Дата документу 22.08.2017

Справа № 334/3536/17

Провадження № 2-а/334/402/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2017 року Ленінський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Дубини Л.А., при секретарі Адаменко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов’язання  вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Позов обґрунтовано тим, що Наказом голови Апеляційного суду Запорізької області від 05.08.2015 року на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 634-VIIІ від 16.07.2015 р., ОСОБА_1 було звільнено з посади судді у зв’язку із поданням заяви про відставку. З 06.08.2015 р. Правобережним управлінням пенсійного фонду України м. Запоріжжя ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». У зв’язку із збільшенням суддівської винагороди працюючих суддів пенсійним фондом позивачу був зроблений перерахунок грошового утримання з 01.12.2016р.

26.04.2017р. Апеляційним судом Запорізької області до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя направлено лист, у якому зазначено, що при наданні первинної довідки про заробітну плату ОСОБА_1, із якої йому було нараховано довічне грошове утримання, в загальну суму заробітної плати не була включена сума матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, яка підлягала включенню.

Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», при наданні щорічної оплачуваної відпустки позивачу виплачувалася суддівська винагорода та допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нараховувався ЄСВ.

Відповідно до довідок, виданих Апеляційним судом запорізької області № 07-50/34 від 26.04.2017 року та №07-50/35 від 26.04.2017 року до інших виплат, які враховуються при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання має бути включена 1/12 частина матеріальної допомоги на оздоровлення , яка була нарахована та виплачена позивачу у розмірі посадового окладу, і яка не була зазначена у довідці, наданої позивачем до пенсійного органу при призначенні йому довічного грошового утримання з 06.08.2015р., а також при перерахунку 01.05.2016 і 01.12.2016 р.

03.05.2017р. ОСОБА_1 звернувся до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про здійснення йому перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вищезазначених довідок з урахуванням допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, яка не була врахована при призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 06.08.2015р., а також при перерахунку 01.05.2016 р. і 01.12.2016 р.

Однак, листом № 55/К-9 від 16.05.2017р. Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відмовило позивачу в здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно вищезазначених довідок, посилаючись на те, що допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу – є одноразовою виплатою та не входить до суддівської винагороди.

Позивач вважає рішення УПФ про відмову у здійсненні перерахунку грошового утримання протиправними діями відповідача з підстав викладених у позові та просить: визнати протиправною відмову Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 16.05.2017р. № 55/К-9 у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня звільнення у відставку, тобто з 06.09.2015 р., із урахуванням допомоги на оздоровлення; а також зобов’язати Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням допомоги на оздоровлення, яка не була включена до суми суддівської винагороди для обчислювання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на день звільнення з 06.09.2015 р, а також при перерахунку 01.05.2016 р. і 01.12.2016 р.

Крім того, позивач просить поновити строк на звернення до суду з даним позовом.

у судове засідання позивач не з’явився, додав до суду заяву, у якій просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, між тим, подав свої письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні позову та просив суд про розгляд справи у його відсутність.

На підставі ст. 128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу за наявним доказами і матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч.1 ст. 6 КАС України).

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються ОСОБА_2 України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що на підставі Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» № 634-VIII від 16.07.2015р. наказом голови Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв’язку із поданням заяви про відставку.

З 06.08.2015 р. Правобережним управлінням пенсійного фонду України м. Запоріжжя ОСОБА_1 було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

У зв’язку із збільшенням суддівської винагороди працюючих суддів пенсійним фондом позивачу був зроблений перерахунок грошового утримання з 01.05.2016р. і з 01.12.2016 р.

Для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачем були надані відповідні довідки про суддівську винагороду, передбачені Порядком подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1. Вказані довідки містили відомості, що суддівська винагорода складається з посадового окладу і доплат за вислугу років.

На початку квітня 2017 року позивач дізнався про те, що при звільненні його з посади судді Апеляційним судом Запорізькій області надано довідку про суддівську винагороду без включенням до неї суми допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, яка одноразово на рік нараховується судді при оформленні відпустки, тому, довічне грошове утримання судді у відставці – позивачу по справі, було нараховане в меншій сумі.

Оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» при наданні щорічної оплачуваної відпустки виплачувалася суддівська винагорода та допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нараховувався ЄСВ, Апеляційний суд Запорізької області звернувся до пенсійного органу з листом № 07-40/37 від 26.04.2016 року зі змісту якого слідує, що при видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці до них не було включено відомості про урахування у складі суддівської винагороди 1/12 частини матеріальної допомоги на оздоровлення

Апеляційним судом в Запорізькій області виданоі довідки від 26.06.2017р. №07/50-34 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 05.08.2015р. (на день звільнення) та № 07-50/35 станом на 01.12.2016р. (на день перерахунку довічного грошового утримання), з урахуванням 1/12 суми матеріальноїдопомоги на оздоровлення, на яку відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» нараховувався єдиний соціальний внесок.

Позивач 05.05.2017р. звернувся до відповідача із заявою про перерахунок призначеного йому довічного грошового утримання судді у відставці на підставі уточнених довідок від 26.04.2017 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення, з 06.08.2015р. та на день проведення перерахунку станом на 01.12.2016р.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 і наданих ним довідок від 26.04.2017 року, Правобережне об’єднане управління Пенсійного Фонду України м. Запоріжжя у своєму листі № 55/К-9 від 16.05.2017р. повідомило, що законних підстав для включення матеріальної допомоги при обчисленні довічного грошового судді у відставці немає.

При вирішенні спору щодо правомірності такої відмови суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Згідно статті 22 ОСОБА_2 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відповідності до ч.1 статті 64 ОСОБА_2 України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених ОСОБА_2 України.

В силу вимог статті 126 ОСОБА_2 України незалежність і недоторканність суддів гарантується ОСОБА_2 і законами України.

У відповідності до п.14 ч.1 статті 92 ОСОБА_2 України статус суддів визначається виключно законами України.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів на момент прийняття Верховною Радою України постанови від 08.09.2016р. про звільнення позивача з посади судді у відставку регулювались Законом України від 07.07.2010р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. У відповідності до ч.6 статті 48 вищезазначеного Закону при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_2 України гарантій незалежності судді.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.

В п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 ОСОБА_2 України положення ч.3 статті 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч.8 статті 14 Закону України «Про судоустрій України» (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.2013р. № 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 ОСОБА_2 України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).

Згідно з п. 3 Рішення Конституційного суду України від 08.06.2016р. за № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов'язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, що діяла на час припинення ОСОБА_1 суддівських повноважень, розмір щомісячного довічного утримання становив 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та за кожний повний рік на посаді судді понад 20 років цей розмір збільшується на 2%.

Питання матеріального забезпечення судді регулюєтьсяIX розділом «Забезпечення суддів» цього Закону, відповідно до ст.ст. 133-134 Закону суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді, за науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці, а при наданні щорічної відпустки - виплачується, крім суддівської винагороди, допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачено і ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, тобто виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним законом, яким регулюється забезпечення судді, і вона носить систематичний характер.

Відповідно до п.п.2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників, належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода у грошовому виразі, що виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вищезазначеного Закону визначено структуру заробітної плати до якої входить основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Додатком №2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у якій зазначається крім відомостей про судову винагороду інші виплати, які враховуються при призначенні (перерахунку) щомісячного грошового утримання суддям у відставці.

Оскільки матеріальна допомога на оздоровлення має систематичний характер, і її виплата передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і вона виплачується всім суддям, які використовують право на відпустку, тобто, матеріальна допомога на оздоровлення належить до інших заохочувальних і компенсаційних виплат, а відповідно входить до структури заробітної плати, а за нормами ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-УІ з урахуванням норм Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 року № 4-рп/2016 у відсотковому відношенні саме до заробітної плати, а не тільки до суддівської винагороди, передбачено визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з допомоги на оздоровлення нараховувався та був сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, то незалежно від того, що вона не є складовою суддівської винагороди, допомога на оздоровлення повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Виплата сум грошової допомоги здійснювалась ОСОБА_1 систематично та включена в оподатковуваний дохід. Матеріальна допомога віднесена до фонду оплати праці, що є складовою заробітної плати, про що свідчать копії довідок Апеляційного суду Запорізькій області.

Аналіз наведених положень дає підставу для висновку про те, що матеріальна допомога є складовою системи оплати праці судді.

Це узгоджується і з положеннями пенсійного законодавства України. Так, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Частиною 1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Статтею 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. До такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії навіть незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Вищенаведене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 20.02.2012 року № 21-430а11 та від 06.11.2013 року № 21-350а13, які в силу ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для всіх судів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 ОСОБА_2 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 та законами України.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 мала право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням 1/12 матеріальної допомоги на оздоровлення при призначенні грошового утримання у серпні 2015 року і при здійсненні його перерахунку у травні та грудні 2016 року, вказана відмова пенсійного органу є неправомірною.

Відповідач, відмовляючи у проведенні перерахунку довічного грошового утримання з урахуванням матеріальної допомоги, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений ОСОБА_2 і Законом України «Про судоустрій та статус суддів».

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій, тоді, як доводи позивача суд вважає законними, обґрунтованими та такими що підтверджуються вимогами законодавства, та відповідають судовій практиці вирішення питань за даною категорією справ.

Відповідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки про порушення своїх прав щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці відповідно довідок Апеляційного суду Запорізької області з урахуванням допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, яка не була врахована при призначенні позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та на день проведення перерахунку, позивач дізнався на початку квітня 2017 року, відмову відповідача в проведенні відповідного перерахунку отримав 16.05.2017р. та 02.06.2017р. звернувся до суду за захистом порушеного права, суд приходить до висновку, що з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду із дотриманням строку встановленого ч.2 ст.99 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 71, 86, 94, 99, 100, 158-167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними дії Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з дня звільнення у відставку 06.08.2015р. і з дня проведення перерахунку 01.05.2016 та 01.12.2016р. із зарахуванням суми матеріальної допомоги на оздоровлення.

Зобов'язати Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із включенням до суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці нарахованої та виплаченої суми матеріальної допомоги на оздоровлення: з 06.08.2015 року та з 01.05.2016р. – згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області №07-50/34 від 26.04.2017 року; з 01.12.2016р - згідно довідки Апеляційного суду Запорізької області №07-50/35 від 26.04.2017 року, без обмеження граничного розміру та із урахуванням раніше виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя: Дубина Л. А.