Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2009 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої – Боднар О.В.
суддів – Мацунича М.В., Куцина М.М.
при секретарі – Рогач І.І.
з участю - представника позивача – ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Міжгірського районного суду від 01 грудня 2005 року справу за позовом ОСОБА_1 до Новоселицької сільської ради про визнання помилковим внесення в державний акт на право приватної власності на землю польової дороги та зобов’язання видати новий державний акт , -
У С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоселицької сільської ради Міжгірського району, вимоги по якому уточнив під час розгляду справи, та просив визнати помилковим внесення в межі земельної ділянки площею 0,3322 га польової дороги площею 108 кв.м, визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 108 кв.м. як на частину вищезазначеної земельної ділянки та зобов’язати сільраду видати йому державний акт на право приватної власності на землю без зазначення в ньому польової дороги площею 108 кв.м.
Уточнений позов мотивував тим, що згідно рішення Новоселицької сільської ради від 27.03.1997 р. йому було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,5005 га, що складається з двох частин: 0,1685 га для обслуговування будинку та 0,3322 га в урочищі «Над берегом» для ведення особистого підсобного господарства. Однак в державному акті на право приватної власності на землю, виданому йому на підставі вказаного рішення сільради безпідставно зазначена польова дорога площею 0,0108 га, оскільки в кадастрових матеріалах земель села такої дороги немає і в дійсності – це стежка, що не відноситься до земель транспорту.
Рішенням Міжгірського районного суду від 01.12.2005 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду пе6ршої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким уточнені позовні вимоги задовольнити.
Справа розглядалася судом апеляційної інстанції неодноразово.
Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 9.02.2006 року рішення Міжгірського районного суду від 01.12.2005 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою визнано дії Новоселицької сільської ради по внесенню в державний акт ІІ-ЗК № 010203 від 21 січня 1998 року креслень щодо польової дороги на земельній ділянці 0,3322 га в урочищі «Над берегом», належній ОСОБА_1 – неправомірними. Зобов’язано Новоселицьку сільську раду видати Тюшці новий державний акт на право приватної власності на землю без внесення даних щодо дороги загального користування в межах належних йому земельних ділянок (а.с.86-87).
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.06.2007 року постанову апеляційного суду Закарпатської області від 09.02.2006 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі (а.с.178-180).
Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 серпня 2007 року рішення Міжгірського районного суду від 01.12.2005 р. залишено без змін (а.с.145-146).
Ухвалою Верховного Суду України від 7 березня 2008 року ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30.08.2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.167).
Розглянувши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд визнав, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно пояснень сільського голови с. Новоселиця та свідка ОСОБА_3 польова дорога є під’їзним шляхом до земельних ділянок інших землекористувачів, позивач підписав акт погодження меж земельних і не заперечив того, що польова дорога існувала до приватизації ним земельної ділянки. Крім того, позивач визнав себе винним у вчиненні адмінправопорушення, а польова дорога є окремо відведеною площею, що не входить до площі земельної ділянки, наданої ОСОБА_1, в урочищі «Над берегом».
Проте до такого висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Встановлено, що передача ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність була здійснена відповідно до ст.17 ЗК України 1990 р. (на даний час втратив чинність) на підставі рішення Х сесії ХХІІ скликання Новоселицької сільської ради від 27.03.1997 р. (а.с.55).
Згідно цього рішення ОСОБА_1 передано у приватну власність дві цілісні земельні ділянки: біля будинку площею 0,1685 га та в урочищі «Над берегом» площею 0,3322 га.
При прийнятті рішення про передачу земельних ділянок у приватну власність будь-яких обмежень прав ОСОБА_1 на ці земельні ділянки радою встановлено не було, а також не зазначено знаходження на цих ділянках польової дороги (а.с.55).
Як вбачається з державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 010203 від 21 січня 1998 року, виданого Новоселицькою сільською радою, передана ОСОБА_1 земельна ділянка площею о,3322 га в ур. «Над берегом» відноситься до земель сільськогосподарського призначення і призначена для ведення особистого підсобного господарства. Цільове призначення цієї ділянки вказує на те, що вона належить до сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті пасовища та перелоги).
