Справа № 2-1389\2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 червня 2009 року                                     Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі головуючого – судді  Кучерук І.Г.

з участю секретаря                   Новизинської Т.Б.  

представника позивача            ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 27087,62 грн. завданих прямих збитків, 24841,52 грн. упущеної вигоди, суму сплаченого судового збору в розмірі 519,29 грн. та суму оплати витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього стягнути 52478(п’ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн.43 коп.

В іншій частині позову відмовити.  

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, про що протягом 10 днів, з часу його оголошення, до Хортицького районного суду м. Запоріжжя подається заява про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                

                                                                                          Справа № 2-1389\2009р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

05 червня 2009 року                                     Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі головуючого – судді  Кучерук І.Г.

з участю секретаря                   Новизинської Т.Б.  

представника позивача            ОСОБА_1

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_2 підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, в якому просить стягнути завдані збитки: 27 087,62 грн. – прямі збитки, 24 841,52 грн. – упущена вигода, 10 000,00 грн. – моральна шкода, витрати на юридичне обслуговування 2500 грн. та сплачені судові витрати, посилаючись на те, що 03.03.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено угоду, по якій відповідач прийняв на себе зобов’язання виконувати для позивача роботу, а саме обов’язки водія – експедитора, а позивач прийняв на себе зобов’язання оплачувати відповідачу виконану роботу. 03.03.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про повну  матеріальну індивідуальну відповідальність. 11.08.2008 року відповідач керуючи автомобілем Мерседес, держномер АР 0741 ВА з п/причепом держномер 050-68 ХА, який належить позивачу, скоїв наїзд на будівлю магазину «Продукти-140», який належить ТОВ «АТБ-Маркет». Позивачем було відшкодовано збитки ТОВ «АТБ-Маркет» у розмірі 3 500 грн. 20.08.2008 року відповідач передав позивачу ключі від автомобіля, який знаходився на автостоянці, відмовився від подальшого виконання своїх обов’язків за договором від 03.03.2008 року.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що наїзд він не скоював, не було акту передачі автомобіля у експлуатацію, а також посилається на те, що позивачем не надано ніяких доказів його провини.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 131 КЗпП України працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;  шкоди завдано недостачею; відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Судом встановлено, що 03.03.2008 року(а.с.6) між позивачем ПП ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено угоду, по якій відповідач, згідно з п.п. 1.1. зазначеного договору, прийняв на себе зобов’язання виконувати для позивача роботу, а саме обов’язки водія – експедитора, а позивач прийняв на себе зобов’язання оплачувати відповідачу виконану роботу.

Згідно п. 4.1. зазначеного договору відповідач несе повну матеріальну відповідальність за всі негативні наслідки, які може понести позивач у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків за договором, а також у випадку ДТП, пошкодженням, або втрати матеріальних цінностей позивача.

Також 03.03.2008 року(а.с.7) між ПП ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, по якому відповідач згідно п. 1. зазначеного договору, прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому матеріальних цінностей, згідно п.3 договору обов’язок по відшкодуванню шкоди у повному об’ємі за втрачене, або пошкоджене майно, а також відшкодування шкоди у повному об’ємі за спричинену позивачу шкоду.

11.08.2008 року відповідач ОСОБА_4 керуючи автомобілем марки Мерседес держномер АР 0741 ВА з п/причепом держномер 050-68 ХА, який належить позивачу, скоїв наїзд на будівлю магазину «Продукти-140», який належить ТОВ «АТБ-Маркет». Факт керування відповідачем автомобілем підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 11.08.2008 року(а.с.63), товарно транспортною накладною 01АА від 11.08.2008 року(а.с.64).  

14.08.2008 року позивач отримав від ТОВ «АТБ-Маркет» претензію з вимогою відшкодувати шкоду спричинену наїздом автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_4, на будівлю магазину «Продукти-140» у розмірі 3 500 грн. Приймаючи до уваги те, що джерело підвищеної небезпеки відповідно до договору оренди автомобіля №12\09\07 від 12.09.2007 року(а.с.62) знаходилося у оренді позивача, зазначену вище суму позивач компенсував ТОВ «АТБ-Маркет» у повному об’ємі(а.с.10,11).

У відповідності до договору від 03.03.2008 року та ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

20.08.2008 року відповідач передав позивачу ключі від автомобіля, який знаходився на автостоянці, та відмовився від подальшого виконання своїх обов’язків за договором від 03.03.2008 року.

Позивач ПП ОСОБА_3 запропонував відповідачу прийняти участь у обстеженні автомобіля, однак відповідач від цього відмовився. Під час обстеження автомобіля комісія виявила пошкодження на суму 23 587,62 грн.(а.с.9).

Під час ремонту автомобіля який було пошкоджено відповідачем, автомобіль не міг експлуатуватися, та простоював. Автомобіль ремонтувався з 20.08.2008 року до 19.09.2008 року, тобто не експлуатувався 22 робочих дні. Збитки (упущена вигода) за 22 робочих дні склала 24 841,52 грн.(а.с.8).

Відповідач ОСОБА_4 підписав договір та тим самим виявив свою згоду з усіма розділами та пунктами договору та зобов’язувався їх виконувати.

Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Згідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Таким чином позовні вимоги позивача в цій частині позову обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі неправомірними діями іншої особи, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суду не було надано позивачем належних доказів та обґрунтувань в підтвердження заявленої суми, а також наявності самої моральної шкоди, та якими діями відповідач спричинив моральну шкоду.  

Таким чином у судовому засіданні та дослідженими документами не було підтверджено наявності спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, та у цій частині позову необхідно відмовити.  

У відповідності зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру» оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином й адвокатським об'єднанням або адвокатом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсаційних виплат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджено граничні розміри компенсаційних витрат, пов'язаних з розглядом справ. Так, граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.  

Оскільки розрахунок затрат у відповідності до зазначених вимог закону про граничний розмір оплати, в матеріалах справи відсутній та не наданий позивачем, а розписка про сплату 2500 грн. (а.с.38,40) не може слугувати розрахунком, то суд вважає за можливе у заявлених вимогах про стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в розмірі 2500 грн. відмовити.  

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненні понесені ним судові витрати у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог у сумі  519,29 грн., та  судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст. 10, 11, 57, 60, 88 ЦПК України, ст. 526, 625, 629, 1191 ЦК України, ст. 130, 131, 134, 135-1 КЗпП України суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 підприємця ОСОБА_3 грошову суму у розмірі 27087,62 грн. завданих прямих збитків, 24841,52 грн. упущеної вигоди, суму сплаченого судового збору в розмірі 519,29 грн. та суму оплати витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн., а всього стягнути 52478(п’ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн.43 коп.

В іншій частині позову відмовити.  

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Запорізької області, про що протягом 10 днів, з часу його оголошення, до Хортицького районного суду м. Запоріжжя подається заява про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: