РІШЕННЯ 2-26\07
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Запоріжжя 7 лютого 2007 року
Місцевий суд Шевченківського району м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Зарютіна П.В. за участю секретаря Чернишової І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулась до суду з вищезгаданими позовними заявами, за якими вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у денний час у час занять у ЗЗШ № 42 її неповнолітній син - ОСОБА_2 - на уроці фізичної культури, внаслідок безвідповідальності вчителя ОСОБА_3, яка відволіклась від заняття і не контролювала належним чином поведінку дітей, отримав травму четвертого пальця правої руки, яка згідно акту медичного обстеження, кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Позивачка вказує також, що замість того, щоб займатись по програмі фізичними вправами, діти класу її сина були залишені без нагляду та грали в „догонялки". Учні ОСОБА_4. та ОСОБА_5 тікаючи від ОСОБА_2 захлопнули перед ним металеві двері та відсікли йому фалангу четвертого пальця правої руки. Наказом директора НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_2 року вчителю фізичної культури була оголошена догана.
Син позивачки з ІНФОРМАЦІЯ_3 року знаходився на лікуванні у 9-й міській та 3-й дитячій лікарні, з причини хвороби пропускав заняття, відстав в знаннях від своїх однолітків, з цих причин, позивачка вимушена була найняти репетитора для відновлення пропущених знань.
Внаслідок зазначеної травми у ОСОБА_2 стали спостерігатись психічні розлади, внаслідок цього він з ІНФОРМАЦІЯ_5 року та з ІНФОРМАЦІЯ_4року проходив лікування у Запорізькому психоневрологічному диспансері.
Займаючись лікуванням сина позивачка понесла матеріальні витрати: на придбання ліків - 382 грн. 55 коп., на судово-медичний огляд 26 грн. 23 коп., на санаторні путівки 150 грн., на проїзні білети до санаторія - 370 грн. 30 коп., на поїздки до медичного закладу на власному автомобілі для лікування та консультацій сина, вартість бензина - 94 грн. 80 коп., а усього позивачці нанесена матеріальна шкода на суму - 1023 грн. 88 коп. Також позивачка вказує, що травмою сина їй була нанесена моральна шкода, вона не могла довгий час бачити страждання її сина, це виявилось в її безсонні, головних болях, артеріальному тисненню, свою моральну шкоду позивачка оцінює у 300 грн.
Крім того, сину позивачці була спричинена моральна шкода у розмірі 40500 гривень через перенесені ним моральні страждання.
Позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь 1023 грн. 88 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 300 гривень в рахунок відшкодування її
моральної шкоди та 40500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої її сину.
У судовому засіданні позивачка наполягла на позові, просила суд його повністю задовольнити за вищевказаними підставами.
Представник відповідача та третьої особи ЗЗШ № 42 ОСОБА_6 заперечив на позов, вказуючи на те, що позивачка не довела суду свої позовні вимоги.
Інші представники відповідача та зазначеної третьої особи теж заперечили на позов за підставами, зазначеними ОСОБА_6.
Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні позов також не визнала, та своїми свідченнями вказала суду на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у 8-55 год. почався урок фізичної культури в 1-му класі ЗЗШ № 42. Під час виконань завдань вчителя учні ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 неодноразово порушували дисципліну та перешкоджали вчителю проводити урок: не виконували вказівки вчителя, заважали іншим учням. Перед виконанням іншого завдання усі учні були вистроєні у рядок, під час виконання завдання одним із учнів класу вчитель знаходився біля нього, а учні ОСОБА_4, та ОСОБА_5 знову виявили не послухання та штовхнули ОСОБА_2, на що ОСОБА_2 почав доганяти дітей. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 забігли до роздягальні та захлопнули за собою дерев'яні двері, ОСОБА_2 спробував зупинити двері і вставив палець у дверний перейму. Після одержання травми дитині була надана перша медична допомога і він був доставлений у 9-ту міську лікарню у супроводі вчителя. Вчитель не відволікалась від занять та контролювала поведінку дітей.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, дослідивши надані суду докази, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, свідчення допитаної судом ОСОБА_3. суд вважає, що позов, заявлений позивачкою в інтересах її сина підлягає частковому задоволенню, а позов, що заявлений ОСОБА_1. в особистих інтересах -повному задоволенню на підставі наведеного.
Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1168 ЦК України встановлено також, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Крім того, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року о 09-15 годині на уроці фізичної культури у спортивній залі ЗЗШ № 42 м. Запоріжжя син позивачки ОСОБА_2 побіг за своїм однокласником до роздягальні, однокласник захлопнув двері перед учнем та наніс йому травму четвертого пальця правої руки, яка кваліфікується як ушкодження середньої ступені тяжкості, яке не є небезпечним для життя, але яке потягло за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня.
Зазначена травма сталася внаслідок порушення вчителем фізичної культури ЗЗШ № 42 ОСОБА_3 нормативного акту з охорони праці - п. НОМЕР_4 посадової інструкції № 56. При цьому ОСОБА_3 відповідно до витягу з наказу НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_6 року була призначена на зазначену посаду.
Зазначені обставини були встановлені на підставі досліджених судом доказів: акту НОМЕР_4 про нещасний випадок, що стався з учнем навчального закладу від ІНФОРМАЦІЯ_7 року, копії свідоцтва про народження ОСОБА_2, думки лікаря-спеціаліста НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року, пояснень сторін та третіх осіб.
На лікування та реабілітацію травмованого сина відповідно до лікарських рекомендацій позивачка витратила грошові кошти на медичні препарати на загальну суму
- 372 грн. 55 коп., що підтверджується наданими суду товарними чеками, поясненнями позивачки, копіями письмової консультації травматолога та консультативного висновку спеціаліста.
Крім того, відповідно до наданого фіскального чеку позивачка понесла витрати на судово-медичний огляд сина у розмірі 26 грн. 23 коп.
На підставі викладеного суд вважає обґрунтованими вимоги позивачки щодо стягнення на її користь 398 грн. 78 коп. з відповідача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Крім того, позивачка надала суду документи про понесені нею і інші витрати, зокрема, на санаторні путівки 150 грн., на проїзні білети до санаторія - 370 грн. 30 коп.
Відповідно до довідки на одержання путівки до санаторію від ІНФОРМАЦІЯ_9 року ОСОБА_2. потребував санаторно-курортного лікування через енурез та невроз.
Проте відповідно до думки лікаря-спеціаліста НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_8 року діагноз сина позивачки „Енурез" достатніми об'єктивними даними не підтверджується. Крім того, діагноз ОСОБА_2. „Посттравматичний стресовий розлад. Змішаний розлад шкільних навиків" в прямому причинному зв'язку з одержаною ІНФОРМАЦІЯ_1 року травмою не перебуває.
Крім того, позивачка надала суду документи про понесені нею і інші витрати, зокрема, на доброчинні сплати у загальному розмірі 140 гривень, але чинне цивільно-правове законодавство не передбачає можливості відшкодування витрат на доброчинність, оскільки понесення витрат на доброчинну діяльність віднесене на особистий розсуд кожної особи окремо.
Крім того, позивачка надала суду документи про понесені нею і інші витрати у загальному розмірі 10 гривень, проте із дослідженої судом квитанції від ІНФОРМАЦІЯ_10 року та копії квитанції від ІНФОРМАЦІЯ_11 року не вбачається, куди саме чи кому саме здійснювалися платежі, ким саме, бо не вказані навіть ініціали платника, не зазначена також і підстава таких оплат.
Крім того, позивачка, яка особисто зацікавлена в результатах розгляду справи, окрім своїх пояснень не надала суду жодних доказів у підтвердження понесених нею витрат на поїздки до медичного закладу на власному автомобілі для лікування та консультацій сина в розмірі вартості витраченого на це бензину - 94 грн. 80 коп., через що суд не може і встановити зазначених обставин.
На підставі викладеного суд вважає, що у стягненні зазначеної частини матеріальної шкоди необхідно позивачці відмовити.
Вирішуючи заявлені вимоги про стягнення 40500 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої* сину позивачі, та про стягнення 300 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої позивачці особисто, суд бере до уваги письмові пояснення і досліджені у судовому засіданні особисті пояснення позивачки про пережиті нею та її сином моральні страждання, комісійний висновок про фізичні можливості ОСОБА_2 щодо його можливості гри на клавішних інструментах, а також досліджені судом надані позивачкою вищезазначені медичні документи про стан здоров'я сина останньої, в тому числі і вищевказану думку лікаря-спеціаліста.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивальниці про відшкодування спричиненої їй та її сину моральної шкоди - є обґрунтованими та правомірними.
Проте, вирішуючи питання про суму моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2, суд вважає, що її розмір необгрунтовано завищено, а правильність розрахунку такої шкоди в сумі 40500 гривень, який було надано в обґрунтування позовних вимог, не було доведено суду стороною позивальниці, оскільки вона достовірно не змогла підтвердити зазначені у розрахунку коефіцієнти та правильність їх обчислення саме при обчисленні моральної шкоди ОСОБА_2
Проте, виходячи із ступеня, розміру, тривалості пережитих сином позивальниці моральних страждань, суд вважає за необхідне позовні вимоги в зазначеній частині задовольнити частково і оцінює моральну шкоду, заподіяну сину позивачки сумою в 2000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1166,1167,1168,1172 ЦК України, ст.ст. 57-60, 88,208,209,212-215 ЦПК України, на підставі викладеного, суд -
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та стягнути з відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 398 грн. 78 коп. в рахунок відшкодування нанесеної їй матеріальної шкоди та 2000 грн. в рахунок відшкодування заподіяної ОСОБА_2 моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Задовольнити в повному обсязі позов ОСОБА_1 до відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради про відшкодування моральної шкоди та стягнути з відділу освіти Шевченківської районної адміністрації Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 300 грн. в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом 10-ти днів через місцевий суд шляхом подачі заяви про оскарження або апеляційної скарги.