ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року Справа № 910/10663/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Нєсвєтова Н.М.,

Вовк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Орексим Україна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/10663/16 господарського суду міста Києва

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Орексим Україна"

доМіністерства інфраструктури України

треті особи:1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, 2. товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", 3. Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт",

провизнання недійсним рішення,

за участю представників

позивача: Андрощука С.В.,

відповідача: Ігнатенко Т.Б.,

третьої особи-1: не з'явились,

третьої особи-2: Ігнатенко Т.В., Кравцова С.В., Ле Жоурт В.В., Гурової А.А.,

третьої особи-3: Бабича В.О.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Орексим Україна" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмету позову): визнати недійсним та скасувати з моменту прийняття рішення комісії відповідача з розгляду питань стосовно розпорядження майном, оформлене протоколом від 20.05.2016 № 15/16 та затверджене головою комісії - заступником Міністра інфраструктури України Роменським Д.В., в частині погодження продовження терміном на 10 років (з 10.05.2016 по 10.05.2026) договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" оренди майна (будівля складу № 7, рампа, станція розвантаження вагонів, залізничні колії, підкранові колії, відкритий склад) площею 32 063 м2, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7 (пункт 1 протоколу); визнати недійсним та скасувати з моменту прийняття рішення відповідача, викладене у листі від 25.05.2016 № 5137/16/10-16, про погодження продовження терміном на 10 років договору з товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" оренди нерухомого майна площею 32 063 м2, яке знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.08.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" та Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 17.08.2016 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

В обґрунтування своєї позиції суд касаційної інстанції зазначив, що переважне право продовження договору стосується саме укладення договору на новий термін, а не права продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, у зв'язку з чим передчасними є висновки судів про те, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди, чим він і скористався та направив лист-пропозицію про продовження договору оренди.

Крім того, необхідною умовою в даному випадку для продовження договору оренди державного майна, окрім заяви однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти майном, оскільки в даному випадку Міністерство інфраструктури України виражає волевиявлення щодо згоди/незгоди на таке продовження, а Регіональне відділення Фонду державного майна України позбавлене права укласти такий договір/продовжити його без наявності на це волевиявлення органу, уповноваженого управляти майном, що і передбачено у п. 11.6 договору. При цьому рішення про таке волевиявлення повинно бути прийнято у строк як за місяць до закінчення договору, так і протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Судами обох інстанцій встановлено, що до моменту закінчення строку дії договору відповідач листом № 2564/16/14-16 від 04.05.2016 направив відповідь на адреси Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", в якій зазначив про рішення від 23.12.2015 та просив вжити необхідних заходів для інформування орендаря про припинення договору оренди. Однак суди обох інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеному листу та достеменно не встановили, чи стосувався цей лист відмови у продовженні договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах, чи відмови в укладенні договору оренди на інший строк та на інших умовах з урахуванням п. 11.6 договору.

За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (орендарем) 10.05.2006 укладено договір № РОФ-501 оренди державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно, розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/7. Термін дії вказаного договору визначено до 10.05.2016 включно.

За умовами п. 11.6. договору пролонгація останнього здійснюється на підставі письмового звернення орендаря до орендодавця у 30-денний термін до закінчення строку дії договору, погодження з органом, уповноваженим управляти майном, шляхом укладення до договору додаткового договору з наступним нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією.

На засіданні комісії відповідача з розгляду питань стосовно розпорядження майном 23.12.2015 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 37/15, про відмову в продовженні дії договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-501. Вказаним рішенням рекомендовано Державному підприємству "Миколаївський морський торговельний порт" провести додаткові заходи щодо безперервного поширення інформації про зазначене майно в друкованих засобах масової інформації, мережі "Інтернет", на офіційних сайтах підприємства та відповідача та інших загальнодоступних ресурсах, а також врахувати в умовах конкурсу на право оренди державного нерухомого майна наявність зобов'язань потенційного орендаря щодо працевлаштування працівників порту, задіяних на відповідних територіях об'єкта оренди, гарантованого вантажообігу та інвестицій в державне нерухоме майно та портову інфраструктуру.

Відповідач того ж дня направив на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" лист № 14241/16/10-15, в якому зазначив, що не погоджує продовження терміну дії договору оренди на новий термін, а саме до 31.12.2030, та відмовляє в передачі в оренду державного нерухомого майна.

В подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" 07.04.2016 направило на адресу Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" лист № 204, в якому заявила про свій намір надалі користуватись орендованим майном, продовжити договір оренди та про бажання скористатись своїм переважним правом щодо укладення договору оренди на новий строк (на той самий строк та на тих самих умовах). Заяву із таким змістом також 07.04.2016 було направлено на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, в якій зазначено про згоду укласти на умовах та за ціною, визначених Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, договір внесення змін до договору оренди № РОФ-501 від 10.05.2006.

В свою чергу Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" 18.04.2016 направило на адресу відповідача лист № 07/369 та на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області лист № 07/371, в якому повідомило, що не заперечує щодо продовження дії вищевказаного договору оренди.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 21.04.2016 направило відповідачу лист № 14-08-00783, в якому зазначило, що орендарем належним чином виконуються всі умови договору оренди та просило погодити продовження останнього.

Відповідач листом № 2564/16/14-16 від 04.05.2016 направив відповідь на адреси Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", в якій зазначив про рішення від 23.12.2015 та просив вжити необхідних заходів для інформування орендаря про припинення договору оренди.

Разом з тим, орендар 12.05.2016 направив на адресу відповідача та комісії з питань стосовно розпорядження майном лист, в якому просив розглянути питання з прийняттям відповідного рішення щодо погодження продовження строку дії договору оренди на той самий строк - 10 років та на тих самих умовах, а також просив відповідача надати згоду на продовження строку дії договору оренди на 20 років до 10.05.2036 включно.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області також 13.05.2016 направило на адресу відповідача лист, в якому просило розглянути питання з прийняттям відповідного рішення щодо погодження продовження строку дії договору оренди на той самий строк - 10 років та на тих самих умовах.

В свою чергу позивач 17.05.2016 звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області із заявою № 533-05, в якій просив укласти з ним договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває в державній власності загальною площею 32 063 м2, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" строком на 15 років.

Листом від 19.05.2016 №14-11-00955 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області відмовило позивачу в укладенні такого договору з огляду на перебування майна в орендному користуванні, та додатково до листів від 13.05.2016 та від 21.04.2016 направило відповідачу лист № 14-08-00953 зі зверненнями орендаря та балансоутримувача для їх врахування при розгляді питання продовження орендного користування державним майном.

На засіданні комісії відповідача з питань розпорядження майном 20.05.2016 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 15/16, яким погоджено продовження договору оренди державного нерухомого майна №РОФ-501 від 10.05.2006 терміном на 10 років за наступних умов: здійснення орендарем інвестиції в об'єкт оренди на умовах невід'ємних поліпшень, без права на компенсацію з боку держави та/або балансоутримувача, у розмірі не менше ніж 170 млн. грн. протягом 5 років з дати продовження договору оренди; забезпечення орендарем перевантаження вантажу через причали Миколаївської філії ДП "АМПУ" в обсязі не менше ніж 1 млн. тонн/рік починаючи з 2020 року і до закінчення строку дії договору оренди; розмір орендної плати за об'єкт оренди має складати не менше ніж 36 грн./м2.

Відповідач листом № 5137/16/10-16 від 25.05.2016 у відповідь на лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 19.05.2016 № 14-08-00953 (розглянувши матеріали, надані листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 13.05.2016 № 14-08-00931) повідомив останнього та Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" про погодження продовження договору оренди нерухомого майна строком 10 років за викладених вище умов, після чого 08.06.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" був укладений договір № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 №РОФ-501, в редакції змін, внесених договором № 1 від 23.02.2007 та договором № 2 від 21.12.2011.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив, що рішення відповідача про продовження на 10 років дії договору є недійсним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм законодавства. Так, на думку позивача, до припинення дії договору прийняті відповідачем рішення свідчили про відмову в пролонгації договору оренди, у зв'язку з чим з 11.05.2016 останній припинив свою дію. Таким чином, неможливо було пролонгувати дію договору, який на момент прийняття відповідного рішення відповідачем був припинений. Враховуючи викладене, після припинення дії договору 11.05.2016 повинен був бути оголошений конкурс з визначення орендаря нерухомого майна. Однак його не відбулося, у зв'язку з чим рішення комісії Міністерства інфраструктури України від 20.05.2016 та рішення відповідача, викладене у листі від 25.05.2016 № 5137/16/10-16, порушує права та інтереси позивача як потенційного орендаря.

Відмовляючи у задоволенні позову за результатами нового розгляду справи місцевий господарський суд виходив з того, що зверненням до суду з даним позовом позивач переслідує отримання доказів для вирішення спору щодо правомірності договору № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 № РОФ-501, тобто має характер "замаскованого" перегляду обставин, встановлених судами у справі № 915/817/16. Вказані дії позивача не узгоджуються з принципом правової певності та суперечать завданням суду, оскільки в даному випадку фактично предметом позову є встановлення доказів, а не спір про права цивільні, що є підставою для відмови в позові. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорювані позивачем акти безпосередньо його не стосуються, не породжують і не припиняють належних йому прав та обов'язків, у зв'язку з чим позов не підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відмову в позові, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Так, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи-підприємця - позивача у справі.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, комісія Міністерства інфраструктури України з розгляду питань стосовно розпорядження майном не є ані органом державної влади, ані органом, якому делеговані окремі управлінські функції, а утворена як консультативно-дорадчий орган при Міністерстві інфраструктури України. При цьому її рішення носять рекомендаційний характер та в подальшому впливають на прийняття відповідних рішень саме Міністерством інфраструктури України.

Таким чином, рішення комісії відповідача з розгляду питань стосовно розпорядження майном, оформлене протоколом від 20.05.2016 № 15/16, не може порушувати права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки не є рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном, а за своєю суттю є рекомендацією та підставою для підготовки відповідного рішення Міністерства як органу, уповноваженого управляти державним майном в розумінні Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у зв'язку з чим позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Що ж до викладеного у листі від 25.05.2016 № 5137/16/10-16 рішення відповідача про погодження продовження терміном на 10 років договору оренди нерухомого майна з товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв", колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 285 Господарського кодексу України визначено, що орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.

Частиною 1 ст. 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім цього, ст. 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Частини 2, 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дещо уточнюють положення зазначених статей Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 17 зазначеного Закону після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Отже, для застосування ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та визнання за орендарем переважного права на укладення договору оренди на новий строк необхідно встановити такі юридичні факти: закінчення терміну договору оренди; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; власник майна не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору не повідомив орендаря про намір використовувати майно для власних потреб.

При цьому Закон України "Про оренду державного та комунального майна" уточнює, за яких саме обставин орендар може скористатися таким правом, а саме: за наявності інших рівних умов, що свідчить про обов'язкову участь такого орендаря в конкурсі разом з іншими претендентами, однак при певній перевазі.

Разом з тим, ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Наведена норма Закону визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Судами обох інстанцій встановлено, що орендодавець проти продовження договору оренди не заперечував, тобто волевиявлення щодо припинення договору оренди не відбулось, а орендар, навпаки, неодноразово звертався до орендодавця (що не заборонено законодавством) з проханням розглянути питання щодо погодження продовження строку дії договору оренди на той самий строк - 10 років та на тих самих умовах.

Крім цього, умовами п. 11.6 договору оренди було передбачено погодження пролонгації договору оренди у 30-дений термін до закінчення терміну дії договору оренди з органом, уповноваженим управляти майном.

Зазначена умова договору кореспондується з положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального", відповідно до яких орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладення договору оренди.

Таким чином, необхідною умовою в даному випадку для продовження договору оренди державного та комунального майна, окрім заяви однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору, є згода органу, уповноваженого управляти майном, оскільки в даному випадку Міністерство інфраструктури України виражає волевиявлення щодо згоди/незгоди на таке продовження, а Регіональне відділення ФДМУ позбавлене права укласти такий договір/продовжити його без наявності на це волевиявлення органу, уповноваженого управляти майном, що і передбачено у п. 11.6 договору. При цьому рішення про таке волевиявлення повинно бути прийнято у строк як за місяць до закінчення договору, так і протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Так, судами обох інстанцій встановлено, що до моменту закінчення строку дії договору відповідач листом № 2564/16/14-16 від 04.05.2016 направив відповідь на адреси Фонду державного майна України, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області та Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт", в якій зазначив про рішення від 23.12.2015 та просив вжити необхідних заходів для інформування орендаря про припинення договору оренди.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з твердженнями скаржника, що у останнього виникла можливість вважати зазначений лист як такий, що свідчить про відмову у продовженні договору оренди відповідачу-2, оскільки на момент звернення позивача 17.05.2016 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області із заявою № 533-05 (в якій він просив укласти з ним договір оренди державного нерухомого майна, що перебуває в державній власності загальною площею 32 063 м2, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" строком на 15 років) рішення органу, уповноваженого управляти майном про погодження продовження договору було відсутнє.

Так ст. 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

При цьому дослідження факту наявності охоронюваного законом інтересу на момент звернення до суду з відповідним позовом повинно здійснюватися у взаємозв'язку з визначенням, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного інтересу тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного охоронюваного законом інтересу позивача, який, в свою чергу, не повинен суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, важливою умовою застосування судом певного способу захисту права або охоронюваного законом інтересу є його належність - встановлення судом тих обставин, що вжиття обраного позивачем способу захисту спроможне поновити порушені права або охоронювані законом інтереси особи, що звертається до суду з відповідним позовом.

За змістом ч. 8 ст. 9 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" у разі відмови в укладенні договору оренди, а також неодержання відповіді у встановлений термін заінтересовані особи мають право звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Колегія суддів касаційної інстанції враховує, що судовими рішеннями у справі № 915/817/16 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Орексим Україна" про визнання недійсним договору № 3 від 08.06.2016 про внесення змін до договору оренди № РОФ-501 від 10.05.2006 відмовлено. Таким чином, з огляду на положення ст. 204 Цивільного кодексу України, зазначений договір є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що вирішення спору щодо правомірності оскаржуваних актів не матиме наслідком припинення правовідносин оренди та не надасть можливість позивачу реалізувати своє право на оренду спірних приміщень, оскільки продовження користування товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" майном, яке передано за договором, має місце на підставі договору № 3 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 10.05.2006 № РОФ-501. Орендоване товариством з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" майно за результатами вирішення цього спору не набуде правового статусу як такого, що вільне від прав третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, беручи до уваги позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14, відповідно до якої повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про неефективність обраного позивачем способу правового захисту, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 - без змін.

Головуючий суддяМогил С.К.

Судді:Нєсвєтова Н.М.

Вовк І.В.