Справа № 1813/4442/2012
2/583/30/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2013 року м. Охтирка
Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого - Мовчан Н.В.
за участі секретаря - Явтушенко Т.О.,
позивача за первісним позовом - ОСОБА_1,
представника позивача за первісним позовом - ОСОБА_2,
представника відповідача за первісним позовом - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Охтирського міськрайонного суду Сумської області цивільну справу:
за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво,
та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про визнання права власності на самочинно збудоване майно, -
встановив:
Позивач за первісним позовом ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, в якому просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване майно у вигляді об'єктів нерухомості - жила прибудова - А1 до житлового будинку, прибудова - а, гараж - Г, на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво, розташованих по АДРЕСА_1.
Ухвалою від 12.10.2012р. задоволено заяву ОСОБА_4 щодо залишення без розгляду 1/2 частини позовних вимог.
22 жовтня 2012р. та 07 листопада 2012р. від ОСОБА_4 надійшли заяви про збільшення позовних вимог, в яких вона просила суд визнати за нею право власності на самочинно збудоване майно у вигляді об'єктів нерухомості - жила прибудова - А1 до житлового будинку, прибудова - а, гараж - Г, на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво, розташованих по АДРЕСА_1; стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 частину витрат реально понесених у зв'язку з підготовкою звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту по місцю розташування об'єктів самочинного будівництва в сумі 231,71грн; судові витрати стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 по документально підтвердженим доказам (214,60грн.+ 2,31грн., 1500,00грн.)
Ухвалою від 22.01.2013р. на підставі заяви ОСОБА_4 закрито провадження у справі в частині позовних вимог за первісним позовом щодо стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1/2 частини витрат реально понесених у зв'язку з підготовкою звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту по місцю розташування об'єктів самочинного будівництва в сумі 231,71грн та судових витрат в розмірі 2,31грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалася на те, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 05.02.2010р. по цивільній справі №2-75/10 визнана укладена між нею та ОСОБА_5 мирова угода, відповідно до якої у особисту приватну власність кожного з них в порядку реального розділу майна спільної сумісної власності перейшли по 1/2 частині будинковолодіння з господарчими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та інше побутове майно.
В травні 2010р. позивачка зверталася до Охтирського міськрайонного суду з позовом про реальний поділ будинковолодіння та встановлення порядку користування об'єктами нерухомого майна по АДРЕСА_1, під час розгляду якого на підставі висновку судової будівельно -технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка за даною адресою не приватизована, а на зазначеній ділянці наявні самочинно побудовані об'єкти нерухомого майна - жила прибудова - А1, прибудова - а, гараж - Г. Викладені події не надали можливим провести поділ будинковолодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою між двома співвласниками будинковолодіння (садиби) за даною адресою.
На підставі рішення Охтирської міської ради від 20.12.2011р. №355-МР на ім'я ОСОБА_4 передана у власність земельна ділянка загальною площею 0.0650 га по АДРЕСА_1. Право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, засвідчено державним актом на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_4 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд. Відповідач ОСОБА_5 зазначений співвласником 1/2 частини даної земельної ділянки відповідно до додатку до державного акту.
Позивачка звернулась до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області з заявою про прийняття в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва - жила прибудова - А1, прибудова - а, гараж - Г, однак, заява була повернута у зв'язку з відсутністю письмового погодження на узаконювання об'єктів самочинного будівництва іншим співвласником земельної ділянки та об'єктів нерухомості, а саме: ОСОБА_5.
Позивачка стверджує, що ОСОБА_5 в добровільному порядку відмовляється від підпису заяви або погодження документів з декларацією для подання їх до Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області, що і стало причиною звернення до суду з позовом.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_4 з зустрічним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частину самочинно побудованих споруд, об'єктів нерухомості позначених на генеральному плані літерами: жила прибудова - А1, прибудова-а, гараж -Г, погріб -ПГ, судові витрати розподілити відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвалою від 22.01.2013р. на підставі заяви представника ОСОБА_5 закрито провадження у справі за зустрічним позовом в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 частину погріба -ПГ.
В обгрунтування вимог зустрічного позову ОСОБА_5 посилається на те, що з ОСОБА_4 вони одружилися в 2001 році. В шлюбі придбали старий будинок, по провулку Каховський, 1. За час шлюбу на вказаному домоволодінні вони побудували жилу прибудову - А1, прибудову - а, гараж - Г, тому зазначене майно є об'єктом права спільної власності подружжя, а відповідно до норм СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними. Оскільки, ОСОБА_4 в позовній заяві не визнає його права на 1/2 частину майна набутого в шлюбі, це і стало причиною звернення до суду з зустрічним позовом.
Позивачка за первісним позовом та її представник в судовому засіданні просили задовольнити первісний позов в повному обсязі, з підстав викладених в ньому, а в задоволенні зустрічного позову просила відмовити, оскільки, тільки після звернення до суду відповідач ОСОБА_5 проявив ініціативу про визнання за ним 1/2 частини самочинно побудованих об'єктів нерухомості, але до цього з його боку не проводилося жодних дій на узаконювання самочинного будівництва, він не надав жодних доказів приватизації земельної ділянки для наступного узаконювання самочинного будівництва, погодження на приватизацію земельної ділянки ОСОБА_6 надав тільки після виклику комісії, яка викликалася за ініціативою ОСОБА_4 Крім того, ОСОБА_5 не надав докази про те, що він звертався з заявами про узаконювання самочинного будівництва, провів архітектурний звіт, звертався з декларацією до інспекції ДАБК у Сумській області.
Представник відповідача за первісним позовом вимоги викладені в зустрічному позові підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, при цьому посилався на те, що з мотивацією первісного позову згоден, так як оформити документи на самочинне будівництво, тобто узаконити, в даному випадку можливо лише на підставі рішення суду, однак, з метою визнання за ним 1/2 частини самочинно побудованих об'єктів подав зустрічний позов.
Третя особа за первісним позовом про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки представника суд не повідомила.
Суд, вислухавши пояснення сторін, надавши оцінку доказам по справі, дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, вимоги за зустрічним позовом -підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено та визнається сторонами по справі, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в період з 21.07.2001р. по 19.10.2009р. перебували у шлюбі.(а.с. 4, 5) Сторонами також не заперечується, що за час шлюбу вони придбали у власність старий будинок, по АДРЕСА_1, та на вказаному домоволодінні в період з 2005р. по 2008р. здійснили самочинне будівництво жилої прибудови - А1, прибудови - а, гаражу - Г, що підтверджується копією технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1, від 12.04.2010р. та іншими матеріалами справи. (а.с. 14-17, 118)
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦПК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦПК України).
Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Так, в силу ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Судом встановлено, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_4 вчинила дії, передбачені чинним законодавством щодо узаконення вказаних об'єктів самочинного будівництва, а саме: отримала акт НОМЕР_1 від 20.03.2012р.про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0650га по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням : для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарчих будівель та споруд, відповідно до якого вона є власником 1/2 земельної ділянки,а інша половина земельної ділянки належить ОСОБА_5, що підтверджується матеріалами справи .(а.с.12-13)
Крім того, за ініціативи ОСОБА_4 замовлено та проведено технічне обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта по АДРЕСА_1, за результатами якого складено звіт від 30.03.2012р., яким встановлено, що житлова прибудова - А1, прибудова - а та гараж - Г відповідають вимогам надійності і безпечної експлуатації і встановлена можливість їх безпечної експлуатації. (а.с.49-59, 78-80)
На підставі зібраної документації, ОСОБА_4 заповнила Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та звернулася з заявою до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області про прийняття до експлуатації: житлової прибудови - А1, прибудови - а та гаражу - Г. (а.с. 18-19)
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивачки за первісним позовом листом № 7/18-1344 від 16.05.2012р. Інспекцією ДАБК у Сумській області повернуто пакет документів, оскільки заява про прийняття в експлуатацію об'єкта має бути підписана співвласниками земельної ділянки та зазначеного об'єкта.(а.с. 20)
В судовому засіданні позивачка та її представник пояснили, що відповідач у добровільному порядку не погоджувався надати згоду на введення в експлуатацію об'єктів самочинного будівництва, акт про право власності на землю не отримував. Разом з цим, зазначили, що ОСОБА_5 завжди намагався створити перешкоди у володінні та користуванні ОСОБА_4 належною їй частиною будинковолодіння з господарськими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_1, на підтвердження чого надали копію рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2010р., яким, зокрема, визнано незаконні дії ОСОБА_5 та зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкод по володінню та користуванню належною ОСОБА_4 на праві власності 1/2 будинковолодіння з господарськими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_1, а також вселити ОСОБА_4 у житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.(а.с. 8-9)
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в п.п. 9, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)»при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що відповідно до статті 26 Закону № 2780-ХІІ спори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства. За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша ст. 15 ЦК, частина перша ст.3 ЦПК України). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. На підставі частини третьої ст. 376 ЦК суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третя статті 375 ЦК).
Судом встановлено, що за час розгляду справи ОСОБА_5 було отримано акт НОМЕР_2 від 08.11.2012р. про право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0650га по АДРЕСА_1, відповідно до якого він є власником 1/2 земельної ділянки, що підтверджується матеріалами справи (а.с.90-91), та надано згоду, як співвласника земельної ділянки, на прийняття в експлуатацію об'єкта самочинного будівництва.
За результатами повторного звернення ОСОБА_4 до інспекції ДАБК у Сумській області 13.12.2012р. зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: житлова прибудова А1,що підтверджується матеріалами справи. (а.с. 111-113, 118).
Крім того, судом встановлено, що в на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України №404 від 09.08.2012р. «Про внесення змін до пункту 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна»прибудова - а та гараж - Г є узаконеними, що підтверджується копією технічного паспорту від 12.04.2010р. з внесеними до нього змінами від 04.12.2012р., що підтверджується матеріалами справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачкою за первісним позовом ОСОБА_4 здійснено всі передбачені законодавством дії, які свідчать про наявність правових підстав для визнання за нею права власності на самочинно побудоване нерухоме майно в судовому порядку, а надання ОСОБА_5, як співвласником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, згоди на прийняття об'єктів самочинного будівництва в експлуатацію, свідчить про те, що ОСОБА_5 не заперечує проти цього.
Однак, відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу являється спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 70 цього кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Судом встановлено, що ухвалою Охтирського міськрайонного суду від 05.02.2010р. по цивільній справі №2-75 2010р. визнана укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мирова угода, відповідно до якої у особисту приватну власність кожного з них в порядку реального розділу майна спільної сумісної власності перейшли по 1/2 частині будинковолодіння з господарчими спорудами та надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та інше побутове майно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за ОСОБА_4І та ОСОБА_5 слід визнати право власності на нерухоме майно, а саме: жилої прибудови - А1, прибудови - а, гаражу -Г, розташованих в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1, по 1/2 частини за кожним.
Щодо розподілу судових витрат сторін по справі суд виходить з наступного.
Згідно ч.1 ст. 79 ЦПК України -судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України -до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу..
Відповідно ст. 84 ЦПК України - витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків, надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
В обґрунтування вимог про компенсацію витрат на правову допомогу представником позивача за первісним позовом ОСОБА_2 надано договір про надання правової допомоги від 20.09.2012р., квитанцію про оплату правової допомоги від 14.11.2012 р. на суму 1500,00 грн., акти виконаних робіт.
В обґрунтування вимог про компенсацію витрат на правову допомогу представником відповідача за первісним позовом -ОСОБА_3 надано договір про надання правової допомоги від 20.09.2012 р., квитанцію про оплату правової допомоги від 14.11.2012 р. на суму 1000,00 грн., акти виконаних робіт.
Судом встановлено, що представниками сторін надавалась правова допомога під час участі в судовоих засіданнях:01.10.2012р., 12.10.2012р., 06.11.2012р., 15.11.2012р., 10.12.2012р., 24.12.2012р., 18.01.2013р. та 21.01.2013р., що підтверджується журналами судового засідання по даній справі.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу ОСОБА_2 при наданні правової допомоги в судових засіданнях становить -1182,18грн.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу ОСОБА_3 при наданні правової допомоги в судових засіданнях становить -1076,56грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи розмір задоволених позовних вимог за первісним та зустрічним позовом, суть спірних правовідносин, обсяг наданих сторонами доказів, складність справи, суд вважає, що витрат на правову допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі по 1000,00грн. кожній із сторін.
Крім того, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати підлягають стягненню у розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп., а з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 - в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60,70 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_4 -задовольнити частково.
Зустрічний позов ОСОБА_5 -задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: жилої прибудови - А1, прибудови - а, гаражу -Г, розташованих в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину нерухомого майна а саме: жилої прибудови - А1, прибудови - а, гаражу -Г, на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво, розташованих за адресою : АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судові витрати в сумі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 компенсацію витрат на правову допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 -відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 25.01.2013р.
Суддя
Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.В.Мовчан