Господарські шляхи і прогони (польові дороги) відносяться до несільськогосподарських угідь, що змінює цільове призначення земельної ділянки, а тому така зміна провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі рішення, прийнятого відповідно до їх повноважень.
Судом встановлено, що до передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,3322 га в ур. «Над берегом» для ведення особистого підсобного господарства та видачу йому Новоселицькою сільською радою державного акту на право приватної власності на землю рішення про перевід в цьому урочищі сільськогосподарських угідь у несільськогосподарські під польову дорогу радою не приймалося. Таке рішення було прийнято тільки через 8 років під час розгляду справи у суді (а.с.178).
Пояснення сільського голови та свідка ОСОБА_3, який є власником земельної ділянки у вказаному урочищі, з приводу того, що на момент передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,3322 га в Ур. «Над берегом» польова дорога вже існувала, в данному випадку не є належними і допустими доказами правомірності дій Новоселицької сільської ради по внесенню в державний акт ІІ-ЗК № 010203 від 21 січня 1998 року, виданий ОСОБА_1, креслень щодо польової дороги на земельній ділянці 0,3322 в ур. «Над берегом», оскільки, як уже зазначалось, було відсутнє рішення ради з цього питання.
З цих же мотивів є безпідставним і посилання суду першої інстанції на постанову в.о. начальника відділу земельних ресурсів Міжгірського району про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення від 16.09.2005 року № 43. Крім того, з цієї постанови вбачається, що ОСОБА_1 був визнаний винним і підданий адміністративному стягненню за самовільне зайняття земельної ділянки площею 33 м.кв., в той час, як встановлено, що площа спірної земельної ділянки, що вказана в державному акті ОСОБА_1 як польова дорога, становить 108 м.кв. (а.с.10).
Тому рішення в частині відмови у позові про визнання дій Новоселицької сільської ради неправомірними та в частині визнання тієї обставини, що в державний акт, виданий позивачу, креслення щодо польової дороги на спірній земельній ділянці внесено помилково підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судом також встановлено, що земельна ділянка площею 108 кв.м., яка значить на плані зовнішніх меж земельної ділянки площею 0,3322 га як польова дорога, не входить у площу земельної ділянки, переданої ОСОБА_1 у власність, тому позов в частині визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку як на частину земельної ділянки площею 0,3322 га в урочищі «Над берегом» задоволенню не підлягає.
Безпідставним є позов і в частині зобов’язання Новоселицької сільської ради видати ОСОБА_1 новий державний акт на право приватної власності на землю без зазначення в ньому польової дороги площею 108 кв.м., оскільки згідно п.3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4.05.1999 р. № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4.06.1999 р. за № 354/3647 ( з наступними змінами і доповненнями) державні акт и на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 17 ЗК України 1990 р. ( втратив чинність), п.3.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 4.05.1999 р. № 43, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4.06.1999 р. за № 354/3647 ( з наступними змінами і доповненнями), колегія суддів, -
Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Міжгірського районного суду від 01 грудня 2005 року скасувати.
Уточнений позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Новоселицької сільської ради по внесенню в державний акт ІІ-ЗК № 010203 від 21 січня 1998 року креслень щодо польової дороги на земельній ділянці 0,3322 га в урочищі «Над берегом», належній ОСОБА_1 – неправомірними.
Визнати, що в державний акт ІІ-ЗК № 010203 від 21 січня 1998 року, виданий ОСОБА_1, мешканцю АДРЕСА_1, помилково внесено креслення щодо польової дороги на земельній ділянці 0,3322 га в урочищі «Над берегом».
У позові про зобов’язання Новоселицької сільської ради Міжгірського району видати ОСОБА_1 новий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,3322 га в урочищі «Над берегом» для ведення особистого підсобного господарства без внесення даних щодо польової дороги в межах цієї ділянки та у позові про визнання права власності на земельну ділянку площею 108 кв.м. як на частину земельної ділянки площею 0,3322 га, яка передана у власність на підставі рішення Нововселицької сільської ради від 27.03.1997 року, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С У Д Д І:
Мацунич М.В. Боднар О.В. Куцин М.М.