АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 -а-417/06                              Головуючий у 1 -й інстанції: Бойчук Ж.В.

Категорія: ст. 384                                 Доповідач: Войтовський С.А.

КК  України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Погорєлової Г.М. судців - Маркової Т.О., Войтовського С.А.

за участю прокурора- Данчука В.М. захисника- ОСОБА_1

06.06.2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2006 року, якою

скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову слідчого Первомайського РВ УМВС від 15.07.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, захисником ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подана скарга на постанову слідчого Первомайського РВ УМВС про відмову в порушенні кримінальної справи, в якій вказано, що в провадженні СВ Первомайського РВ УМВС знаходиться кримінальна справа порушена 13.07.2001 року за фактом викрадення індивідуального майна ПП "Якість" за ст. 140 ч.2 КК України (в редакції 1960 року). Під час досудового слідства був допитаний в якості свідка ОСОБА_2, відносно якого слідчий виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом дачі завідомо неправдивих показань за ст. 384 КК України на підставі Закону України "Про амністію". Вказана постанова була оскаржена до прокурора Первомайської міжрайонної прокуратури, який 20.10.2005 року повідомив, що підстав для скасування постанови відносно ОСОБА_2 не

вбачається. З такими висновками прокурора, захисник не погодився і звернувся до суду.

Постановою суду від 03.03.2006 року скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 залишено без задоволення. Суддя послався на те, що відповідно до ст. 6 КПК України кримінальна справа не може бути порушена, а порушена кримінальна справа підлягає закриттю внаслідок акту амністії. 23.06.2005 року набрав чинності Закон України " Про амністію", згідно якому від кримінальної відповідальності звільнювалися особи, що скоїли умисний злочин, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років та які мають неповнолітніх дітей. Оскільки ОСОБА_2 має неповнолітніх дітей і вчинений ним злочин підпадав під амністію, то на підставі ст. 1 п. "б" вказаного Закону слідчим була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно нього за ознаками ст. 384 КК України. Суд зазначив, що дана постанова відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не встановлено. Під час досудового слідства по кримінальній справі ОСОБА_2 неодноразово допитувався в якості свідка відносно обставин і був попереджений як свідок про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, але, незважаючи на попередження, він давав завідомо неправдиві свідчення, а тому в його діях слідчий встановив наявність складу злочину, передбаченого ст. 384 КК України. З урахуванням того, що ці дії були скоєні ОСОБА_2 до набрання чинності Закону України " Про амністію", який усуває кримінальну відповідальність за такі злочини за умови наявності у ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, кримінальна справа не могла бути порушена. Судом вказано, що підстави, на які посилається захисник ОСОБА_2 в скарзі, стосуються підозрюваного, обвинуваченого, підсудного та засудженого, а не особи, чий кримінально-правовий статус не визначений. Крім того, свідок ОСОБА_2 під час його допиту 17.05.2005 року не заперечував проти того, що він давав неправдиві свідчення.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та постанову слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи і застосування у відношенні ОСОБА_2 акту амністії. Посилається на те, що суд не врахував, що застосування амністії можливе тільки у відношенні підозрюваного, обвинуваченого чи засудженого і кримінально - процесуальним законодавством не передбачено застосування акту амністії до свідка. На думку захисника, встановивши, що ОСОБА_2 підозрюється у скоєні злочину, слідчий повинен був обрати йому міру запобіжного заходу. Після цього ОСОБА_2 став би підозрюваним і у відношенні нього можливо було ставити питання про застосування амністії.

Крім того, захисник вказує, що акт амністії можливо застосувати тільки у випадку письмової згоди підозрюваного ОСОБА_2, але в порушення норм КПК слідчий застосував амністію у відсутності ОСОБА_2 і без його згоди. Про те що ОСОБА_2 не скоював злочин і не визнавав себе винним, свідчить його нотаріально завірена заява.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 і його захисника ОСОБА_1, які підтримали подану апеляцію, думку прокурора Данчука В.М. про залишення постанови суду без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія судців вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Статтею 8 Закону України "Про амністію" від 31.05.2005 року його виконання покладено виключно на суди. При цьому вказаний закон передбачає лише звільнення осіб від кримінальної відповідальності і покарання. Відповідно до ст.6 Закону України "Про амністію" звільненню від кримінальної відповідальності підлягають особи, які підпадають під дію ст. 1 цього закону і кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили.

Таким чином, амністія застосовується лише тоді, коли є порушена кримінальна справа. В даному випадку в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 слідчим було відмовлено. Суперечність, яка виникає між п.4 ч.1 ст.6 КПК України та Законом України "Про амністію", повинна вирішуватись на користь останнього, оскільки ним передбачено спеціальний порядок застосування амністії і він прийнятий пізніше у часі.

Крім того, виходячи з вимог ч. 2 ст.8 і ч.1 ст.9 вказаного закону, амністія застосовується до обвинуваченого, підсудного або засудженого, але ні свідка та особи, чий кримінально-правовий статус не визначено, як зазначено в постанові суду. За своєю правовою природою звільнення від кримінальної відповідальності можливе лише за умови, що особі пред'явлено обвинувачення.

Розглядаючи скаргу захисника ОСОБА_1, суд повинен був прийняти до уваги вказані норми закону, але цього не зробив.

Разом з тим, апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, оскільки його вимоги про скасування в апеляційному порядку ще й постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи виходять за межі апеляційного розгляду. Вказане питання входить до компетенції місцевого суду, а тому матеріали скарги належить направити на новий судовий розгляд.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2006 року, якою скарга захисника ОСОБА_1 на постанову слідчого

Первомайського РВ УМВС від 15.07.2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 залишена без задоволення - скасувати.

Матеріали скарги направити на новий судовий розгляд в той же суд, але в іншому складі суду.