Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

РІШЕННЯ

Іменем України

6 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого Рафальської І.М.. суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М., при секретарі Закалюжній І.П.,

з участю позивачки, відповідачки ОСОБА_1 та її представника,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання батьківства за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року,

встановила:

У травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому зазначала, що вона з січня 1995 року по грудень 2002 року проживала однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5. За час спільного проживання 28.10.1998 року у неї народилася дитина - ОСОБА_6, Оскільки вони не перебувала у зареєстрованому шлюбі, то у свідоцтві про народження дитини запис про батька було зроблено за її вказівкою. Своє батьківство відносно дитини ОСОБА_5 визнавав, і вони після народження сина продовжували проживати разом. 26.07.2007 року ОСОБА_5 помер. Єдиним рідним ОСОБА_7 є ОСОБА_3 - відповідач по справі. Вона бажає, щоб у свідоцтві про народження дитини було записано прізвище його батька, а тому звертається до суду з проханням встановити, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6.

Рішенням Овруцького райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь держави 8 грн. 50 коп. та на користь ОСОБА_2 37 грн. понесених нею витрат на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи.

Повернуто ОСОБА_2 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення у зв’язку з внесенням коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 просять дане рішення райсуду скасувати, оскільки вважають його незаконним, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову; посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права; на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та дослідженим у суді доказам; на те, що суд не дав належної оцінкинаданим та дослідженим в судовому засіданні доказам. Апелянт вважає, що підстави для встановлення батьківства відсутні, достовірних доказів на підтвердження своїх вимог позивачка суду не надала.

Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.І Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п.1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року ’’Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів”, за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі /ч.І ст.58 Конституції України/, норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст.128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст.53 Кодексу про шлюб та сім’ю, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім’ю, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір’ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права.

Так, як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства з підстав, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім’ю України 1969 року, у якому просила встановити, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Суд же при вирішенні даної справи застосував норми Сімейного кодексу України 2004 року та за цим Кодексом визнав батьківство ОСОБА_5 відносно ОСОБА_6, тобто вийшов за межі позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що батько дитини ОСОБА_5 помер 26.07.2007 року, про що свідчить свідоцтво про смерть/а.с.5/.

Згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення”, суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

За таких обставина ОСОБА_2 слід було звертатися до суду не з заявою про встановлення батьківства, яке неможливо на даний час встановити, оскільки особа, чиє батьківство позивачка бажає встановити, померла, а із заявою про встановлення Факту батьківства, чого позивачка не зробила.

Крім того, факт батьківства встановлюється з метою отримання пенсії на дитину з приводу втрати годувальника, спадщини, а також для внесення запису про справжнього батька в актові книги та у свідоцтво про народження дитини.

У своїй позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що звернулася до суду з позовом про встановлення батьківства з метою внесення змін у актовий запис та свідоцтво про народження сина з приводу зміни прізвища дитини з ОСОБА_6 на ОСОБА_5, проте, вказала відповідачем ОСОБА_3, суд же притягнув у якості відповідачів спадкоємців ОСОБА_5 - ОСОБА_4та ОСОБА_1, а відділ реєстрації цивільного стану не був притягнутий до участі у справі.

У судовому засіданні суду першої інстанції та в апеляційному суді позивачка ствердила, що звернулася до суду з даним позовом для оформлення у подальшому пенсіїна дитину ч приводу втрати годувальника, однак, управління Пенсійного фонду в якості відповідача не було притягнуто до участі у справі.

Крім того, з листа управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації Житомирської області № 03-6969 від 17.12.20Юр./а.с.69/, видно, що ОСОБА_2 /ОСОБА_6/ ОСОБА_8 з жовтня 1998 року перебуває на обліку та отримує державну допомогу одиноким матерям на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, проте, управління праці та соціального захисту населення також не притягнуто до участі у справі.

За наведених обставин рішення райсуду не може залишатися в силі і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Валеріївни задовольнити.

Рішення Овруцького райсуду Житомирської області від 17 грудня 2010 року,

скасувати, ухваливши нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про визнання

батьківства відмовити.

Рішення набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржено

безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий / судді