ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/32877/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області на постанову Краматорського міського Донецької області від 07 липня 2017 року на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справ і за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 07 липня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області та зобов'язано відповідача поновити ОСОБА_1 виплату та здійснити нарахування щомісячної адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання за його заявою від 17 травня 2017 року, з моменту припинення надання зазначеної допомоги.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року змінено постанову суду першої інстанції, доповнено абзац другий резолютивної частини постанови наступним змістом: «Скасувати рішення управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області від 18 травня 2017 року про відмову ОСОБА_1 в наданні допомоги переміщеним особам на проживання». В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 12 травня 2015 року перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області як внутрішньо переміщена особа.

З 12 листопада 2016 року позивач отримував адресну допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі самостійно поданої заяви, з копії якої вбачається, що належне позивачу на праві власності житло знаходиться у с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області, зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Донецьк, а переміщений позивач до м. Краматорська. У зв'язку з цим, рішенням управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області позивачу призначено допомогу за період з 12 листопада 2016 року по 16 травня 2017 року в розмірі 442,00 грн, однак з 17 травня 2017 року таку виплату припинено.

Рішенням управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області від 18 травня 2017 року позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги на підставі пункту 7 «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505 (далі - Порядок № 505), з підстав наявності у позивача на праві власності житла, що розташоване на підконтрольній Україні території в с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що оскільки на теперішній час с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області відповідно до затвердженого переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1085-р № 1275 (далі - Перелік № 1275) є територією, де проводилася антитерористична операція, належне позивачу на праві власності житло, що розташоване за вказаною адресою, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішнього переміщення осіб» (далі - Закон № 1706) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону № 1706. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1,2 статті 4 Закону № 1706).

Механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, (далі - грошова допомога) визначений пунктом 1 Порядку № 505.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 505 (в редакції, яка діяла на час звернення із заявою), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї) у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 гривні на одну особу (члена сім'ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї). Загальна сума допомоги на сім'ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім'ї та не може перевищувати 2400 гривень. Якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім'ї або інформацією компетентного органу. Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає до уповноваженого органу або установи уповноваженого банку (у випадку, передбаченому пунктом 5 цього Порядку) заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки всіх членів сім'ї про взяття на облік осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період (пункт 3 Порядку № 505).

Пунктом 8 Порядку № 505 передбачено, що уповноважені органи протягом 10 днів після подання уповноваженим представником сім'ї заяви та документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, призначають грошову допомогу або відмовляють у її призначенні, про що надають відповідне повідомлення уповноваженому представнику сім'ї.

Відтак, законодавством передбачено право позивача, як внутрішньо переміщеної особи, яка стоїть на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення, отримати грошову допомогу з дня звернення із заявою за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно.

При цьому, грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім'ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (пункт 6 Порядку № 505).

Доводи відповідача, що позивач не має права на отримання адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у зв'язку з тим, що він має у власності, зокрема, житловий будинок в с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області є необґрунтованими, оскільки ці підстави були відомі відповідачу під час первинного призначення позивачу щомісячної адресної допомоги за його заявою від 12 листопада 2016 року, в якій позивач самостійно вказав наявність права власності на житло в с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області.

Дійсно в Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, який затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р відсутнє с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області. Проте, відповідно до Переліку № 1275-р, вказане село входить до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, а відсутність с. Старомлинівки у Переліку № 1085-р не забороняє позивачу, як особі, яка перемістилась з території проведення антитерористичної операції та перебуває на обліку у відповідача, як внутрішньо переміщена особа, звертатись за призначенням адресної допомоги за місцем тимчасового проживання.

Оскільки на теперішній час с. Старомлинівка згідно із Переліком № 1275-р є територією, де проводилася антитерористична операція, належне позивачу на праві власності житло, що розташоване у цьому населеному пункті, тобто в районі проведення антитерористичної операції, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги, а відповідач, в цьому випадку, необґрунтовано відмовив позивачу у виплаті адресної допомоги, як тимчасово переміщеній особі з району проведення антитерористичної операції.

Крім того, змінюючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції з урахуванням статті 11 КАС України для повного захисту порушених прав позивача вийшов за межі позовних вимог та скасував рішення управління соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області від 18 травня 2017 року, яке породжувало для позивача певні правові наслідки у вигляді відмови у наданні адресної допомоги і було для нього обов`язковим, оскільки самі по собі дії відповідача щодо припинення виплати допомоги при наявності рішення про таке припинення не тягнуть за собою правових наслідків для позивача.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ці судове рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Зазначає, що позивач не має права на отримання адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг у зв'язку з тим, що він має у власності, зокрема, житловий будинок в с. Старомлинівка, Великоновосілківського району Донецької області.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень, в яких надана відповідна оцінка доказам, у тому числі доводам касатора, які він зазначав також у судах попередніх інстанцій, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній аргументи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області на постанову Краматорського міського Донецької області від 07 липня 2017 року на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак