Єдиний унікальний номер 233/6223/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1518/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 жовтня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів: Космачевської Т.В., Новосядлої В.М.,

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Бахмуті Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на транспортний засіб, зобов'язання зняти автомобіль з державної реєстрації,-

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє Ружицький Віталій Вікторович, на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області (далі - РСЦ МВС в Донецькій області) про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на транспортний засіб, зобов'язання зняти автомобіль з державної реєстрації.

Посилався на те, що у вересні 2009 року він придбав автомобіль CHERY ELARA A21, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, 2007 року випуску, яким керував спочатку він, а потім його син - ОСОБА_4 на підставі довіреності від 18 червня 2010 року, строк якої сплив 18 червня 2013 року.

В листопаді 2013 року він звернувся до Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою про скоєний відносно нього злочину про те, що невідомі особи, застосовуючи фізичне насильство до його сина, заволоділи належним йому автомобілем, а також документами на нього. Кримінальне провадження, у якому він є потерпілим, триває, на автомобіль накладено арешт ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 29 квітня 2016 року. У ході провадження було встановлено, що зазначений автомобіль було перереєстровано без його дозволу та участі, тобто незаконно та всупереч його волі.

Звернувшись в березні 2014 року до МРЕВ м. Краматорська, йому стало відомо, що вказаний вище автомобіль було продано та перереєстровано на ім'я ОСОБА_5, відповідно до довідки-рахунку ВІА 161469 від 15 січня 2014 року, а згодом 13 січня 2015 року на ім'я ОСОБА_2

За таких умов, просив витребувати вказаний вище автомобіль з чужого незаконного володіння - у відповідача ОСОБА_2 та передати його позивачеві, визнати право власності останнього на транспортний засіб, зобов'язавши відповідача РСЦ МВС в Донецькій області зняти автомобіль з державної реєстрації.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Витребувано на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Краматорськ Донецької області, ІПН НОМЕР_2, у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Сабіробад, Азербайджан, ІПН НОМЕР_3, автомобіль CHERY ELARA A21, 2007 року випуску, бежевого кольору, об*єм двигуна 1998 куб. см, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Краматорськ Донецької області, ІПН НОМЕР_2, право власності на автомобіль CHERY ELARA A21, 2007 року випуску, бежевого кольору, об*єм двигуна 1998 куб.см, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Вказує, що суддя не повинен був відкривати провадження по справі, з огляду на предмет позову, та відсутність інформації про факти, які мають значення для вирішення позову. Предметом позову є відшкодування шкоди внаслідок вчинення відносно позивача кримінального провадження. ОСОБА_2 не є підозрюваним або обвинуваченим, і як наслідок не є належним відповідачем по вказаній справі.

Згідно висновків Верховного Суду України, а саме постанови №6-348цс15 від 10 червня 2015 року, №6-53цс12 від 31 жовтня 2012 року, №6-136цс12 від 21 листопада 2012 року, в яких ВСУ пов'язує право на подачу віндикаційного позову з особою, яка повинна залишатися власником майна, та з незаконністю підстав переходу права власності від власника, в даному випадку ОСОБА_1 до ОСОБА_5, що в свою чергу виключає і перехід такого права.

Суд встановив, що кінцевим власником автомобіля є ОСОБА_2, який отримав право власності на підставі цивільно-правової угоди між ним і ОСОБА_5, що засвідчено довідкою-рахунком. Позивач не надав суду доказів того, що правочин, щодо відчуження майна ОСОБА_5 є недійсним, або вчинений з порушенням закону.

В матеріалах справи є документ який підтверджує правомірність придбання ОСОБА_5 транспортного засобу, який у подальшому відчужив автомобіль відповідачу. Позивач не надав доказів того, що правочин щодо відчуження майна ОСОБА_5 є неправомірним, а тому у суду не було підстав для задоволення позову.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 - адвокат Ружицький В.В. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник ВСЦ МВС України в Донецькій області Чумак Ю.А. просив рішення суду першої інстанції в частині спору до установи залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників відповідачів, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним нормам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до кредитно-заставного договору № KTH0AD40303665 від 11 вересня 2009 року (т.1, а.с. 7-14) позивач ОСОБА_1, (т.1, а.с. 5-6), отримав кредит в розмірі 56601,58 грн., наданий з метою придбання автомобіля CHERY ELARA A21, 2007 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_4, об'єм двигуна 1,99, що є предметом застави.

Пунктом 17.9 договору визначено, що автомобіль належить позичальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом реєстрації транспортного засобу № ДАО 751827 від 10 вересня 2009 року. Договір застави автотранспорту зареєстрований у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, № витягу 45056973 від 03 вересня 2014 року (т.1, а.с.16).

Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 09 лютого 2017 року зобов'язання позивача за кредитно-заставним договором № KTH0AD40303665 від 11 вересня 2009 року на час видачі довідки не виконані, погашення відбуваються своєчасно та в повному обсязі, кредитний договір діє до 25 липня 2020 року.

Звертаючись в суд з позовом про витребування автомобіля з незаконного володіння ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що зазначений автомобіль було перереєстровано без його дозволу та участі на ім'я відповідача , тобто незаконно та всупереч його волі.

Задовольняючи позовні вимоги в частині витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що спірний автомобіль вибув з володіння позивача поза його волею.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо через те, що він ґрунтується на доказах, які не повно перевірені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статті 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Крім того, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 330 ЦК України передбачає, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

У відповідності до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 19 своєї постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснив, що, застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Постановою Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року по справі №6-140цс14 визначено, що за положеннями зазначених норм права власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував зазначених норм закону і правових позицій Верховного Суду України і неправильно вирішив спір.

Судом встановлено, що згідно відповіді ЦНППВАЗ з обслуговування м. Краматорська та Дружківки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області (т.1, а.с. 39, 75, 178) відносно автомобіля CHERY ELARA A21, кузов НОМЕР_4, номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску, який належав на праві власності позивачу ОСОБА_1, вчинялися наступні правочини:

- 10 вересня 2009 року автомобіль зареєстрований з видачею тимчасового реєстраційного талону ДАО-751827 на ім'я ОСОБА_1;

- 18 червня 2010 року проведена перереєстрація вищевказаного автомобілю у зв'язку з переобладнанням (ЗНГ) з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 (т.1, а.с. 223, 228-229);

- 17 січня 2014 року проведена переєстрація автомобіля на нового власника за довідкою-рахунком ВІА № 161469 з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає у АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 227); підстава - довідка-рахунок серія ВІА № 161469 від 15 січня 2014 року (т.1, а.с. 17, 222), заява № 34034758 від 17 січня 2014 року (т.1, а.с. 219-220), згідно якої про перевірці з підсистем НАІС ДДАІ МВС України щодо вказаного транспортного засобу інформація за підсистемою «розшук», «обмеження», «затримання» - відсутня (т.1 а.с. 220).

- 13 січня 2015 року проведена перереєстрація автомобіля на нового власника за довідкою-рахунком ВІА № 892026 з видачею свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який мешкає у АДРЕСА_2; підстава - довідка-рахунок серія ВІА № 892026 від 13 січня 2015 року, торгівельна організація за якою - ТОВ Автолідер 2010 (т.1, а.с. 226); заява № 55960282 від 13 січня 2015 року (т.1, а.с. 76-77, 103-105, 174), згідно даної заяви про перевірці з підсистем НАІС ДДАІ МВС України щодо вказаного транспортного засобу інформація за підсистемою «розшук», «обмеження», «затримання» - відсутня (т.1 а.с. 174, 224-225).

Таким чином, кінцевим власником спірного автомобіля став відповідач ОСОБА_2. (т.1, а.с. 130-133), який 12 жовтня 2015 року видав на ім'я ОСОБА_7, ОСОБА_8, які мешкають: АДРЕСА_3, кожен з яких діє окремо, незалежно один від одного, довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Костянтинівського МНО Землянським В.І., р/№ 1184, бланк НАО 864468, строком до 02 вересня 2018 року, - бути представником власника при вчиненні від імені власника правочинів та здійсненні інших юридичних дій, пов'язаних з розпорядженням (продажем, міною, здаванням в найм (оренду), укладенням договору позички та експлуатацією даного автомобіля (т. 1, а.с. 61).

У відповідності до довідки старшого слідчого СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 21 лютого 2017 року, протоколу огляду від 04 лютого 2017 року (т.1, а.с. 59, 60) вказаний вище автомобіль вилучено 04 лютого 2017 року слідчим СВ Покровського ВП ГУНП в Донецькій області, в теперішній час він знаходиться на зберіганні у Краматорському ВП ГУНП в Донецькій області.

З копій матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014050390000034 від 18 березня 2014 року за ч. 1 ст. 289 КК України (т.1, а.с. 18, 23-44, 175), вбачається, що заявник ОСОБА_1 є потерпілим у даному кримінальному провадженні, звернувся до прокуратури м. Краматорськ із заявою про незаконне заволодіння невстановленою особою автомобілем CHERY ELARA A21, номерний знак НОМЕР_1. На даний транспортний засіб у рамках кримінального провадження накладено арешт ухвалою слідчого судді Краматорського міського суду від 29 квітня 2016 року (т.1, а.с. 42-44), яка у даний час чинна (т. 2, а.с. 72-73).

Як вбачається з повідомлення СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області від 14 березня 2017 року (т.1 а.с. 88, 118) триває кримінальне провадження № 42014050390000024 від 18 березня 21014 року за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом CHERY ELARA A21, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за ознаками кримінального правопорушення за ст. 289 ч.1 КК України; ОСОБА_1 визнано потерпілою особою та допитано в якості потерпілого; будь-якій особі в рамках кримінального провадження про підозру не повідомлялось; у теперішній час проводяться слідчі та розшукові дії, спрямовані на встановлення особи, що вчинила зазначене кримінальне правопорушення.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на ст.41 Конституції України, ст.ст.203,215,321,388 ЦК України, виходив з того,що судом встановлені факти протиправного заволодіння транспортним засобом позивача та укладання правочинів щодо транспортного засобу на інших осіб.

Проте, до часу розгляду цивільної справи в суді не підтверджений факт протиправного, незаконного, вибуття поза волею позивача з його володіння спірного автомобіля . До того ж позивач не звертався у суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Судом же встановлено, що другим після позивача власником спірного автомобіля був ОСОБА_5, який набув право власності на нього незабороненим законом способом - на підставі договору купівлі-продажу. Чи відбувся фактично такий договір, чи приймав позивач участь у відчуженні автомобіля суд такі питання не досліджував і не міг досліджувати через те, що такі позовні вимоги в суді ОСОБА_1 не заявлялись.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 також став власником спірного автомобіля на підставі договору купівлі-продажу, укладеному ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , що давало суду підстави зробити висновок про те, що ОСОБА_2 придбав автомобіль у власність у спосіб, що передбачений законом.

Не вирішуючи питання, яким чином відбулось відчуження автомобіля від його власника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 і чи відповідало вказане відчуження вимогам закону, суд першої інстанції позбавлений був можливості робити висновок про те, що автомобіль вибув з володіння його власника ОСОБА_10 поза його волею і відповідно до статті 388 ЦК України має бути витребуваний з володіння останнього власника ОСОБА_2 на користь позивача.

Висновки суду про те, що факт звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів з відповідними заявами, що строк довіреності, виданої позивачем на ім'я сина, закінчився на час першого відчуження транспортного засобу, тому угода не могла бути укладена від імені останнього, буцімто свідчать про вибуття автомобіля з володіння ОСОБА_1 поза його волею, ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до частини 4 статті 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 61 ЦПК України передбачає підстави для звільнення сторони у цивільному процесі від доказування. Зокрема, вказана норма закону передбачає, що :

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Проте, таких обставин суд не встановив і вони не надавались сторонами у справі. Тому підстав для звільнення позивача ОСОБА_1 від доказування факту вибуття автомобіля із його володіння поза його волею на користь ОСОБА_5 у суду першої інстанції не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не застосував норми матеріального та процесуального права, що мали бути застосовані, не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно вирішив спір. Перелічені обставини відповідно до статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі, в їх задоволені необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 303- 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє Ружицький Віталій Вікторович, - задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 31 липня 2017 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Регіонального сервісного центру МВС України в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на транспортний засіб, зобов'язання зняти автомобіль з державної реєстрації - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Судді: