Київський районний суд м. Одеси

м. Одеса, вул.Варненська, 3б, 65080, (0482) 718-99-43

Справа № 2-60/10.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 вересня 2010 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді: Сватаненка В.І.

за участю секретаря: Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - «Про зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод та встановлення порядку користування земельною ділянкою», -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору по справі є поновлення прав на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

24.02.2004 року позивачі звернулись до суду з позовом, який неодноразово змінювався, до відповідачів про зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод та встановлення порядку користування земельною ділянкою, по якому просять суд зобов'язати ОСОБА_6 повернути позивачам 96 кв.м., а ОСОБА_5 11 кв.м. землі, якою вони незаконно володіли, зобов'язати відповідачів усунути перешкоди позивачам у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачів перенести самовільно збудовані ними забори з території земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивачів, а також шляхом зобов'язання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 демонтувати, самовільно збудовані ними на території земельної ділянки позивачів, залізобетоні електричні опори у кількості двох штук та через зобов'язання відповідача ОСОБА_4 відновити окремий вихід та виїзд зі сторони АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 для обслуговування позивачами їх земельної ділянки та можливості проходу та проїзду через їх земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_5 своїми силами та за власні кошти побудувати зруйновані ним у 2003 році сараї зазначені у технічному паспорті на домоволодіння під літ. «М», «Н», «О», які належали позивачам на праві особистої власності; встановити порядок '* користування земельною ділянкою між суміжними землекористувачами земельних ділянок позивачами по АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 по АДРЕСА_4, ОСОБА_4 по АДРЕСА_5, ОСОБА_5 по АДРЕСА_6, посилаючись на те, що позивач є власником земельної ділянки за вказаною адресою, частини якої самовільно з різних сторін були захопленні відповідачами, чим порушуються права позивачів.

Позивачі свої позовні вимоги підтримали, просять суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі позов не визнали, з заявленими доводами не погодились, заперечували проти його задоволення, пояснивши, що вони є власниками своїх земельних ділянок, площа яких визначена та встановлена у відповідних державних актах на право власності на землю.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення учасників судового розгляду, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи у трьох томах, надані та витребувані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими які стосуються земельних спорів та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року та ЗК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Відповідно до договору на право забудови від 2.03.1948 року ОСОБА_7 була надана у користування земельна ділянка площею 1125 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.235 том № 2), який у подальшому збудував на ній житловий будинок, котрий у 1962 році був ведений в експлуатацію (а.с.224 том № 2) та, який після смерті ОСОБА_7 успадкувала ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.09.2000 року (а.с. 151 том № 2).

14.05.2001 року ОСОБА_1 за нотаріально посвідченим договором дарування отримала в

дар Уг частину житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 1209 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.9 том № 1), яку за нотаріально посвідченим ; договором дарування від 30.08.2003 року подарувала ОСОБА_2, але в даному договорі дарування площа земельної ділянки зазначена як 1235 кв.м. (а.с.11 том № 1).

За даними технічного паспорту від 19.04.2000 року на будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 загальна площа земельної ділянки зазначена як .1291 кв.м., з яких самозахват 106 кв.м. (а.с.12-13 том № 1), а за даними технічного паспорту у 2001 році - загальна площа земельної ділянки - 1209 кв.м., з яких самозахват 104 кв.м. (а.с.144-147 том № 1).

Також з технічного паспорту 2001 року на житловий будинок по АДРЕСА_1 вбачається, що прохід та проїзд на земельну ділянку за даною адресою існує з АДРЕСА_1.

У подальшому, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.08.2003 року успадкувала '/г частину житлового будинку розташованого на земельній ділянці площею 1235 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.236 том № 2), а також на підставі нотаріально посвідченого | договору дарування від 26.04.2004 року прийняла в дар 21/100 частину житлового будинку на, вказаній земельній ділянці за вказаною адресою (а.с.237 том № 2).

29.08.2003 року за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_2 став 1 власником земельної ділянки площею 35 кв.м. по АДРЕСА_3 (а.с.14 том № 1 3) та 3.03.2010 року отримав державний акт на вказану земельну ділянку площею 35 кв.м. (а.с.70-71 І том № 3). Дана земельна ділянка прилягає до спірної ділянки з тильної сторони.

З вищевикладених документів вбачається, що позивач стала землекористувачем з 2001 року, доказів попереднього землекористування позивачем суду не надано.

ОСОБА_9 на підставі державного акту від 21.11.2000 року був власником земельної ділянки площею 950 кв.м. по АДРЕСА_7 (а.с. 150 том № 2), яку за нотаріально посвідченим договором дарування від 21.03.2001 року він подарував ОСОБА_10. (а.с. 149 том № 2), який 8.05.2001 року отримав державний акт на вказану земельну ділянку (а.с.108 том № 2) та і 1.08.2001 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу продав дану земельну ділянку ОСОБА_4 (а.с.95 том № 1), який також отримав державний акт від 9.10.2001 року на земельну ділянку площею 950 кв.м. по АДРЕСА_7 (а.с.39-40 том № 1).

З акту ОМР про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 13.09.2001 року площа земельної ділянки по АДРЕСА_7 становить 950 кв.м. (а.с.97 том № 1).

13.09.2001року за нотаріально посвідченим договором дарування ОСОБА_3 прийняв в дар житловий будинок по АДРЕСА_4 (а.с.200 том № 1).

За рішенням ОМР від 9.04.2002 року ОСОБА_3 передана земельна ділянка площею 636 кв.м. по АДРЕСА_4 (а.с.82 том № 1).

З висновку УЗР ОМР від 22.04.2002 року (а.с.87 том № 1) та акту ОМР про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 28.05.2002 року (а.с.83 том № 1) площа земельної ділянки по АДРЕСА_4 становить 636 кв.м.

15.07.2002року ОСОБА_3 отримав державний акт на земельну ділянку площею 636 кв.м. по АДРЕСА_4 (а.с.185 том № 1).

З технічного паспорту по АДРЕСА_4 від 22.08.2003 року площа земельної ділянки ОСОБА_3 становить 636 кв.м. (а.с.186-188 том № 1).

ОСОБА_11 на підставі державного акту від 2.11.1998 року був власником земельної ділянки площею 491 кв.м. по АДРЕСА_6 (а.с. 133 том № 2), яку за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 26.10.2001 року продав ОСОБА_5 (а.с.24 том № 1), який 4.02.2002 року отримав на вказану земельну ділянку державний акт (а.с.25 том № 1).

З акту ОМР про встановлення в натурі меж земельної ділянки від 4.02.2002 року (а.с.78 том № 1), а також з технічного паспорту від 12.06.2003 року на будинок ОСОБА_5 по АДРЕСА_6 (а.с.26-28 том № 1), площа земельної ділянки становить 491 кв.м.

З вказаних документів вбачається, що відповідачі по справі є законними власниками земельних ділянок, площі яких визначенні та встановлені технічною документацією, та підтвердженні державними актами на право власності на землю.

Таким чином, земельна ділянка по АДРЕСА_1, яка знаходиться у користуванні позивача межує з земельними ділянками, які були передані у приватну власність позивачів з земель міської ради.

Враховуючи зібрані та надані по справі докази, суд вважає, що даний спір виник між сторонами у зв'язку з тим, що додатковий вихід з земельної ділянки позивача сформовано за рахунок земель м. Одеси, частину яких було передано у приватну власність іншим особам, зокрема, у подальшому відповідачам, які користуються відведеними та наданими їм земельними ділянками, в тому числі зведення забору, на свій власний розсуд, не порушуючи при цьому діюче законодавство.

Земельні ділянки відповідачів знаходяться у відведених їм межах та їх розміри відповідають державним актам на право приватної власності на землю, які були отримані відповідачами, виходячи та відповідно ЗК України (ст. 118 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Приймаючи до уваги, що частини земельних ділянок, які позивач вважає були самовільно захопленні відповідачами з земель, які перебувають у її користуванні, вже передані у приватну власність відповідачам та межі переданих земельних ділянок винесені в натурі, у суду відсутні підставі для задоволення позову позивачів.

Позовні вимоги позивачів до відповідачів нічим не обґрунтовані.

Дані висновки суду не спростовуються також й відповідями УЗР ОМР від 20.06.2003 року, від 23.07.20 03 року, від 19.08.2003 року (а.с.31, 32, 33, 36-37 том № 1), а також відповіддю ОМР (а.с.35 том № 1).

У зв'язку з численними скаргами позивачів на дії відповідачів Одеське відділення Українського ДНВ Інституту зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха (УКРГЕОІНФОРМ) виконало геодезичну зйомку земельних ділянок позивача та відповідачів, з технічної документації якої вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є площею 0,1218 га., земельна ділянка ОСОБА_4 є площею 0,0950 га., земельна ділянка ОСОБА_3 є площею 0,0636 га., земельна ділянка ОСОБА_5 є площею 0,0491 га. (а.с.28-36 том № 3), з чого суд прийшов до переконливого та обґрунтованого висновку, що площі земельних ділянок відповідачів відповідають їх державним актам на право приватної власності на землю, площа земельної ділянки позивачів перевищує площу земельної ділянки переданої під забудову, тому вимоги позивачів є безпідставними та необгрунтованими.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.7, 8, 10, 11, 15, 209, 212, 213, 214, 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 373, 375 ЦК України, ст. ст. 118, 125 ЗК України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - «Про зобов'язання вчинити певні дії, усунення перешкод та встановлення порядку користування земельною ділянкою» - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя