Cправа № 22ц-4954/2009 Головуючий у 1-й інстанції Божок С.К.
Доповідач в 2-й інстанції Даценко Л.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Приходька К.П.
суддів Даценко Л.М., Оношко Г.М.
при секретарі Зінченко Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта", третя особа ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" про визнання неправомірною відмови у виплаті страхового відшкодування, стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди, -
встановила:
У серпні 2008 року ОСОБА_1. звернувся в суд із зазначеною позовною заявою, в якій посилався на те, що 12.07.2007 року між ним та відповідачем ТДВ "Страхова компанія "Провіта" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, згідно п. 2.1 якого об"єктом страхування є автомобіль Деу Ланос реєстраційний НОМЕР_1 який належить йому на праві власності, а згідно п. 5.1 даного договору вигодонабувачем по даному договору є ВАТ "Райффайзен банк "Аваль".
18.10.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої даний автомобіль був пошкоджений невстановленою особою, коли був припаркований і позивач в ньому не знаходився.
На виконання умов договору він вчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку та надав всі необхідні документи для виплати страхового відшкодування, однак 18.12.2007 року відповідач відмовив йому у його виплаті, посилаючись на невиконання ним договору добровільного страхування, тобто використання зазначеного автомобіля в якості таксі.
Просив визнати відмову у виплаті страхового відшкодування неправомірною і стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування в сумі 13437,05 грн. та судові витрати. В ході судового розгляду справи позивач просив стягнути суму страхового відшкодування на користь вигодонабувача ВАТ "Райффайзен банк "Аваль". (а. с. 81)
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання відмови у виплаті страхового відшкодування неправомірною та стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не має правових підстав на стягнення суми страхового відшкодування, оскільки за договором добровільного страхування вигодонабувачем є третя особа ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", права якої в даному випадку порушені і яка не зверталася до суду з вимогою про виплату страхового відшкодування та не передавала позивачу право такої вимоги.
Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Встановлено, що 12.07.2007 року між позивачем та відповідачем ТДВ "Страхова компанія "Провіта" укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 120/02-3473, згідно п. 2.1 якого об"єктом страхування є автомобіль Деу Ланос реєстраційний НОМЕР_1 який належить позивачу на праві власності. Вигодонабувачем за умовами п. 5.1 даного договору є ВАТ "Райффайзен банк "Аваль".
Згідно довідки Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві 18.10.2007 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої даний автомобіль отримав пошкодження. (а. с. 47)
Як убачається із звіту про визначення вартості матеріального збитку від 11 лютого 2008 року вартість матеріального збитку станом на 11 лютого 2008 року складає 12722,35 грн. (а. с. 30)
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.
Згідно п. 8.4 зазначеного договору добровільного страхування від 12.07.2007 року страховик зобов’язаний скласти страховий акт не пізніше 10 робочих днів після отримання всіх необхідних документів, вказаних у розділі 11 цього договору. Впродовж 2 (двох) робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування. При настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування на користь страхувальника або його законного представника (або на користь вигодонабувача в разі його наявності) в строки та у розмірі відповідно до умов цього договору, правил та законодавства України.
З урахуванням наведеного, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" та п. 8.4 зазначеного договору добровільного страхування страховик здійснює страхову виплату або страхове відшкодування страхувальнику.
Як убачається з даного договору, страхувальником є позивач ОСОБА_1., права якого порушені, а вигодонабувач ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" не був стороною договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.07.2007 року і його права не порушені.
Тому, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про те, що позивач не має правових підстав на стягнення суми страхового відшкодування, оскільки в даному випадку порушені права вигодонабувача третьої особи ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", яка не зверталася до суду з вимогою про виплату страхового відшкодування та не передавала позивачу право такої вимоги.
Встановлено, що 18.12.2007 року відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на підставі п. 3 ст. 26 Закону України "Про страхування", п. п. 13.1.1, 13.1.2 договору та Правилами добровільного страхування наземного транспорту у зв’язку з невизнанням факту пошкодження застрахованого автомобіля страховим випадком відповідно п. 6.3.1. Правил та у зв’язку з порушенням позивачем п. 8.2.2 договору та п. п. 14.3.2, 14.3.4 Правил, оскільки при укладанні договору ОСОБА_1. не зазначив, що автомобіль буде використовуватися в режимі таксі. (а. с. 44)
Відповідно до п. 3 ст. 991 ЦК України, п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про страхування" страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати або страхового відшкодування у разі подання страхувальником недостовірних відомостей про об"єкт страхування або про факт настання страхового випадку.
Відповідно до п. 8.2.2 договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.07.2007 року при укладанні цього договору страхувальник зобов’язаний надати інформацію страховику про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику власника ТЗ.
Згідно п. п. 13.1.1, 13.1.2 виплата страхового відшкодування не здійснюється, якщо страхувальник порушив свої зобов"язання, визначені п. п. 8.2, 10.1, 12.7-12.9 цього договору; не виконував або виконував неналежним чином свої обов’язки згідно з Правилами страхування.
Встановлено, що відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, оскільки при укладанні договору ОСОБА_1. не зазначив, що автомобіль буде використовуватися в режимі таксі. На підтвердження даного факту відповідач надав суду ксерокопії автобіографії, особистого листка з обліку кадрів та фотографії, з яких убачається, що позивач працює в таксі "Нове".
Про те, зазначені докази не можуть бути судом прийняті до уваги, оскільки автобіографія та особистий листок з обліку кадрів датовані 9 грудня 2007 року, тобто після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 18.10.2007 року.
Крім того, із пояснень позивача убачається, що даний автомобіль він використовував у якості таксі після ДТП, а автобіографію та особистий листок з обліку кадрів він складав на вимогу працівників відповідача. На спростування зазначених пояснень позивача представник відповідача не надав жодних доказів, як і не зміг пояснити, ким, коли і з якої особової справи були зняті ксерокопії даних документів та зроблені фотографії.
Таким чином, відмова відповідача у здійсненні страхового відшкодування з тих підстав, що при укладенні договору добровільного страхування ОСОБА_1. не зазначив, що автомобіль буде використовуватися в режимі таксі, є неправомірною.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 18.10.2007 року з участю застрахованого автомобіля, є відповідно до п. 1.1 та п. 3 договору страховим випадком і відповідач відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про страхування" та п. п. 8.4, 12 має здійснити виплату позивачу страхового відшкодування у передбачений договором строк в сумі 12722,35 грн., оскільки вигодонабувач ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" не є стороною договору добровільного страхування наземного транспорту від 12.07.2007 року і його права не порушені.
Тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про визнання неправомірною відмови у виплаті страхового відшкодування та стягнення суми страхового відшкодування підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині позовних вимог відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.
Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 672 грн. відповідно до вимог ст. ст. 79, 88 ЦПК України.
Рішення суду про відмову в позові в частині відшкодування моральної шкоди є законним і обґрунтованим, оскільки між сторонами виникли договірні відносини і сторони мають діяти відповідно до обов’язкових для них умов договору добровільного страхування від 12.07.2007 року, яким відшкодування моральної шкоди, завданої невиплатою страховиком суми страхового відшкодування, не передбачено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2009 року в частині відмови в позові про визнання неправомірною відмови у виплаті страхового відшкодування, стягнення суми страхового відшкодування скасувати і в цій частині позовних вимог ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Провіта", третя особа ВАТ "Райффайзен банк "Аваль" про визнання неправомірною відмови у виплаті страхового відшкодування, стягнення суми страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Провіта", розташованого за адресою 02100, м. Київ, вул. Дубового, 8, п/р 26507300000777 в АКБ "Форум" м. Києва, МФО 322948, ЄДРПОУ 31704186 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 12722,35 грн. (дванадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. 35 коп.).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Провіта" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 672 грн. (шістсот сімдесят дві грн.)
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 вересня 2009 року в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді