ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2017 р. Справа № 921/312/17-г/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Данко Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» б/н та б/д

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2017 року

у справі №921/312/17-г/16

за позовом: приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба»,

с. Нова Могильниця, Теребовлянський район, Тернопільська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке», с. Гаї-Розтоцькі, Зборівський район, Тернопільська обл..

про: визнання недійсним договору купівлі - продажу від 09.07.2014 р., укладеного між ТОВ «Розтоцьке» та ПП «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба»

За участю представників:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача - не з'явилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу № 921/312/17-г/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судовї колегії суддів Гриців В.М. та Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 поновлено строк на подання апеляційної скарги по даній справі.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 31.07.2017 апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 14.09.2017.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.17 №451 у справі призначено проведення автоматизованої заміни складу колегії суддів у зв'язку з відпусткою судді - члена колегії Гриців В.М.

Відповідно до протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13.09.17, до складу судової колегії замість судді Гриців В.М. введено суддю Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.17 розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.09.17.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.09.17 розгляд справи відкладено на 28.09.17.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.07.2017 у справі №921/312/17-г/16 (Хома С.О.) в позові відмовлено.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що директор ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу № без номера від 09 липня 2017 року діяв з перевищенням наданих статутом йому повноважень (загальна вартість товару за цим договором складає 5602879 грн 20 коп).

Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про добросовісність поведінки Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке", оскільки укладення договору купівлі-продажу № без номера від 09 липня 2014 року відповідало його внутрішній волі; Товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" бажало реального настання правових наслідків обумовлених цим договором (поставка товару позивачу та проведення оплати позивачем за поставлений товар); Товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" виконало свої зобов'язання за договором: згідно видаткової накладної № 286 від 11.07.2014 року Товариство поставило Приватному підприємству "Агропромислове підприємство"Агро-Дружба" товар на суму 502 879 грн.20 коп.(підприємство отримало зазначений у видатковій накладній товар через свого повноважного представника ОСОБА_3 на підставі довіреності серії №116 від 10.07.2014, належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи; факт отримання підприємством товару підтверджується підписом його повноважного представника на вказаній видатковій накладній).

З огляду на наведене, місцевим господарським судом зазначено про схвалення спірного правочину позивачем, у зв'язку з чим він не може бути визнаний недійсним.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.17 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

При цьому, апелянт покликається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вважає, що спірний договір було укладено директором позивача з перевищенням своїх повноважень, оскільки статутутом підприємства передбачено укладення угод на суму більше 100 тис.грн. тільки за письмовою згодою засновника, а така не надавалася.

Апелянт зазначає також про те, що відповідач був обізнаний з обмеженнями директора ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» щодо підписанян спірного договору, оскільки на адресу відповідача було надіслано рішення засновника ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» від 04.01.14 №04/01/2014, яким обмежено директора підприємства на укладення договорів.

Крім того, апелянт вважає неправомірним висновок місцевого господарського суду про схвалення спірного правочину підприємством.

11 вересня 2017 року до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у зв'язку з чим просить залишити його беззмін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач, зазначає про те, що твердження апелянта про недійсність оспореного правочину спростовується, зокрема, його виконанням сторонами.

Сторони участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.09.17 доведено до відома учасників процесу, що у зв'язку із незабезпеченням учасниками судового процесу участі свої уповноважених представників справа буде розглянута на підставі наявних в матеріалах справи доказів, відповідно до ст.75 ГПК України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3 .9.2 Постанови Пленуму ВГС №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Беручи до уваги те, що розгляд справи вже відкладався, у матеріалах справи наявні відомості та документи, необхідні для перегляду рішення в апеляційному порядку, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 09 липня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" (Продавець) та Приватним підприємством "Агропромислове підприємством ""Агро-Дружба" (Покупець) було укладено договір №без номера купівлі-продажу.

Згідно п.1.1 укладеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити зерно кукурудзи врожаю 2013 року загальною кількістю 2334, 533тн (товар).

Згідно п. 1.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту його передачі.

Передача товару покупцю здійснюється продавцем на складі покупця, котрий знаходиться за адресою: смт. Дружба, вул. Л. Українки, 13/1, Теребовлянський район, Тернопільська область, де товар знаходиться на зберіганні у Покупця згідно договору складського зберігання №07/25-03 від 25.07.2013 року (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 та п.4.3 договору відповідно продавець зобов'язується передати покупцю товар до 30 липня 2014 року; датою передачі товару від продавця покупцю є дата підписання повноважними представниками сторін відповідного документу про передачу товару (видаткової накладної та/або акту приймання-передачі, складської квитанції, складського свідоцтва, тощо).

Ціна товару становить 2400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1тн./п. 5.1 договору).

Згідно п.5.2 договору купівлі-продажу загальна вартість товару за цим договором становить 5 602879, 20 грн., в т.ч. ПДВ.

Розділом 6 "Порядок розрахунків" сторони передбачили:

-п.6.1 - оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на банківський рахунок продавця, вказаний у даному договорі;

- п.6.2 - покупець зобов"язується оплатити вартість товару у наступному порядку:

-363584, 33 грн. до 27 липня 2014 року;

-1000000, 00 грн. до 28 липня 2014 року;

- 165090,04 грн. до 29 липня 2014 року;

- 4074204, 83 грн. до 30 липня 2014 року.

- п.6.3 - оплата рахується здійсненою з моменту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 9.1 договору №без номера від 09 липня 2014 року купівлі-продажу даний договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року; однак припиняє свою дію не раніше остаточного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором.

Покликаючись на те, що договір купівлі продажу від 09.07.14 загальна вартість якого 5602879, 20 грн., зі сторони покупця було підписано директором ОСОБА_3, при цьому згідно п. 6.4 Статуту, директор має право укладати угоди на суму більше 100 тис. грн. лише за попередньою згодою засновника, яка була відсутня, ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» звернулося до суду з позовом до ТзОВ "Розтоцьке" про визнання недійсним договір купівлі-продажу від 09.07.2014р., укладеного між ТзОВ "Розтоцьке" та ПП "Агропромислове підприємством ""Агро-Дружба".

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" (Продавець) та Приватним підприємством "Агропромислове підприємством ""Агро-Дружба" (Покупець) укладено договір №без номера купівлі-продажу.

Спірний договір від імені ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» підписаний директором ОСОБА_3

Положеннями ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 65 Господарського кодексу України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань на запит господарського суду Тернопільської області (суддя Хома С.О.) від 29.05.2017 року за №1002625081 станом на 09.07.2014 в ЄДР значиться як юридична особа Приватне підприємство "Агропромислове підприємством "Агро-Дружба", місцезнаходження: 48152, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Нова Могильниця.

В переліку засновників (учасників) юридичної особи значиться: ОСОБА_5, індекс 48153, Тернопільська область, Теребовлянський район, село Ласківці, розмір внеску до статутного фонду - 20 000грн.

Також в переліку осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та даних про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи значиться ОСОБА_3, 27.03.2013 - керівник, ОСОБА_3, 27.03.2013 - підписант.

Відповідно до п. 6.1 Статуту Приватного підприємства "Агропромислове підприємства "Агро-Дружба", затвердженого рішенням засновника приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" від 22 листопада 2011 року органами управління підприємства є:

- засновник,

- директор.

Засновник має право (п.6.2 Статуту):

-затверджувати Статут, а також доповнення та зміни до нього, призначати в т.ч. і на контрактній основі і звільняти директора; призначати і відзивати ревізора;

-визначати основні напрямки діяльності підприємства, затверджувати результати роботи за рік, приймати рішення про припинення діяльності підприємства, призначати ліквідаційну комісію;

-затверджувати звіти та заключення ревізора, аудитора, приймати рішення, які відносяться до основних питань зовнішньоекономічної діяльності підприємства;

-розподіляти прибутки, затверджувати нормативи, фінансові звіти, фонди підприємства.

Відповідно до п. 6.3 Статуту керівництво підприємством здійснює директор. Він самостійно вирішує питання соціального розвитку, виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства. Директор організовує роботу підприємства і несе за це повну відповідальність. Представляє підприємство без доручення у всіх установах, організаціях, розпоряджається майном та фінансовими засобами, заключає господарські, фінансові угоди, договори, контракти. Видає доручення, відкриває в банках рахунки, затверджує штати, видає накази та вказівки обов'язкові для виконання всіма працівниками підприємства. Звільняє та приймає працівників.

Згідно з п. 6.4 Статуту у випадках відсутності (відпустка, хвороба, відрядження) директор вправі приймати рішення про делегування своїх окремих повноважень іншим особам, оформляючи це відповідним письмовим розпорядженням. Має всі права, передбачені Статутом за винятком права: призначення та звільнення головних спеціалістів та керівників виробничих підрозділів, затвердження та внесення змін до Правил внутрішнього трудового розпорядку, визначення та змін основних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів та звітів про їх виконання. Укладення угод на суму більше 100 тис. грн. тільки за письмовою згодою засновника.

З наведеного вбачається, що згідно положень Статуту керівник (директор) підприємства ОСОБА_3 мав право укладати угоди (договора) на суму більше 100 тис. грн. тільки за письмовою згодою засновника.

Як вставновлено місцевим господарським судом, письмова згода засновника на укладення спірного догвоору в матеріалах справи відсутня, при цьому позивачем не заперечується, що рішення про надання згоди на укладення оспорюваного договору засновником ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" не приймалось.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновоком місцевого господарського суду про те, що директор ОСОБА_3 при укладенні договору купівлі-продажу № без номера від 09 липня 2017 року діяв з перевищенням наданих статутом йому повноважень (загальна вартість товару за цим договором складає 5602879 грн 20 коп).

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не виключаючи в третьої особи обгрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому частиною четвертою статті 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (стаття 203, частина перша статті 215 ЦК України).

За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92, 203, 215, 241 цього Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не установлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді.

Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно ( постанова ВСУ від 27.04.16 у справі №6-62цс16, постанова ВСУ від 13 березня 2017 року у справі № 6-147цс17).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" виконало свої зобов'язання за договором: згідно видаткової накладної № 286 від 11.07.2014 року Товариство поставило Приватному підприємству "Агропромислове підприємство"Агро-Дружба" товар на суму 5602879 грн.20 коп., при цьому підприємство отримало зазначений у видатковій накладній товар через свого повноважного представника ОСОБА_3 на підставі довіреності серії №116 від 10.07.2014, факт отримання підприємством товару підтверджується підписом його повноважного представника на вказаній видатковій накладній. Разом з цим, ПП «Агропромислове підприємство «Дружба» не оплатило в повному обсязі вартості отриманого товару.

Таким чином, наведеним підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" бажало реального настання правових наслідків обумовлених цим договором, а саме укладення договору купівлі-продажу № без номера від 09 липня 2014 року відповідало його внутрішній волі, що свідчить про добросовісність поведінки відповідача у даних правовідносинах.

Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пункту 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" із наступними змінами і доповненнями, наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання (постанова ВСУ від 06.04.16 у справі №3-84гс16).

З матеріалів справи вбачається наступне:

В п пункті 8.2 договору №без номера від 09 липня 2014 року міститься Третейське застереження, зокрема, наступного змісту: усі спори, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли з цього Договору або у зв'язку з ним, в тому числі, але не виключно, щодо його тлумачення, виконання, порушення, припинення підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (поштова адреса: індекс 40000, м. Суми, а/с36; місцезнаходження: 40030, м. Суми, вул.. Петропавлівська, 109, кімната 48) (далі - Третейський суд) відповідно до регламенту зазначеного суду. Склад Третейського суду - 1 суддя. Рішення Третейського суду буде остаточним і обов'язковим для сторін. Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Рішенням постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 16.04.2015 року у справі №1/16-15 за позовом ТзОВ "Розтоцьке" до ПП "Агропромислове підприємством "Агро-Дружба" про стягнення заборгованості по договору №б/н від 09.07.2014 року в сумі 5052879, 20 грн. боргу за отриманий товар, 683163, 30 грн. пені, 78142, 15 грн. відсотків річних, 560216, 69 грн. інфляційних, 280143, 96 грн. штрафу та витрат по сплаті третейського збору, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ПП "Агропромислове підприємством "Агро-Дружба" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" по договору купівлі-продажу зерна кукурудзи врожаю 2013 року №б/н від 09.07.2014 року заборгованість в сумі 4977729, 19 грн. боргу за отриманий товар, 683163, 30 грн. пені 78142, 15 грн. - 3 відсотки річних, 560216, 69 грн. інфляційних, штрафу в сумі 100 000, 00грн., а всього 6399251, 33 грн. та витрати по сплаті третейського збору в сумі 16097, 54 грн.

Ухвалою від 04.05.2017 року по справі №920/333/17 господарського суду Сумської області Заяву ТзОВ "Розтоцьке" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі від 16.04.2015 року у справі №1/16-15 задоволено (п.2 ухвали) та видано наказ (п. 4 ухвали).

Матеріали справи підтверджено, що ПП "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" здійснило оплату за отриманий від позивача товар згідно платіжних доручень:

- № 142 від 12.09.2014 р. на суму 250 000 грн.;

- № 157 від 18.09.2014 р. на суму 50 000 грн.;

- № 161 від 18.09.2014 р. на суму 50 000 грн.;

- № 19 від 30.09.2014 р. на суму 200 000 грн;

- № 606 від 01.04.2015 р. на суму 75 150 грн. 01 коп;

Всього позивачем сплачено відповідачу: 625 150 грн. 01 коп.

Обставини що сплати позивачем зазначених коштів підтверджується банківською випискою по особовим рахункам за 12.09.2014 р., в якій зазначено про сплату 250 000 грн., банківською випискою по особовим рахункам за 18.09.2014 р., в якій зазначено про сплату 50 000 грн. та 50 000 грн (всього 100 000 грн.), банківською випискою по особовим рахункам за 30.09.2014 р., в якій зазначено про сплату 200 000 грн., банківською випискою по особовим рахункам за 01.04.2015 р., в якій зазначено про сплату 75 150 грн. 01 коп.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що з відома ОСОБА_6, який станом на 01.04.2015 року був керівником та підписантом від імені Приватного підприємства "Агропромислове підприємство "Агро-Дружба" здійснювалась сплата 01.04.2015 року коштів в сумі 75150 грн. 01 коп. Товариству з обмеженою відповідальністю "Розтоцьке" за товар згідно договору.

Таким чином, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що позивачем вчинено дії на виконання спірного договору.

Відтак, судова колегія зазначає, що саме по собі обмеження у директора позивача повноважень на укладення від імені товариства спірного договору не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано (постанова ВСУ від 06.04.16 у справі №3-84гс16).

Покликання апелянта на обізнаність відповідача про обмеження в повноваженнях директора позивача на укладення спірного правочину, з огляду на вищенаведене, не має правового значення у даному випадку та не може створювати юридичні наслідки у вигляді визнання правочину недійсним, оскільки судами встановлено факт добросовісності відповідача під час виконання спірного договору та його подальше схвалення ПП «Агропромислове підприємство дружба».

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Твердження апелянта про порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів не вбачає.

Відтак, обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не підтверджені належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, колегією суддів апеляційної інстанції підтверджено встановлений місцевим господарським судом факт схвалення спірного правочину, відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.07.17 у даній справі.

Судові витрати покласти на скаржника відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 03.07.17 у справі № 921/312/17-г/16 залишити без змін, апеляційну скаргу приватного підприємства «Агропромислове підприємство «Агро-Дружба» - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.10.17

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.