АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-а 430/06                                  Головуючий у 1-й інстанції: Значок І.С.

Категорія: ст.395 КК України                                     Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Ржепецького О.П. суддів- Гребенюк В.І., Войтовського С.А. за участю прокурора- Багірової В.А. засудженого - ОСОБА_1

15 червня 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 11 квітня 2006 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець М.Миколаєва, українець, громадянин України, раніше судимий 01.10.2002 року Заводським районним судом М.Миколаєва за ст.307 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнився 23.06.2005 року за постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.06.2005 року умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 16 днів,

- засуджений за ст.395 КК України до 4 місяців арешта.

На підставі ст.71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду М.Миколаєва від 01.10.2002 року ОСОБА_1 остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставинах.

23.06.2005 року ОСОБА_1 звільнився з місць позбавлення волі. При звільненні Арбузинський районний суд Миколаївської області встановив відносно ОСОБА_1 адміністративний нагляд строком на 12 місяців і обмеження у виді заборони виходу за межі місця проживання в період з 20.00 до 04.00 години і перебування в кафе, барах, ресторанах та інших місцях торгівлі спиртними напоями на розлив.

23.06.2005 року ОСОБА_1 прибув на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1. 25.06.2005 року він встав на облік в Ленінський РВ МГУ, де був попереджений про кримінальну відповідальність у разі самовільного залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

02.10.2005 року ОСОБА_1 з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно залишив місце проживання без поважної причини, не повідомивши про це працівників міліції, які здійснюють нагляд.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 не заперечує факт самовільного залишення місця проживання, але посилається на те, що він повідомляв працівників міліції про те, що йому необхідно виїхати в Росію за сімейними обставинами. Хоча йому і не дозволили виїжджати, він все одно поїхав. Крім того, засуджений посилається і на те, що суд неправильно призначив йому покарання, так як не вказав яку невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі приєднав до 4 місяців арешта. На думку апелянта, суд також невірно визначився з строком покарання, оскільки остаточно призначив 2 роки позбавлення волі, тоді як складання невідбутої частини покарання у виді 1 року 7 місяців 16 днів та 4 місяців арешта становить 1 рік 11 місяців 16 днів. В апеляції засуджений просить вирок скасувати, але разом з тим, також просить призначити покарання нижче від найнижчої межі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію, думку прокурора Багірової В.А., вважавшої, що вирок підлягає зміні в частині призначеного покарання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що після звільнення з місць позбавлення волі, він був ознайомлений з правилами проходження адміністративного нагляду і встановленими відносно нього заборонами. В вересні 2005 року він звернувся до працівника міліції, який здійснював нагляд, з проханням дозволити виїхати за межі України за сімейними обставинами, але йому було відмовлено. Не дивлячись на це, 2 жовтня 2005 року він самовільно залишив місце проживання і виїхав в м.Мінводи (Росія) до дружини з метою забрати її додому. Прибувши в м.Мінводи, він також допоміг тещі зробити ремонт, а потім повернувся в м. Миколаїв.

З показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно звертався до працівників міліції з проханням дозволити виїхати за межі України, Йому було відмовлено, але він все одно виїхав в Росію, де перебував 2 місяці.

Таким чином, факт скоєння злочину засудженим ОСОБА_1 не оспорюється і повністю підтверджується зібраними судом доказами.

Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ст.395 КК України, як самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

Що стосується покарання, то при його призначенні суд допустився помилки.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.06.2005 року ОСОБА_1 був звільнений від відбування покарання призначеного вироком Заводського районного суду М.Миколаєва від 01.10.2002 року у виді позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 7 місяців 16 днів. За даним вироком ОСОБА_1 призначено покарання у виді 4 місяців арешта. Призначаючи покарання на підставі ст.ст.71,72 КК України, суд вказав, що застосовує принцип часткового приєднання невідбутої частини попереднього покарання та покарання, яке призначено за новим вироком. Разом з тим, суд не тільки повністю приєднав попереднє покарання до нового, а й призначив остаточне покарання у виді 2 років позбавлення волі, тобто, у розмірі більшим, ніж обидва покарання разом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення покарання засудженому підлягає зміні.

Підстав для застосування ст.69 КК України і призначення покарання нижче від найнижчої межі, як просить засуджений, колегія суддів не вбачає, а тому апеляція підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ленінського районного суду М.Миколаєва від 11 квітня 2006 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

ОСОБА_1 за сукупністю вироків на підставі ст.71   КК   України   шляхом   часткового   приєднання   призначеного   судом покарання і невідбутої частини покарання за вироком Заводського районного суду М.Миколаєва від 01.10.2002 року пом'як шити покарання до 1 року 8 місяців позбавлення волі.

В решті вказаний вирок суду залишити без зміни.