Копія: Справа № 2-98/07

Кіровський районний суд м.Кіровограда

ЗАОЧНЕ    РІШЕННЯ ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

09 лютого 2007 року                                                                     Кіровський районний суд м.Кіровограда

в складі:                       головуючого судді- Кабанової В.В.

при секретарі- Тимців О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1до Державної Виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Кіровограда, органу Державної Виконавчої служби у Кіровському районі м.Кіровограда, Управління Держказначейства, Мінистерства Юстиції України про відшкодування збитків та моральної шкоди завданої органом примусового виконання судових рішень-

ВСТАНОВИВ   : Позивач звернувся до суду із позовною заявою про відшкодування збитків та моральної шкоди завданої органом примусового виконання судових рішень.

Обґрунтовуючи вимоги в позові зазначаено, що 08.05.2001 року Кіровськом райсудом м.Кіровограда з боржника ДП "Кіровоградстрой-Універсал" на користь позивача стягнуто 39054,55 грн. довгий час ДВС не виконувало не яких дій по забезпеченню рішення суду. Неодноразово позивачем подавались скарги начальнику ВДВС Кіровського РУЮ про наявну бездіяльність виконавця. 24.03.2004 року державний виконавець в провадженні якого проводилось стягнення заборгованості з ДП «Кіровоградбуд-Універсал», повернув виконавчий лист без виконання внаслідок відсутності у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Рішенням Кіровського райсуду від 24.09.04г встановлена незаконність повернення виконавчого листа без виконання, у зв'язку з відсутністю майна боржника. Цим же рішенням відділ Державної Виконавчої служби Кіровського РУЮ зобов'язав прийняти до виконання виконавчий лист і вжити дієвих заходів, передбачених законодавством про забезпечення виконання рішення суду по стягненню з боржника грошей, що належать мені. Рішення підлягало негайному виконанню. Відповідно до ст. 248²⁶ ЦПК (в редакції 1963р), відповідач був зобов'язаний повідомити суд і заявника в місячний термін з дня отримання рішення суду про його виконання. Рішення суду вступило в законну силу 24.10.04р. До цього часу такого повідомлення не надіслано.

Суд, за наслідками оскарження дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 24.03.2004р про повернення виконавчого документа від 08.05.2001р без виконання є незаконною і підлягає відхиленню, з покладанням обов'язку повного і усестороннього виконання.

Відповідно до ст.248²⁶ ЦПК України (в редакції 1963г) відповідач був зобов'язаний повідомити суд або заявника не пізніше як за місячний термін з дня отримання рішення суду про виконання покладеного обов'язку. Проте до сьогоднішнього дня, ні заявник, ні суд про вжиті заходи примусового виконання не повідомлені.

До теперешнього часу Державна Виконавча служба не діє, заборгованість не стягнута. По виконавчому листу, який знаходиться у провадженні ВДВС Кіровського управління юстиції не проводяться обов'язкові примусові виконавчі дії. Незаконність таких дій допускається виконавчою владою України і не робиться спроб реалізації судової волі.

До нинішнього моменту жодного рішення суду не виконано, власність у вигляді грошей - не повернена. Вартість заборгованих грошей знецінена в ході інфляції.

У ситуації, яка склалася, відповідальність за заподіяну шкоду і збитки повинна нести держава в особі повноважних органів за рахунок бюджету на підставі норми прямої дії ст.56 Конституції України.

Пред'явлені вимоги в першу чергу грунтуються на ст. 56 Конституції України, як нормі прямої дії, що мають вищу юридичну силу: «кожний має право на відшкодування за рахунок держави або органів місцевого самоврядування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень».

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», обов'язок примусового виконання судових актів, що набули чинності, покладається на Державну виконавчу службу. Посадовцями, зобов'язаними примусово виконувати судові рішення, є державні виконавці районних, міських відділів ДВС ( ч.2 ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження», ч.2 ст.З ЗУ «Про виконавчу службу»).

Ст. 4 ЗУ «Про виконавчу службу» розкрито поняття державного виконавця. В це поняття включені:

 

начальник,   заступник   начальника,   старший   держвиконавець,   виконавець   відділу   ДВС.   Всі   вони здійснюють примусове виконання рішень в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про виконавче провадження», контроль за законністю, правильністю, своєчасністю, повноту виконання рішень, у тому числі і процесуальну діяльність, здійснює начальник ДВС, якому безпосередньо підлеглий виконавець.

Жоден з перерахованих посадовців - не вжив заходів до своєчасності, правильності і повноти виконання рішень, тобто тих обов'язків і функцій, які покладені законом на орган примусового виконання. Відповідно до ст.З ЗУ «Про виконавчу службу», відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають розрахункові рахунки, гербову печатку.

Ст. 11 ЗУ «Про судоустрій України» передбачена обов'язковість виконання судових рішень, що набули чинності, і означену законом відповідальність за невиконання.

Ст.11 ЗУ «Про виконавчу службу» встановлено спеціальне правило про те, що шкода, заподіяна державним виконавцем під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.

Ст.86 ЗУ «Про виконавче провадження» гарантовано право пред'явлення позову до юридичної особи, яка зобов'язана здійснювати стягнення коштів з боржника.

Збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам або юридичним особам при здійсненні виконавчого виробництва, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.86 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Загальним порядком відшкодування є вимоги статті 15, 16, 22, 23, 1106, 1167, 1173, 1174 ЦК України.

Таким чином, вищезгадані норми складають разом із вказаними статтями ЦК України правову основу залучення державної виконавчої служби до цивільно-правової відповідальності.

Наявність збитків, а саме позбавлення можливості володіти, користуватися коштами, що належать мені - 39054,55грн. які відповідач був зобов'язаний своєчасно стягнути і примусово передати, у встановлений ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» термін, - зменшило мою майнову сферу, поменшило матеріальне благо.

Такі обставини призвели до порушення ст.1 Першого додаткового протоколу Конвенції основних прав і свобод людини.

Окрім цього, обставини оскарження бездіяльності відповідача і захист майнового права, зумовили здійснення мною додаткових витрат на оплату юридичної допомоги, які існують як додаткові збитки.

Відповідно до договору надання юридичних послуг від 20.07.2002 мною сплачено 500 гривень за юридичну допомогу в оскарженні невиконання стягнення належних грошових коштів.

БЕЗДІЯЬНІСТЮ   ОРГАНУ   ПРИМУСОВОГО   ВИКОНАННЯ   СПРИЧИНЕНА   МОРАЛЬНА ШКОДА:

Обставини тривалого невиконання судового рішення, відсутність заходів примусового виконання (арешту засобів боржника) призвели до подальшої процедури   оскарження бездіяльності відповідача, зумовили втручання в психічну сферу особи і спричинення моральної шкоди. Яка виражена:

· переживаннях, пов'язаних із затратою додаткових психічних і фізичних зусиль з ціллю домогтися реалізації рішення, порушенням звичного способу життя.

· в психічних переживаннях і подальших стійких негативних емоціях, що виникли в ході безуспішних спроб оскарження, домогтися виконання судового рішення.

· марній трати часу на спроби добитися виконання рішення, і спроби оскарження невиконання.

•   переживаннях, пов'язаних з неприпустимою тривалістю виконання, як складової частини

нескінченого судового процесу.

• втрати майнового права внаслідок бездіяльності відповідача

Негативні емоції (афектний первинний стан обурення, що змінився надалі переживанням відчуття безсилля, досада від відчуття неможливості швидкого і ефективного правозахисту, розчарування в порядності і розумності влади, ігнорування особи) виникли з неправомірних дій (відкритої бездіяльності і обману), викликали розлад сну, пригніченість, звідси - загальне нездужання. Постійно присутні негативні емоції створили швидку і тривалу стомлюваність. Виник стан апатії, що виявився у втраті цікавості і байдужості до навколишнього світу, невірування в можливість домогтися правди, правозахисту. Астенічні відчуття і переживання сприяли зниженню активності особи, зумовили виникнення додаткові зусиль, витрат для відновлення позитивного психічного стану і нормальних життєвих зв'язків. Такі небажані для мене переживання і стан існують і сьогодні, примушуючи докладати додаткових зусиль, втрачати корисний час для захисту свого права, звертатися в різні інстанції, відстоювати принцип пошани людини, що виявляє собою основну цінність в державі (ст.З Конституції України)

Внаслідок бездіяльності органу, примусово виконуючого судове рішення, зменшена майнова сфера особи, я не маю нагоди розпорядитися відсутнім у мене майном на свій розсуд, реалізувати матеріальні потреби. Під шкодою, що підлягає відшкодуванню за правилами ЦК України, слід розуміти всяке зменшення майнового або немайнового блага, що охороняється законом, порушення права власності, речових прав.

2

 

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України гарантований захист цивільних прав. Зокрема, захист здійснюється судом, шляхом:

· Відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право.

· Відшкодування особою, що порушила право, заподіяних збитків...

· Компенсації моральної шкоди.

Згідно загального порядку цивільного права і судочинства, ст. ст. 11,16,22,23 ЦК, ст. 1,3,8 ЦПК України захист цивільних прав, відшкодування збитку, стягнення збитків проводиться в повному об'ємі.

Відвертим ігноруванням судового рішення з боку виконавчої служби, відсутністю належних примусових дій стягнення, я втратив можливість стягнення боргу природним, прописаним законом порядком. Орган, який через норми закону зобов'язаний стягнути і передати мені засоби, що належать, заподіяв збитки і моральну шкоду, які підлягають відшкодуванню в повному об'ємі.

Довготривалість невиконання акту правосуддя продовжує свідчити про бездіяльність органу примусового виконання судових рішень і порушення гарантованих прав (майнових, конституційних, зокрема на гідний судовий захист).

Бездіяльність відповідача, породила вказані невигідні наслідки: зменшення майнових благ, збитки, моральну шкоду, і стала прямим причинним зв'язком між протиправною поведінкою і завданою шкодою.

В наслідок відсутності своєчасно виконаного рінення ВДВС та втрати перспектив, зменьшен розмір належних виплад в ході інфляції. З моменту відкриття виконавчого провадження 12.06.2001 року та по теперішній час збитки від затримаки виконання та інфляції скаладють 54 426,42 грн. втрата банківської вигоди в вигляді 3% річних за весь період складає 5272,36 грн. всього 59734,42 грн. та стягнути моральну шкоду в сумі 40000грн.

В судовому засіданні позивач, та його представник підтримали заявлені вимоги по цивільному позову в повному обсязі.

Представник Державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Кіровограда вважає, що позов ОСОБА_1 про стягнення з державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Кіровограда 39 054 грн. 55 коп. матеріальних збитків, 40 000 грн., моральної шкоди, збитків 59 898 грн. 78 коп., збитків пов'язаних з оплатою юридичної допомоги 500 грн. не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позовна заява не відповідає вимогам ст. 119 ЦПК, а саме позовну заяву подано без уплати судового збору, як те передбачають вимоги п. 5 ч. З ст. 119 ЦПК України. Посилання позивача на ст. 86 ЗУ "Про виконавче провадження" стосовно звільнення від сплати державного мита безпідставні. Першою частиною вищезгаданої статті передбачено право стягувача на звернення з позовом до юридичної особи, яка зобов'язана провадити стягнення коштів з боржника, у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи. При цьому стягувач звільняється від сплати державного мита. Вимоги цієї частини не мають відношення до позовів про відшкодування збитків державною виконавчою службою. Під юридичними особами, які зобов'язані провадити стягнення коштів з боржника розуміються органи та установи, зазначені у ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема це податкові органи, установи банків, кредитно-фінансові установи. На вимогу чи за дорученням державного виконавця рішення можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Зазначеною статтею передбачено право стягувача захищати свої права у судовому порядку шляхом подання позову до юридичної особи, з вини якої він не отримав присуджені йому платежі. В даному випадку необхідно керуватися загальним порядком позовного провадження, тобто при звернені до суду з позовом до ДВС (державна виконавча служба в даному випадку є відповідачем на загальних підставах) необхідно сплатити державне мито у відповідності до вимог п. 5 ч. З ст. 119 ЦПК України.

Позивач в обґрунтуванні своїх вимог посилається на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда по справі № 2-3978-04 від 24.09.2004 року, яким задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову про повернення виконавчого документа від 24.03.2004 року. Визнано незаконною і скасовано постанову державного виконавця відділу ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда від 24.03.2004 року про повернення без виконання виконавчого листа № 2-2, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда 08.05.2001 року. Зобов'язано відділ ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда прийняти до виконання зазначений виконавчий лист та вжити дієвих заходів, передбачених діючим законодавством, до забезпечення виконання рішення суду та стягнення з боржника - ДП "Кіровоградбуд - Універсал" ВАТ "Кіровоградбуд" коштів належних ОСОБА_1

Вищезазначеним рішенням скасовано постанову про повернення виконавчого документу, у відповідності до вимог ст. 41 ЗУ "Про виконавче провадження" якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. У відповідності до вимог ст. 248-26 ЦПК України від 1963 року (який діяв на час винесення рішення суду) рішення суду надсилається не пізніше 10

 

- днів до відділу ДВС для виконання та заявнику. В супереч вищезазначеним вимогам рішення суду від 24.09.2004 року із Кіровського районного суду м. Кіровограда до відділу ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда не надходило, у зв'язку з чим державний виконавець не відновив виконавче провадження у відповідності до вимог ст. 41 ЗУ "Про виконавче провадження".

Зазначає, що позивач сам 28.09.2004 року в порядку ст. 18, ч. 5 ст. 40 ЗУ "Про виконавче провадження" звернувся із заявою до відділу ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда про прийняття на виконання виконавчого листа № 2-2 від 28.05.2001 року Кіровського районного суду м. Кіровограда про стягнення з ДП "Кіровоградбуд - Універсал" ВАТ "Кіровоградбуд" збитків на користь ОСОБА_1 Підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження у державного виконавця передбачених ЗУ "Про виконавче провадження" не було, тому у відповідності до вимог ст. 24 ЗУ "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесеною постановою від 06.10.2004 року відкрито виконавче провадження по вищезазначеному виконавчому листу. Такими діями позивач позбавив можливості державного виконавця (відділ ДВС Кіровського районного управління юстиції м. Кіровограда) виконати вимоги рішення суду від 24.09.2004 року.

З вищезазначених обставин вважаємо безпідставність посилань позивача на те, що ДВС повинен був повідомити суд про вжиті заходи по виконанню виконавчого листа № 2-2. З цих же самих обставин вважаємо, що рішення суду від 24.09.2004 року не може свідчити про бездіяльність, неправомірність дій державного виконавця чи взагалі відділу при повторному пред'явлені виконавчого документу до виконання. Також слід зазначити, що при відновленні виконавчого провадження у відповідності до вимог ст. 41 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець виконав би вимоги рішення суду від 24.09.2004 року та у відповідності до вимог ч. 2 ст. 248-26 ЦПК України від 1963 року (який діяв на час винесення рішення суду) повідомив суд про виконання рішення. Тобто такими діями позивач зобов'язав державного виконавця повторно вчиняти виконавчі дії, які вже були вчиненні при першому пред'явленні виконавчого листа до виконання, на що був втрачений певний час. Мета таких дій позивача свідчить про те що сам ОСОБА_1 розумів про неможливість виконання рішення суду про стягнення збитків з ДП "Кіровоградбуд - Універсал" ВАТ "Кіровоградбуд" та підготовки підґрунтя для звернення до суду з позовом до державної виконавчої служби. Дані дії свідчать також про не належне виконання своїх обов'язків по наданню юридичних послуг представником позивача ОСОБА_2

З цих обставин вважаємо, що усі посилання ОСОБА_1 на рішення суду від 24.09.2004 року безпідставні.

Вимоги позивача в частині стягнення моральної шкоди, не підлягають задоволенню так як позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт заподіяння йому такої шкоди. Крім того, п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. В даному випадку відсутнє рішення суду про визнання бездіяльності державного виконавця.

Стягнення з ВДВС Кіровського районного управління юстиції інфляційних втрат та втраченої вигоди взагалі не підлягає задоволенню. У відповідності до вимог п. 1, п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). В даному випадку державний виконавець ніяким чином не наніс позивачу збитки даного виду.

2)      доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Вимоги п. 2 відносяться перш за все до боржника по виконавчому листу № 2-2, а саме до ДП "Кіровоградбуд - Універсал", який і не дав можливості ОСОБА_1 отримати доходи для відновлення свого права.

Тому, просять винести рішення суду про відмову в задоволені позову ОСОБА_1 до державної виконавчої служби у Кіровському районі м. Кіровограда, управління державного казначейства України про стягнення за рахунок Держави 39 054 грн. 55 коп., матеріальних збитків, 40 000 грн., моральної шкоди, збитків 59 898 грн. 78 коп., збитків пов'язаних з оплатою юридичної допомоги 500 грн.

Відповідач Держане Козначейство України, заперечило щодо зоявленого позову, та просить відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В обгрунтування заперечень було надано до суду письмове пояснення щодо позову. Відповідно до вказаного поснення співвідповідач в даній цивільній справі Державне козначейство України зазначає, що відповідно до ст. 56 Конституції України зазначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх службових повноважень. Позивач посилається на ст. 1173 та ст. 1174 ЦК України зазначаючи, що позивачу була заподіяна шкода державним виконавцем відділу державної виконавчої служби, тому стягнення слід проводити за рахунок держави шляхом безспірного списання коштів з Державного козначейства України. Державне козначейство Украхїни є окремою юридичною особою, має самостійні кошториси видатків, печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням, самостійно несе відповідальність за своїм забов"язаннями та ніяких порушень у даному випадку не допускало.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робите те, що не передбачено законодавством. Орагни державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підстваві, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України. Законом Украхни "Про Державний бюджет на 2006 рік" не передбачено загальнодержавних видатків на відшкодування шкоди, завданої державними виконавцями. Якщо Законом Украхни про Державний бюджет не передбачено загальнодержавних видтків на відшкодування такої шкоди, то слід мати на увазі, що дана шкода повинна стягуватися з рахунків тієї бютжетної організації яка завдала таку шкоду, оскільки всі бютжетні організації фінансуються з державного бюджету і кошти на їхніх рахунках є державними.

Ст.2 Бюджетного Кодексу України визначає, що розпорчдники бютжетних коштів-бютжетні установи в особі їх керівників, уповноваженні на отримання бютжетних асигнувань, взяття бюджетних забов"язань та здійснення видатнів з бюджету (п.36).

Частина 2 ст.21 Бюджетного Кодексу України встановлює що кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Згідно ст.2 Закону україни "Про джерела фінансування органів державної влади" органи державної влади здійснюють свою діяльність, виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом Украхни Про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування органів держаної влади здійснюється в межах коштів, передбачених на утримання органів державної влади Законодавством України про Державний бюджет України на відповвдний рік. Кошти на фінансування державної влади передбачаються окремим рядком.

Згідно Закону України "Про Державну виконавчу службу" Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України. Фінансування Державної виконавчої служби здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції україни спільно з Міністерством фінінсів України. При виконанні державного бюджету за видатками Державне козначейство здійснює розрахунково-касове обслуговування розпорядників коштів бюджету (мт.48 Бюджетного кодексу України) тому Державне козначейство здійснює платежі лише за дорученням відповідного розпорядника коштів, про що також зазначено в ч.8 ст.51 Бюджетного кодексу України.

Пунктом 12 Порядку обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженного наказом Державного козначейства України від 25.05.2004 року №89, встановлено, що органи Державного козначейства України здійснюють розрахунков-касове обслуговування розпорядників шляхом проведення платежів з реєстраційних, спеціальних реєстраційнизхх рахунків розпорядників та рахунків одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного козначейства, відповідно до затверджених кошторисів. Таким чином, шкода (збитки) заподіяна органом державної влади повинна відшкодовуватися за рахунок коштів бюджету, передбачених для цього органу, а отже визначення позивачем в позовній заяві Державне козначейство України співвідповідачем суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до клопотання представника позивача, в зв"язку з ліквідацією відділів державної виконавчої служби територіальних управлінь юстиції, в попередньому судовому засіданні в якості співвідповідачів у цивільній справі було притягнуто ВДВС м.Кіровограда та Міністерство юстиції України як правонаступника відділів ДВС територіальних управлінь юстиції.

Представник співвідповідача у справі Міністерства юстиції України вважають заявлені вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню. В обгрунтуванні своїх заперечень зазначає, що ЗУ від 23.06.2005 року №2716 "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та"Про виконавче провадження"" постанови КМУ від 23.04.2005 року №320 "про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції"" проведено реформування органів державної виконавчої служби. Зокрема, вищезазначеним Законом встановлено, що Департамент державної виконавчої служби є урядовим органом державного управління у складі Міністерства юстиції України, на яке покладено реалізація єдиної державної правової політики у сфері примусового виконання рішень. Відповідно до ЗУ "Про державну виконавчу службу" здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби.

Ст. 10 ЗУ "Про державну виконавчу службу" контроль за діяльністю державних виконавців здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, а Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,  обласні,  Київське  та Севастопольське  міські  управління  юстиції - через  відповідні  відділи державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ст.60 ЦПК України Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Потрібно відмітити, що згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, підлягає відшкодуванню за умови, що вона завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Питання бездіяльності органу примусового виконання рішень суду, судьом не розглядалось.

Як доказ визнаня бездіяльності позивачем подана копія рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24.03.04 року по справі № 2-3978-04. Але це не може бути застасоване при розгляді даної справи, адже питання неправомірних дій та бездіяльності органом примусового виконання рішень суду цим рішеним не вирішувалось.

Позивачем неподано жодних доказів яким підтверджується заподіяння йому маральної (немайнової) шкоди МЮУ, а саме не зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи дездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідач у цивільній справі Державне козначейство України неодноразово повідомлялось про розгляд справи, однак у судові засідання не з'явилось, причини неявки не повідомило. Суд виходячи з норм ч.4 ст. 169 ЦПК України, ухвалює розгляд справи за наяввних матеріалів, з поставноленням заочного рішення.

Судом встановлені наступні факти та відновідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у відповідності до ЗУ від 23.06.2005 року №2716 "Про внесення змін до Законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження"" постанови КМУ від 23.04.2005 року №320 "Про утворення урядового органу державного управління у складі Міністерства юстиції"" проведено реформування органів державної виконавчої служби. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1482/к від 19.08.20005 року ліквідовано відділи державної виконавчої служби Головного управлінняюстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопільського міських, районних, районних у містах, міських, міськрайонних управлінь юстиції, (а.с.27), та на у відповідності до ч.І, 2 ст. 104 ЦК України, відповідно до ухвали суду від 09 лютого 2007 року провадження в справі в частині позовних вимог до Державної Виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Кіровограда провадження-закрито.

Позивач у справі наполягає на тому, що відповідач, а саме орган Державної Виконавчої служби нехтує виконанням рішення суду від 08.05.2001 року, яким з боржника ДП "Кіровоградстрой-Універсал" на користь позивача стягнуто 39054,55 грн. Неодноразово позивачем подавались скарги начальнику ВДВС про наявну бездіяльність виконавця. 24.03.2004 року державний виконавець в провадженні якого проводилось стягнення заборгованості з ДП «Кіровоградбуд-Універсал», повернув виконавчий лист без виконання внаслідок відсутності у боржника майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Рішенням Кіровського райсуду від 24.09.04року встановлена незаконність повернення виконавчого листа без виконання, у зв'язку з відсутністю майна боржника. Суд, за наслідками оскарження дійшов висновку, що постанова державного виконавця від 24.03.2004р про повернення виконавчого документа від 08.05.2001р без виконання є незаконною і підлягає відхиленню, з покладанням обов'язку повного і всестороннього виконання. До теперешнього часу Державна Виконавча служба не діє, заборгованість не стягнута. По виконавчому листу, який знаходиться у провадженні ВДВС не проводяться обов'язкові примусові виконавчі дії.

До теперішнього часу рішення суду не виконано, власність у вигляді грошей - не повернена. Вартість заборгованих грошей знецінена в ході інфляції.

Відповідно до ст.86 "Про виконавче провадження" передбачено, що стягувач, має право звернутись з позовом до юридичної особи, яка забов"язана проводити стягнення коштів з боржника, в разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи.

 

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, підлягає відшкодуванню за умови, що вона завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Збитки, спричинені відділом державної виконавчої служби Кіровського району м.Кіровограда (державним виконавцем) - громадянам(позивачу) при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Предметом доказування в даному цивільному провадженні є факти які свідчать про неправомірні дії (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Кіровського району м.Кіровограда (державного виконавця) при здійсненні вимог виконавчого документу, виникнення шкоди та причиний зв"язок між неправомірними діми (бездіяльністю) відділу державної виконавчої служби Кіровського району м.Кіровограда (державного виконавця) та завданої шкоди. Суд вважає, що належним доказом про неправомірність дій (бездіяльність) відділу державної виконавчої служби Кіровського району м.Кіровограда (державного виконавця) може бути відповідне рішення суду.

Виходячи з заявлених позовних вимог, матеріалів цивільної справи суд встановив, що позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на рішення від 24.09.04року встановлена незаконність повернення виконавчого листа державним виконавцем Державної Виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції м.Кіровограда без виконання, у зв'язку з відсутністю майна боржника. Оскільки Державна Виконавча служба Кіровського районного управління юстиції м.Кіровограда була ліквідована, а новоутворена юридична особа - ВДВС Кіровського району м.Кіровограда не набула права та обов"язки ліквідованої юридичної особи, дане рішення не може бути доказом в даному цивільному провадженні.

Позивачем неподано доказів яким підтверджується заподіяння йому маральної(немайнової) шкоди Міністерством юстиції України. Крім того позивачем недоведено в судовому засіданні, та не надано будь-яких доказів стосовного того, що МЮУ є правонаступником ліквідованого ВДВС Кіровського РУЮ м.Кіровограда.

Виходячи з вищевикладеного не підлягає задоволенню позовні вимоги щодо безспірного списання коштів з Державного козначейства України, оскільки в судовому розгляді справи не доведено завдання збитків органом примусового виконання.

Постановляючи рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Дослідивши всі надані матеріали в їх сукупності, суд дійшов висноку про відмову з задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 205, 208,213-215, 225 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог -відмовити повністю.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції , який ухвалив оскаржуване судове рішення . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції .

Суддя Кіровського районного

суду м. Кіровограда:       підпис  В.В.Кабанова