Справа 2-118/2009р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И  

13 жовтня 2009  року                                             Хортицький районний суд м. Запоріжжя  

у складі головуючого судді              Кучерук І.Г.  

при секретарі                      Новизинській Т.Б.  

за участю представника позивача     ОСОБА_1,  

представника відповідача                  ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,  

в с т а н о в и в :  

Позивач ОСОБА_3 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_4, в якому просить визнати недійсним заповіт посвідчений 10.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3908, посилаючись на те, що після смерті дружини його батько - ОСОБА_6 постав перед фактом, що він майже не пристосований для самостійного життя, а відповідачка скориставшись відсутністю позивача та тим, що батько вже не усвідомлював своїх дій, не міг керувати ними, відвезла його до нотаріуса де був складений заповіт. Також вказує, що батько хворів невиліковною хворобою – раком легенів та його воля була подавлена.  

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.  

  Відповідачка ОСОБА_4 з позовом не згодна у зв’язку з тим, що з жовтня 2007 року та по день смерті, вона проживала з батьком та доглядала його. Наприкінці листопада 2007 року дізналися, що у батька рак легенів. Ніяких психотропних та галюциногенних препаратів батько не приймав, бо болю не відчував. Мотивом щодо заповідання всього майна було свого роду подяка за підтримку та допомогу у тяжку хвилину. Просить у позові відмовити.  

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він знав ОСОБА_6 15 років, разом займалися голубами, у грудні 2007 року він почав жалуватися, що хворіє, іноді виходів на двір та жалувався на ноги, розповідав, що дочка хоче щоб він переписав на неї квартиру бо вона піде, свідка ОСОБА_6 пізнавав, грали у доміно.  

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він доволі часто спілкувався з ОСОБА_6, разом займалися голубами. З середини осені та до смерті жалувався на слабкість, боліли ноги, бувало заговорювався: по декілька раз говорив одне і теж, впізнавав його.  

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що батько на відповідачку залишив заповіт, спілкувалась з ним до самої смерті у нього був рак легенів, до середини березня почував себе нормально, а потім вже лежав. Психічний стан його був адекватний обставинам. ОСОБА_6 приймав ліки від тиску та серця.  

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що у грудні у ОСОБА_6 були проблеми з серцем, у лікарні сказали, що у нього рак легень, раніше не жалувався нінащо, перестав ходити у початку березня. За 2 тижні до смерті заговорювався, однак пізнавав усіх. На новий рік був нормальний, шуткував, випивав, сміявся. Зробив заповіт до нового року - до 2008 року, до лікарні. Заповіт він сам ходив оформлювати до нотаріальної контори.  

  Відповідно до вимог ст. 11, 60 ЦПК України суд вирішує справу у межах позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.  

Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.  

Відповідно до ст.1257 ЦК України  Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.  

Згідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування» За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу.  

Відповідно до матеріалів акту 439 від 27.07.2009 року посмертної судово психіатричної експертизи проведеної за клопотанням позивача, комісія лікарів прийшла до висновків, що ОСОБА_6 у момент підпису заповіту 10.12.2007 року виявляв ознаки астенічного синдрому в наслідок ішемічної хвороби серця, стенокардії, гіпертонічної хвороби, центрального раку нижньої долі правої легені з метастазами у ліву легеню. Оцінити ступінь вияву астенічного синдрому і внаслідок цього зміни психічної діяльності не виявилося можливим так як у представленій медичній документації відсутній опис психічного стану.  

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, оглянувши матеріали справи, амбулаторної картки ОСОБА_6, суд вважає, що дана позовна заява задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.  

У судовому засіданні встановлено, що 18.04.2008 року помер ОСОБА_6, свідоцтво про смерть серії 1-ЖС № 111459, актовий запис 3767(а.с.6). Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої входить частина квартири АДРЕСА_1, одним із співвласників якої являвся ОСОБА_6З.(а.с.7,8).      

10.12.2008 року приватний нотаріус Запорізького міського округу ОСОБА_5, посвідчила заповіт, яким ОСОБА_6 перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, добровільно, без насильства та примусу на випадок свої смерті зробив заповітне розпорядження, яким усе своє майно де б воно не знаходилося та з чого б не складалося і взагалі все те що йому буде належати на день смерті, заповів ОСОБА_4 ОСОБА_6 зміст ст.ст.1241, 1245 ЦК України був роз’яснений нотаріусом, про що є підпис заповідача. Заповіт до підписання прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_6 і власноруч підписаний(а.с.47).  

Згідно до копії спадкової справи 583\08, відповідач ОСОБА_4 звернулася до нотаріальної контори за прийняттям спадщини(а.с.44).  

Згідно до довідки Обласної психіатричної лікарні, ОСОБА_6, на обліку не перебував, за медичною допомогою не звертався(а.с.56).  

Позивачем не надано суду доказів для визнання заповіту посвідченого 10.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №3908 недійсним, згідно ст.225 та ст.1257 ЦК України.  

Допитані судом свідки не дали суду показання, що у момент посвідчення нотаріусом заповіту, ОСОБА_6 не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Про що свідчать також матеріали акту 439 від 27.07.2009 року посмертної судово психіатричної експертизи. Дані медичної картки ОСОБА_6, які заповнювалися лікарями в період його хвороби, та разом з іншими матеріалами справи були об’єктом дослідження зазначеної експертизи, висновок якої суд визнає об’єктивним. Доказів, які б спростовували зазначений висновок, позивач не надав і підстав для призначення повторної або додаткової експертизи у зв’язку із сумнівами у правильності висновку, його неповністю та неясністю, суд не має, а сам позивач відповідні клопотання не заявляв.  

Форма та посвідчення заповіту відповідає вимогам «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».  

Виходячи з наданих доказів, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а хвороба ОСОБА_6, лікарські препарати, які йому призначалися не призвели до того, що у нього у період складання заповіту відбувся процес психічного розладу та він перебував внаслідок якого він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними.  

Керуючись ст.ст.225, 1234, 1235, 1257 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 215 ЦПК України, п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року, «Про судову практику у справах про спадкування»,суд  

В И Р І Ш И В :  

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту посвідченого 10.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №3908.  

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, про що протягом 10 днів, з часу його оголошення, до Хортицького районного суду м.Запоріжжя подається заява про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Суддя:        

                                                               Справа 2-118/2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2009  року                                             Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого судді                Кучерук І.Г.

при секретарі                        Новизинській Т.Б.

за участю представника позивача     ОСОБА_1,  

представника відповідача                  ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну  справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про визнання заповіту недійсним,

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту посвідченого 10.12.2007 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за №3908.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, про що протягом 10 днів, з часу його оголошення, до Хортицького районного суду м.Запоріжжя подається заява про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: