Апеляційний суд Житомирської області

м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 24, 10008, (0412) 47-26-44

В И Р О К

Іменем України

№ 13/2010

12 січня 2010 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого-судді Романова О. В.,

суддів Михайловського В.І., Широкопояса Ю. В.

з участю прокурора Воронухи Д. С.,

засудженого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляцією з доповненнями прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2009 року,

встановив:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України,

уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Красноярського краю, Російської Федерації, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до ст. 89 КК України не судимий,

засуджений за ч. 1 ст.164 КК України на 1 рік обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбуття покарання та йому встановлений іспитовий строк 2 роки, а також покладені обов’язки відповідно до вимог ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти про зміну місця проживання і роботи.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_1 за виконавчим листом № 2-8152 від 05.11.2003 р. зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 05.09.2002 р. н. в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, починаючи з 15.10.2003 року до повноліття дитини.

Однак в період часу з 01.06.2008 року по 01.09.2009 року ОСОБА_1 умисно злісно ухилився від сплати встановлених рішенням суду аліментів і допустив заборгованість станом на 01.09.2009 року в сумі 12896 грн. 53 коп.

В апеляції прокурор просить скасувати вирок Коростишівського районного суду від 29 жовтня 2009 року відносно ОСОБА_1 та постановити по справі новий вирок яким визнати ОСОБА_1 винним у вчинені в період часу з 01.06.2008 р. по 01.09.2009 р. злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) та призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст.164 КК України покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

В обґрунтування апеляції прокурор посилається на те, що засуджений ОСОБА_1 раніше вже притягався до кримінальної відповідальності та засуджувався за ч. 1 ст. 164 КК України на 80 годин громадських робіт. Не зважаючи на те, що вказана судимість була погашена, прокурор стверджує що ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, продовжував умисно ухилятися від сплати аліментів, допустивши заборгованість на загальну суму 12896 грн. 53 коп., тому звільнення від відбуття покарання у виді позбавлення волі є надто м’якою мірою покарання для ОСОБА_1

В доповненні до апеляції прокурор також просить змінити вирок суду першої інстанції від 29.10.2009 р. щодо ОСОБА_1, виключивши зі вступної частини вироку посилання суду про судимість ОСОБА_1, яка погашена відповідно до вимог 89 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі та міркування прокурора, який підтримав подану апеляцію із доповненнями з наведених мотивів, а також засудженого ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, суд вважає що апеляція з доповненнями підлягає задоволенню.

З матеріалів кримінальної справи вбачається що ОСОБА_1 як особа раніше дійсно притягався до кримінальної відповідальності та засуджувався за ч.І ст. 164 КК України, а саме за ухилення від сплати аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 05.09.2002 р. н. в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно та починаючи з 15.10.2003 р. по 01.09.2009 р. допустив заборгованість на загальну суму 12896 грн. 53 коп.

Не зважаючи на те, що у даний час судимість погашена, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став та належних мір для погашення вищевказаної заборгованості не прийняв.

Апеляційний суд вважає, що вирок суду першої інстанції є надто м’яким, не відповідає вимогам ст. 65 КК України та винесений без належного врахування фактичних обставин справи, характеристики особи засудженого, а також обставин, передбачених ст.ст. 66, 67 КК України.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та постановити новий вирок в частині призначеного засудженому ОСОБА_1 покарання. Призначаючи покарання ОСОБА_1, апеляційний суд враховує, що він як особа характеризується посередньо, тривалий час ніде не працював, фактично ухиляючись від надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначає йому покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 164 КК України.

Суд також вважає за необхідне виключити з вступної частини вироку посилання суду першої інстанції на попередню судимість ОСОБА_1, яка в даний час погашена відповідно до вимог ст. 89 КК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, апеляційний суд, -

засудив:

Апеляцію прокурора з доповненнями задовольнити.

Вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 29 жовтня 2009 року в частині призначеного покарання засудженому ОСОБА_1 скасувати.

Призначити засудженому ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КК України покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Виключити з вступної частини вироку Коростишівського районного суду від 29 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_1 посилання суду про його судимість.

Обрати щодо засудженого ОСОБА_1 міру запобіжного заходу, до набрання вироком законної сили, - підписку про невиїзд.

В решті вказаний вирок залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України через апеляційний суд Житомирської області протягом 1 (одного) місяця з моменту його проголошення.

Судді: