СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2017 р. справа № 818/1164/17

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Чеботарьова Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 818/1164/17

за позовом ОСОБА_1

до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про стягнення коштів та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про стягнення коштів в сумі 4551,67 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 49745 грн. Свої вимоги мотивує тим, що Конотопською ОДПІ при її звільненні безпідставно утримано з її заробітної плати суму допомоги по безробіттю в розмірі 4551,67 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що при звільненні ОСОБА_1 належні їй суми були виплачені своєчасно та в повному обсязі. Кошти в сумі 4551,67 грн., які були отримані позивачем як допомога по безробіттю за період з 11.05.2016 по 16.06.2016 підлягали компенсації Конотопською ОДПІ Головного управління ДФС у Сумській області на користь Фонду соціального страхування на випадок безробіття, тому вказана сума не була виплачена ОСОБА_1 (а.с.25-26).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача Чеботарьов Ю.Ю. позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що з 01.07.1994 ОСОБА_1 працювала в Конотопській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області.

Наказом Конотопської ОДПІ від 04.04.2016 №16-о ОСОБА_1 була звільнена з посади головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 у справі №818/551/16, задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про скасування наказу № 16-0 від 04.04.2016 "Про звільнення"; поновлено на посаді головного державного інспектора відділу податку на прибуток, місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області; стягнено з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5940,53грн.

На виконання постанови суду, наказом Конотопської ОДПІ від 01.07.2016 ОСОБА_1 було поновлено на посаді та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 5940,53 грн. (а.с.27).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 була скасована постанова Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в частині стягнення з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5940,53 грн. Зобов'язано Конотопську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 квітня 2016 року по час поновлення на роботі.

Відповідно до довідки Конотопського МРЦЗ ОСОБА_1 за період з 11.05.2016 р. по 16.06.2016 р. було отримано 4551,67 грн. допомоги по безробіттю.

Наказом Конотопської ОДПІ від 15.09.2016 №38-о ОСОБА_1 звільнено з посади згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Листом від 31.01.2017 №222/04 Конотопський міськрайцентр зайнятості повідомив Конотопську ОДПІ про необхідність повернення коштів в сумі 6273,93 грн., виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 (а.с.28).

При звільненні ОСОБА_1 з роботи відповідачем відраховано з належних позивачу сум виплат під час звільнення суму допомоги по безробіттю в розмірі 4551,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Тобто законодавець встановив чітке правило, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до приписів частини 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2016 по 30.06.2016, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016, проведено в день звільнення ОСОБА_1 15.09.2016, за утриманням допомоги по безробіттю в сумі 4551,67 грн.

Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не повернутого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості, або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5 і 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;

3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).

Отже, трудовим законодавством визначений вичерпний перелік підстав відрахувань із заробітної плати працівника.

Тому відрахування з належних позивачу сум виплат під час звільнення суми допомоги по безробіттю в розмірі 4551,67 грн. є протиправним.

Крім того, згідно п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Тобто, законом визначено, що сума виплаченого забезпечення безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, стягується з роботодавця, а не працівника.

Варто також зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі 3818/369/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, відмовлено в задоволенні позовних вимог Конотопської ОДПІ про визнання протиправною та скасування постанови від 13.02.2017 №35/15 про накладення штрафу в розмірі 3200 грн.

Вказаними судовими інстанціями встановлено, що Конотопською ОДПІ не дотримано законодавство про працю, а саме:

- порушено частини 1 статті 116 КЗпП України - при припиненні трудового договору з ОСОБА_1 виплату всіх сум, що належали їй від установи, не проведено в день звільнення;

- порушення частини 1 статті 117 КЗпП України - при порушенні термінів виплати всіх сум, що належать звільненій працівниці від Конотопської ОДПІ на 15 днів, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку не виплачується;

- порушення частини 1 статті 47 КЗпП України - встановлення дати видачі трудових книжок звільненим працівникам неможливе, так як в порушення вимог абзацу третього пункту 7.1 глави 7 Інструкції №58 установою не дотримується встановлена форма ведення книги руху трудових книжок. Остаточний розрахунок за всіма сумами, що належали звільненій працівниці від Конотопської ОДПІ, проведено з порушенням строків, зазначених у статті 116 КЗпП України;

- порушення статті 127 КЗпП України в частині проведення відрахувань з заробітної плати працівників виключно з підстав передбачених законодавством України.

Всі порушення, зафіксовані в акті перевірки від 23.01.2017, кваліфікуються як "порушення інших вимог трудового законодавства" за абзацом 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Санкція зазначеного абзацу передбачає накладення штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати незалежно від кількості порушень, за які настає така відповідальність. Кількість порушень на розмір штрафу не впливає.

Отже, у Конотопській ОДПІ були відсутні правові підстави вираховувати кошти в сумі 4551,67 грн. із загального розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що належала ОСОБА_1

Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Конотопська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довела правомірності проведення відрахувань з заробітної плати та несплати середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що середня заробітна плата позивача, згідно з довідкою від 28.10.2016 №7215 складає 198,98 грн. (а.с.8), а період затримки виконання рішення суду з вересня 2016 року складає 250 робочий день. Тому сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду складає 49745 грн., виходячи з розрахунку: 198,98 грн. х 250 робочий день.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 4551,67 грн., а також середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49745 грн., а всього 54296,67 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про стягнення коштів та середнього заробітку - задовольнити.

Стягнути з Конотопської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (пр. Миру, 2, м. Конотоп, Сумська область, код ЄДРПОУ 39501786) на користь ОСОБА_1 АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 4551,67 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 49745 грн., а всього 54296,67 грн. (п'ятьдесят чотири тисячі двісті дев'яносто шість грн. 67 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя C.О. Бондар

Повний текст постанови складено 6 жовтня 2017 року.