С права №1-168
2009 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 листопада 2009 року смт.Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Моніча Б.С.
при секретарі: Юрченко Т.Р.
з участю прокурора: Мельник Н.І.
підсудних, вони ж потерпілі: ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника: ОСОБА_3
розглянувши у відкритих судових засіданнях кримінальну справу по обвинуваченню:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, гр-ки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученої, неповнолітніх дітей не маючої, працюючої медичною сестрою відділення швидкої медичної допомоги Червоноармійської ЦРЛ, інваліда 3 групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС не є, не депутат, раніше не судима
за ч.1 ст.125 КК України
та
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_5, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_6, гр-ки України, українки, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженої, неповнолітніх дітей не маючої, пенсіонерки, інваліда 2 групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС не є, не депутат, раніше не судима
за ч.1 ст.126 КК України, –
ВСТАНОВИВ:
25.03.09 близько 14 год. 00 хв. ОСОБА_2 відкидала землю з канави, яка розміщена на землях загального користування і проходить вздовж присадибних ділянок по вул.Манзенка, 7 та 9 з для забезпечення відтоку води зі своєї присадибної ділянки. В цей час ОСОБА_1, будучи незадоволеною такими діями ОСОБА_2 та з метою спричинення їй тілесних ушкоджень, взяла палицю та нею нанесла ОСОБА_2 не менше 8 ударів по різних частинах тіла: руках, ногах сідниці, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження без короткочасного розладу здоров’я.
Будучи допитаною по суті пред’явленого їй обвинувачення ОСОБА_1 своєї вини в інкримінованому злочині не визнала та показала суду, що 25.03.09 близько 13 год. 30 хв. вона разом зі своєю матір’ю ОСОБА_4 побачили, як ОСОБА_2 щось копає на вулиці біля їхньої хвіртки. Підійшовши ближче вони з’ясували, що остання копає яму і стали робити їй зауваження, що цього робити не слід, оскільки там проходить газопровід. Також ОСОБА_2 було запропоновано спускати воду зі свого городу. У відповідь на це ОСОБА_2 наявною у неї лопатою стала намагатися наносити їй удари, однак лопата випала в неї з рук. Тоді вона (ОСОБА_2О.) рукою схопила її за коси, а іншою рукою нанесла їй близько 8 ударів по голові, пригнула до землі, тримаючи за коси, та нанесла їй один удар ногою в область печінки, два удари в праву гомілку, далі взяла гілку хмизу і нею нанесла 5-7 ударів по обличчю. Після таких дій штовхнула її в канаву від чого вона впала. Припинивши свої дії ОСОБА_2 пішла додому, а вони з матір’ю стали шукати тапки, які вона загубила. ОСОБА_4 деякий час ОСОБА_2 підійшла до їхньої огорожі, в руках у неї був пістолет і, вистріливши, вона стала погрожувати, що всіх повбиває. На такі її дії вона викликала міліцію. Раніше вона зверталась із заявою на дії ОСОБА_2 однак судово-медичне освідування не проходила, документально не зафіксувала наявність в себе тілесних ушкоджень. Категорично заперечила нанесення будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною скаргою, в якій вказала, що 25.03.09 близько 13 год. 30 хв. поблизу будинку №9 по вул.Манзенка в смт.Червоноармійськ ОСОБА_2 правою рукою вдарила її по лівій щоці з великою силою, після чого лівою рукою схопила її за волосся, а правим кулаком нанесла біля 10 ударів по голові та біля 5 ударів по її правій руці, також ногою вдарила її в живіт та по одному разу по правій та лівій руці. Після чого нанесла удар гілкою по голові та, схопивши за одяг, кинула у канаву. Від дій ОСОБА_2 ОСОБА_1 відчувала сильний фізичний біль. З цих підстав обвинувачувала ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Будучи допитаною по суті пред’явленого їй обвинувачення, ОСОБА_2 своєї вини в інкримінованому злочині не визнала та показала суду, що 25.03.09 близько 14 год. 00 хв. вона приїхала додому та виявила, що в неї на городі повно води. Вона одразу зрозуміла, що це ОСОБА_1 засипала канаву, по якій йде відтік води. Взявши лопату, вона підійшла до канави та стала її розкопувати. Копнувши два рази, вона відчула удар по литках. Повернувшись побачила ОСОБА_1, яка наносила їй удари палицею. Біля ОСОБА_1 стояла її матір. ОСОБА_1 і надалі продовжувала наносити їй удари палицею по руках, по стегну, від ударів у неї були зкривавлені руки. Захищаючись лопатою від ударів вона попрямувала додому, де взяла пневматичний пістолет, належний чоловіку, повернулась до подвір’я ОСОБА_1 та стала кликати їх зі словами «буду стріляти». Пістолет був не заряджений, в ньому був лише газовий балончик. Здійснивши постріл з незарядженого пістолета в землю вона пішла додому. ОСОБА_1 деякий час приїхали працівники міліції, оглянули її хату, вилучили пістолет. З приводу тілесних ушкоджень зверталась до міліції та до судово-медичної експертизи.
З показів свідка ОСОБА_5, даних в судовому засіданні, вбачається, що очевидцем бійки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вона не була, однак бачила у ОСОБА_2 на другий день конфлікту тілесні ушкодження у вигляді синців на руках, ногах. Зі слів ОСОБА_2 ОСОБА_1 завдавала їй ударів палицею, в той час як її мати її тримала. Також свідок вказала, що ОСОБА_1 постійно конфліктує з мешканцями села, засипаючи стічну канаву, по якій вода сходить з городів у ставок, внаслідок цього людям заливає городи. Коли канава не засипана, то вода нікому не заважає.
З показів свідка ОСОБА_6, даних в судовому засіданні слідує, що 25.03.09 він знаходився в Житомирі, повернувся додому близько 15 год. Свою дружину ОСОБА_2 виявив в ліжку, вона була скривавлена, на руках, стегнах, спині були синці. Зі слів дружини її побила ОСОБА_1 На момент його від’їзду з дому в дружини синців не було, однак після його повернення вони вже були. В подальшому дружина відвідувала судово-медичну експертизу та проходила освідування. Також вказав, що ОСОБА_1 конфліктує з людьми, оскільки постійно закидає канаву яка проходить по вулиці і по якій тече вода. Вони ж навпаки, дозволили прокопати ще одну канаву людям для того, щоб вода йшла до річки і не заливала людські городи. Пояснив, що має пневматичний газовий пістолет з усіма дозвільними документами, в той день пістолет залишив вдома, однак магазин та набої до нього забирав з собою.
Свідок ОСОБА_7 підтвердив покази свідка ОСОБА_5 в повному обсязі, зазначивши, що теж не був очевидцем конфлікту, однак бачив ОСОБА_2 до нього та після: в ОСОБА_2 були тілесні ушкодження. Також свідок підтвердив, що ОСОБА_1 постійно конфліктує з мешканцями селища, закопуючи канаву, що йде по вулиці для відтоку води, а ОСОБА_2 навпаки дала дозвіл людям прокопати дренажну канаву по своєму городу.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні вказала, що є матір’ю ОСОБА_1 та підтвердила її покази в повному обсязі, зазначивши, що тілесні ушкодження наносила саме ОСОБА_2 її дочці, а не навпаки. Зазначила, що удари ОСОБА_2 наносила по обличчю, по руках, в живіт. Підтвердила, що з приводу отриманих тілесних ушкоджень дочка нікуди не зверталась.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що працює з ОСОБА_1 на станції швидкої медичної допомоги, позитивно охарактеризувала її. Вказала, що 28.03.09 працювала з ОСОБА_1 на одній зміні і з її слів дізналася, що їй були спричинені тілесні ушкодження сусідкою ОСОБА_2 При цьому показувала синці на руках, кистях, зап’ястях.
Свідок ОСОБА_9 показала суду, що проживає в одному населеному пункті з ОСОБА_1 З усіма в нормальних стосунках. 27.03.09 вона навідувала ОСОБА_1 вдома та почула від неї, що її побила ОСОБА_2 При цьому показувала синці на руках, на животі та ногах.
З рапорту оперативного чергового Червоноармійського РВ вбачається, що 25.03.09 о 14 год. 30- хв. ним отримано повідомлення від ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 погрожує їй пістолетом (а.с.8).
З заяви ОСОБА_2 до Черняхівського РВ слідує, що 26.03.09 вона звернулась до райвідділу з приводу спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (а.с.9).
З протоколу огляду місця події від 25.03.09 слідує, що за участю ОСОБА_2 оглянуто територію де стався конфлікт, в ході огляду зафіксовано розташування канави на землях загального користування та вилучено пневматичний пістолет С31 та копії документів, згідно яких його власником є ОСОБА_10 (а.с.10-14).
Протоколом огляду місця події від 13.04.09, під час якого оглянуті: «Журнал обліку осіб, які звертались до медичних установ з тілесними ушкодженнями кримінального характеру», «Амбулаторний журнал», «Журнал обліку викликів швидкої допомоги» Черняхівської ЦРЛ встановлено, що з 25.03.09 по 31.03.09 ОСОБА_1 до зазначеної установи не зверталась (а.с.15-16).
Оцінивши зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, які вже приведені судом та будуть зазначені нижче, суд прийшов до стійкого внутрішнього переконання про доведеність вини ОСОБА_1 в інкримінованому їй злочині та про недоведеність вини ОСОБА_2 у злочині, що інкримінується їй.
Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що о бвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 2 ст.327 КПК України визначено, що о бвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена.
З висновку судово-медичної експертизи №739 від 15.06.09 вбачається, що у ОСОБА_2 виявлено синці на обох верхніх та нижніх кінцівках, правій сідниці, які утворилися від дії тупих твердих предметів і травмуючим механізмом була ударна дія тупих твердих предметів, що підтверджується характером ушкоджень. Дані ушкодження могли утворитися в термін за обставин, вказаних ОСОБА_2 за умови, що вона знаходилась у вертикальному або близькому до нього положенні. Тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров’я. Враховуючи локалізацію та кількість тілесних ушкоджень експерт прийшов до висновку, що їй було спричинено по правій руці – 2 удари, по лівій – 1-2, по правій нозі – 3, лівій – 1, правій сідниці – 1. Виявлені тілесні ушкодження могли утворитися від ударів будь-яким твердим предметом: як рукою затиснутою в кулак, ногою у взутті, так і дерев’яною палкою тощо (а.с.68).
Наведеним вище висновком експертизи з рахуванням показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6, які вказали, що бачили тілесні ушкодження саме в той період, коли зі слів ОСОБА_2 такі тілесні ушкодження їй були заподіяні ОСОБА_1 наявно та безсумнівно доводиться, що ОСОБА_2 були спричинені такі тілесні ушкодження і що вони були спричинені саме ОСОБА_1
Підстав критично ставитися до показів цих свідків суд не знаходить, оскільки попередні пояснення ОСОБА_2, які вона давала працівникам міліції, є послідовними, узгоджуються між собою щодо кількості нанесених їй тілесних ушкоджень, місць їх нанесення, містять лише несуттєві розбіжності (а.с.23-26). Це ж стосується і попередніх пояснень ОСОБА_1 (а.с.29-30), ОСОБА_6 (а.с.34-35), а також показів, які вони давали у відповідних процесуальних статусах органам досудового слідства (а.с.47, 50-51, 80-82). Добавити сторінки.
Разом з тим, суд критично ставиться до показів ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4, яка є її матір’ю. Свідок ОСОБА_4, будучи раніше опитаною під час аналогічної перевірки вказувала лише на те, що ОСОБА_2 виражалась на адресу дочки брутальною лайкою, замахувалася лопатою, пізніше погрожувала пістолетом, однак ніяких дій фізичного характеру не чинила (а.с.27-28). Свої покази змінила вже після порушення кримінальної справи за даним фактом (а.с.57-58).
Крім того, сама ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_11 в своїх показах зазначали, що по роду своєї роботи надають допомогу при отриманні тілесних ушкоджень кримінального характеру і їй відомо, що для підтвердження факту їх наявності слід звертатися в бюро судово-медичної експертизи. Той факт, що ОСОБА_1 не проходила судово-медичне освідування, не зверталась до медичних установ всупереч порад колег та свідка ОСОБА_11 ставить під сумнів її покази, щодо спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і вказує на те, що ушкодження могли бути спричинені за обставин, що не мають відношення до справи.
Суд не має підставі критично ставитися до показів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9, які вказували, що бачили тілесні ушкодження у ОСОБА_1 Разом з тим, статтею 76 КПК України визначено, що для визначення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень призначається судово-медична експертиза. Вищевказані свідки тілесні ушкодження бачили у ОСОБА_1 через декілька днів після конфлікту, експертиза щодо їх кількості та характеру не проводилася, механізм їх утворення експертом не визначався, а тому суд має обґрунтовані сумніви, що ці тілесні ушкодження були спричинені саме ОСОБА_2, оскільки вони могли бути утворені за обставин, що не мають відношення до справи.
За таких обставин суд виправдовує ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України оскільки не доведено її участі в скоєнні злочину.
Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце роботи, позитивно характеризується, на обліках в нарколога та психіатра не перебуває (а.с.98-103), є інвалідом 3 групи.
Обставин, що пом’якшують покарання підсудної ОСОБА_1, згідно ст.66 КК України, та обставин що обтяжують її покарання, згідно ст.67 КК України, суд не вбачає.
Обираючи підсудній ОСОБА_1 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, її особу, відсутність обставин що пом’якшують та обтяжують її покарання, і приходить до висновку про необхідність призначення їй покарання у вигляді штрафу, вважаючи що саме обрана судом міра покарання буде як карою підсудній за скоєне так і достатніми для її виправлення, запобігання вчинення аналогічних злочинів як підсудною так і іншими особами в майбутньому.
Вирішуючи заявлений цивільний позов суд приходить до висновку про необхідність часткового його задоволення. В частині стягнення майнової шкоди суд відмовляє в задоволенні позову, оскільки заявлена сума майнового збитку не підтверджена документально, а з наданих ОСОБА_2 чеків на придбання ліків та лікарської довідки не можливо зробити висновок, що вони були необхідними та використані саме для лікування спричинених тілесних ушкоджень (а.с.151-152), інших доказів потерпілою та держобвинувачем не подано, клопотань про їх витребування не заявлялось, хоча суд і обговорював це питання.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування потерпілій моральної шкоди суд приходить до висновку, що така шкода їй була завдана і вона полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з каліцтвом та ушкодженням здоров’я, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, у приниженні її честі та гідності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
При цьому суд враховує характер правопорушення (злочин невеликої тяжкості), глибину фізичних та душевних страждань потерпілої, яка є особою похилого віку, інвалідом 2 групи, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди (прямий умисел), і з врахуванням вимог розумності і справедливості приходить до висновку, що розмір такого відшкодування має складати – 1500 грн.
Речовим доказом у справі визнано пневматичний пістолет С31, який суд вважає за необхідне залишити власнику ОСОБА_6 (а.с.109-111).
Судові витрати у справі складають 150,24 грн. за проведення балістичної експертизи, однак суд не знаходить підстав для їх стягнення із засудженої оскільки її проведення не було доцільним в рамках розслідування кримінальної справи щодо спричинення тілесних ушкоджень (а.с.74).
Арешт на майно підсудних не накладався.
Запобіжний захід щодо підсудної ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу суд вважає слід залишити попередній – підписку про невиїзд.
Необхідності обирати запобіжний захід щодо ОСОБА_2 суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд, –
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позову відмовити за необґрунтованістю та недоведеністю.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.
Речові докази у справі – пневматичний пістолет С31 залишити власнику ОСОБА_6
ОСОБА_2 за ч.1 ст.126 КК України визнати невинуватою та по суду виправдати.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області протягом 15-ти діб після його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області, а засудженим, який перебуває під вартою, – в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий-суддя: (підпис) ОСОБА_12
Копія вірно:
Суддя: