Конституційного суду було ухвалено 22.05.2008 року, тому, при здійсненні пенсійних виплат позивачу, УПФ мав керуватися статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зробити підвищення пенсії позивачу на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи відповідача про відсутність бюджетного фінансування, викладені у запереченнях проти адміністративного позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки на період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року Закон про бюджет не діяв відповідно до рішень Конституційного суду України. Крім того функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат згідно до ст. 6,7 Закону України «"Про соціальний захист дітей війни" та діючим пенсійним законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі, заперечуючи проти адміністративного позову, у відповідності до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був довести правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача.
Проте відповідачем не було надано будь-яких доказів щодо правомірності його бездіяльності на період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, коли було визнано не конституційним Закон про бюджет щодо обмеження виплат дітям війни.
Щодо вимог позивача за 2006 рік, за період з 1.01.2007 року до 09.07.2007 року з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року з посиланням на ст.22 Конституції України про те, що Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод та на частину 2 статті 3 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами суд зазначає, що оскільки відповідно до ч.2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, управління пенсійного фонду, без визнання положень Закону України «про бюджет» щодо розміру виплат Дітям війни» Конституційним судом України не конституційним, не мав право керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни» без врахування Законів України «про бюджет» на 2006,2007,2008 роки, бо за такі дії згідно до ст. 210 КК України передбачена кримінальна відповідальність (використання бюджетних коштів, що перевищують затвердженні межи видатків).
Згідно вимог ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів встановлюється річний строк з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача надав письмові заперечення, де наполягає на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду.
Суд вважає, що позивач повинен був узнати про порушення своїх прав після оприлюдненню рішення Конституційного суду України. В позовній заяві зазначено, що позивач дізнався, що його право на отримання допомоги порушено відповідачем, про що він дізнався лише наприкінці листопада 2008 року із газети «Діалог інформ», яка є заготовленим бланком для всіх позовів «дітей війни» (їх у Хортицькому суді з вказівкою, що позивачі узнали про порушення прав із Газети «Діалог інформ» понад 500) , проте в судовому засіданні підтвердив, що дізнався про своє права при отриманні статусу «дитина війни» кілька років тому, коли йому у пенсійному посвідченні була поставлена печатку з відміткою статусу «Діти війни».
Виходячи з вимог ст. 99 КАС України суд вважає, що позивачем пропущено строк давності з 1.01.2006 року до 20.10.2008 року, та поважних причин пропуску судом не встановлено, отже клопотання позивача про пропущення строку звернення до суду не підлягає задоволенню, так як зазначений строк не був пропущеним з поважної причини.
Оскільки позивач звернулася за захистом своїх прав лише 20.10.2009 року, то недоплачені позивачу виплати повинні перераховані починаючи з 20.10.2008 року по 31.12.2008 року в межах річного строку, передбаченого ст. 99 КАС України та дії рішення Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року , з 22.05.2008 року по 20.10.2009 року - за пропуском строку, а за період з 1.01.2006 року по 09.07.2007 року та з 1.01.2008 року по 22.05.2008 року за безпідставністю та у зв’язку з тим, що управління пенсійного фонду при проведенні виплат позивачу керувалося діючим на той час законом про бюджет.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають частковому задоволенню у межах строку позовної давності, а саме за період з 20.10.2009 року по 31.12.2008 року, оскільки позивачеві за зазначений період не було нараховані та виплачено надбавку до пенсії як дитині війни. У зв'язку з цим дії відповідача суд розцінює як неправомірні та вважає за необхідне зобов'язати відповідача зробити відповідний перерахунок та виплатити позивачу недоплачену суму допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11, 69-71, 99, 100, 160-163 КАС України, ст. 22, 95 Конституції України, ст.ст. 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 20 10. 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 20 .10. 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений, та сторони мають право з ним ознайомитися у канцелярії суду, починаючи з 23.11.2009 року.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення мотивувальної , тобто з 23.11.2009 року, шляхом подання через Хортицький районний суд Запорізької області заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя