КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5811/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Кривохижій О.О.,

за участю представника позивача - Гавеля Д.В., представника відповідача - Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И Л А:

ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу від 19.04.2017 №792 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «СхідГЗК».

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2017 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 19.04.2017 відповідачем видано оскаржуваний наказ, яким, на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із ТОВ «Будівельна компанія «Рембудмонтаж» за грудень 2015 року, ТОВ «Компанія «Профі-Строй» за грудень 2015 року, ТОВ «Енерджі Трейд Груп» за грудень 2015 року, ТОВ «Реймс Транспорт» за грудень 2015 року, за лютий 2016 року, за липень 2016 року, ТОВ «Торговий дім «Торгсервіс» за червень, липень 2016 року, ТОВ «ВКФ «Електротехсервіс» за червень 2016 року.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, перевірку позивача призначено у зв'язку з ненаданням останнім письмових пояснень та документів на їх підтвердження на письмові запити контролюючого орану.

Зокрема, як зазначено відповідачем, на адресу позивача направлялися письмові запити:

- від 17.02.2016 №3565/10/218-01-51-03 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ «Будівельна компанія «Рембудмонтаж», ТОВ «Компанія «Профі-Строй», ТОВ «Енерджі Трейд Груп» та ТОВ «Реймс Транспорт» за грудень 2015 року;

- від 28.07.2016 №14902/10/28-01-51-03 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинам із ТОВ «ВКФ «Електротехсервіс» за червень 2016 року;

- від 31.10.2016 №1202/10/28-01-51-02 про надання пояснень та їх документального підтвердження по взаємовідносинах із ТОВ «Реймс Транспорт» за липень 2016 року.

Однак, як зазначено відповідачем, у визначений законодавством строк відповіді на запити до контролюючого органу не надійшли.

Не погоджуючись з вказаним рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду про визнання його протиправним та скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується і колегія суддів.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Кодексу встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За приписами пункту 78.4 статті 78 Кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За змістом пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, передумовою для призначення перевірки на підставі п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

З дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання вимог пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зі змісту запитів, що направлялися позивачу, вбачається, що вони направлені у зв'язку з отриманням податкової інформації, яка свідчить про порушення платником податків податкового законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що перевірка платника податків мала бути призначена відповідно до п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а не згідно з п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78ПК України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку контролюючим органом не надано суду доказів виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача письмових запитів, оскільки з наданої копії рекомендованого повідомлення про вручення, яке міститься в матеріалах справи, не вбачається, що саме і коли направлено платнику податків та коли ним отримано. Таким чином, не можливо встановити строк, протягом якого позивач мав надати відповіді на письмовий запит.

А тому, як вірно встановлено судом першої інстанції, встановити факт своєчасності чи несвоєчасності надання позивачем відповідей на письмові запити відповідача та встановити строк, протягом якого позивач мав надати відповіді на письмовий запит не можливо.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, а тому суд першої інстанції дійшов правильних висновків про обґрунтованість позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 06 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.