ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сингаївський О.П.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"04" жовтня 2017 р. Справа № 296/9364/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Бучик А.Ю.

Шидловського В.Б.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "13" квітня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України за участю третьої особи - Житомирського обласного військового комісаріату про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач з вказаним позовом, в якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про повторну відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 18 березня 2015 року, внаслідок поранення (контузії) та захворювань пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08 липня 2016 року № 55; зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошові допомогу, як інваліду 2 групи, внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення йому інвалідності, а саме 18 березня 2015 року.

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 13 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про повторну відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду 2 групи з 18.03.2015р. внаслідок поранення (контузія) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року № 55

Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу як інваліду 2 групи внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, одноразової грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого Законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 18.03.2015р.

Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення, протягом п'ятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн.

В апеляційній скарзі Міністерство оборони України, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки днем встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК, то посилання відповідача щодо неправомірності доплати грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності є безпідставними.

Колегія суддів погоджуєтья з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, і був звільнений в запас наказом командира військової частини 57949 від 10.06.1998 року №04 ПМ за скороченням що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини 33623 від 13.02.1993 року №36 (а.с.15).

Згідно довідки № Г/211 від 15.06.2012 року, виданої Житомирським ОМВК, позивач в період з вересня 1984 року по серпень 1985 року приймав участь у бойових діях в складі військової частини пп 59778 в Республіці Афганістан (а.с.16).

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 26.06.2012 року №1261 встановлено, що отримана позивачем травма та її наслідки, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (а.с 21).

З 07.09.2012 року позивачу встановлено третю групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №2 серії 10 ААБ № 239787 від 10.09.2012 року (а.с.22).

З 18.03.2015 року позивачу довічно встановлено другу групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК №2 серії 12 ААА від 23.03.2015 року (а.с.23).

23.03.2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира позивачу встановлено статус інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.24).

10.07.2015 року позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.25).

Відповідно до листа Міністерства оборони України від 21.10.2015 року №248/3/6/2843 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що дія ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 14 січня 2014 року.

Однак, не погодившись з даним рішенням позивач звернувся до суду.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду України від 19 січня 2016 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Міністерства оборони України про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 18 березня 2014 року, внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії, також зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу, відповідно до порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р . № 975.

На виконання вказаного рішення суду 19 січня 2016 року позивач повторно звернувся до Житомирського ОМВК про виплату йому одноразової грошової допомоги (а.с 36).

08 липня 2016 року комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі - Комісія) прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, обґрунтоване тим, що на день звільнення (13.02.1993 року) діяла ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги, також зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін.

Вирішуючи даний спір колегія суддів виходить з наступного.

Зобов'язуючи Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу, відповідно до порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р . № 975, суд дійшов висновку, що рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 26.06.2012 року №1261 та акт судово-медичного дослідження №2 серії 12 ААА від 23.03.2015 року про встановлення другої групи інвалідності по своїй суті свідчать, що поранення, контузія та захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Зважаючи на те, що форма документу про обставини поранення законодавчо не визначена, а тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані документи є тими документами, які свідчать про причини та обставини поранення.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Законна сила судового рішення - це така його властивість, яка робить рішення загальнообов'язковим для виконання. Законна сила постанови суду проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в його основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені постановою суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при прийнятті рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу на виконання постанови суду по справі №806/5206/15 зобов'язаний був врахувати наведені у ній висновки та встановлені обставини, про що було зазначено у резолютивній частині рішення. Тому, колегія суддів вважає, що відмова відповідача не повинна була ґрунтуватись на підставах, які визнані судом протиправними.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду ІІ групи з 18.03.2015 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Корольовського районного суду м. Житомира від "13" квітня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: А.Ю.Бучик

В.Б. Шидловський

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України п-т Повітрофлотський , 6,м.Київ,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,м.Житомир,10001,