Справа №10-92 2006 рік. Категорія: запобіжний захід. Головуючий у першій інстанції: Рудяк О.С. Доповідач апеляційного суду: Ржепецький О.П.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2006 року колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі: Головуючого: Ржепецького О.П. Суддів: Пустовара М.Л., Куценко О.В. за участю прокурора: Боєвої І.О. захисника: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2006 року, якою у відношенні

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Миколаєва, раніше судимого 17.09.1996 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. ст. 229 - 6 ч. 1, 45 КК України (1960 року); 19.01. 1999 року Заводським районним судом Миколаївської області за ст. 140 ч. З, 43 КК України ( 1960 року ),

обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.

Як видно з подання слідчого СВ Заводського РВ УМВС України в Миколаївській області, погодженого з прокурором Заводського району м. Миколаєва, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Обґрунтовуючи необхідність обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту, слідчий послався на те, що обвинувачуваний може продовжити злочинну діяльність, мету забезпечення виконання процесуальних дій.

Задовольняючи подання слідчого, суд послався на те, що ОСОБА_2 може продовжити злочинну діяльність, а також на необхідність забезпечення виконання процесуальних дій.

В апеляції захисник ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання, характеризується позитивно, має сім'ю, з'являвся на виклики слідчого.

Заслухавши доповідача, пояснення захисника ОСОБА_1, який просив задовільнити апеляцію, прокурора, який вважає постанову суду законною та обгрунтованою, вивчивши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляції.

Як видно з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

тобто    тяжкого    злочину.       Після порушення   кримінальної   справи   за

фактом збуту ним наркотичних засобів, ОСОБА_2 вчинив новий злочин, що і привело суд до переконання, що він може продовжити злочинну діяльність. Про необхідність обрання такого виду запобіжного заходу для забезпечення виконання процесуальних дій, свідчить позиція обвинуваченого щодо злочинів у вчиненні яких він обвинувачується.

Таким чином, суд при вирішенні подання слідчого не допустив порушень ст. ст. 148, 150,155 КПК України, а тому підстав до задоволення апеляції не має.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

Ухвалила:

Апеляцію захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2006 року, у відношенні ОСОБА_2, залишити без зміни.