ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 911/3587/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого,

Корнілової Ж.O.,

Нєсвєтової H.M.,

розглянувши матеріали касаційної

скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_4

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.17 та рішення господарського суду Київської області від 11.01.17

у справігосподарського суду Київської області №911/3587/16

за позовомдержавного підприємства "Київпассервіс"

дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4,

третя особа,яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області,

про стягнення 18818,33грн.,

представники сторін:

від позивача - Гричина Н.А.,

від відповідача - не з'явилися,

від третьої особи - Котовський В.М.,

У С Т А Н О В И В:

20.10.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди №13/06 індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - частину приміщення автостанції "Караглик", площею 36,00 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі державного підприємства "Київпассервіс" (балансоутримувач), вартість якого становить 43 240,00грн. без ПДВ. Майно передається в оренду під розміщення продовольчого магазину.

У відповідності до п.2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті по експертній оцінці (п.2.3. договору).

Згідно п.3.1. договору орендна плата визначається на підставі п. 1 статті 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" за погодженням сторін, враховуючи розмір орендної плати за аналогічні об'єкти, вказаний в звіті про незалежну оцінку вартості даного об'єкта, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 745,56грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

У відповідності до п.3.3. договору орендна плата перераховується орендарем в розмірі 100 % на поточний рахунок балансоутримувача щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, останній розподіляє кошти у наступному співвідношенні: 70 % орендної плати перераховується до Державного бюджету України; 30 % орендної плати балансоутримувачу.

Пунктом 3.10. договору сторони узгодили, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.

За умовами пункту 10.1. договору після закінчення терміну оренди орендар зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно в термін 3 діб згідно з п. 5.6. цього договору.

У пункті 11.1. договору визначено строк його дії - з 20.10.2006 по 19.10.2007. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з обов'язковим погодженням з органом, уповноваженим управляти цим майном (п.11.5. договору).

01.11.2006 державне підприємство "Київпассервіс" та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення, згідно якого підприємство передали, а ФОП ОСОБА_4 прийняв в оренду нежиле приміщення автостанції „Кагарлик" загальною площею 36,00 кв. м. під розміщення продовольчого магазину.

13.03.2012 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та ФОП ОСОБА_4 підписали додаткову угоду №2 до договору оренди №13/06 від 20.10.2006, за змістом якої вартість орендованого майна визначена у відповідності до звіту про незалежну оцінку станом на 31.08.2011 та склала 93 980,008грн. Відповідно, орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди - серпень 2011 року сторонами встановлена у розмірі 1 409,70грн.

21.01.2015 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області та ФОП ОСОБА_4 підписали додаткову угоду №3 до оренди №13/06 від 20.10.2006, відповідно до якої вартість окремого індивідуально визначеного майна, визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30.09.2014, становить 84 181,00грн. За змістом пункту 2 додаткової угоди №3 орендна плата без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2014 року визначена у розмірі 1 262,72грн.

Зазначаючи, що фізична особа-підприємець ОСОБА_4 своїх договірних зобов'язань щодо внесення орендної плати у повному обсязі не виконав, що підтверджується договором №13/06 від 20.10.2006, розрахунком плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.11.2006, додатковою угодою №2 від 13.03.2012, додатковою угодою №3 від 21.01.2015, державне підприємство "Київпассервіс" (після перетворення - публічне акціонерне товариство "Київпассервіс") заявили відповідний позов до суду та просили стягнути з підприємця 15 552,34грн. боргу з орендної плати, а також 3 265,99грн. штрафу за прострочення виконання обов'язку по внесенню орендної плати понад 3 місяці.

11.01.2017 рішенням господарського суду Київської області (суддя Бацуца В.М.), залишеним без змін 01.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Чорна Л.В., Разіна Т.І., Отрюх Б.В.) позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства "Київпассервіс" 15 552,34грн. основного боргу, 3 265,99грн. штрафу та судові витрати, мотивуючи доведеністю та обгрунтованістю позовних вимог.

У касаційній скарзі фізична особа-підприємець ОСОБА_4 посилався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просив скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові, вимоги якого вважав безпідставними.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За статтею 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 3 статті 653 ЦК України визначено, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно до ч.2 ст.795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, орендар зобов'язаний вносити орендну плату за період фактичного користування.

Приписами ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом положень ст.193 ГК України, які кореспондуються з приписами ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські суди на підставі наявних у матеріалах справи доказів визнали встановленими обставини того, що відповідач не звільнивши спірні приміщення та не передавши їх в установленому договором порядку балансоутримувачу, припинив вносити орендну плату.

Установивши зазначені обставини, суди обох інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення 15 552,34грн. основної суми боргу за період з 11.01.2016 по 11.04.2016 у розмірі, розрахованому позивачем на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786.

Згідно положень статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Як визначено сторонами у пункті 3.8. договору, у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 21% від суми заборгованості.

Враховуючи ту обставину, що зібрані у справі документи свідчать про невиконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати у заявлений позивачем період, доказів оплати або повернення орендованого приміщення матеріали справи не містять, судом обгрунтовано присуджено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 21% від суми боргу, як це визначено умовами договору оренди.

На підставі статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Перевіривши у відповідності до ч.2 ст.1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами з дотриманням вимог статей 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто усі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано їхні права та обов'язки, ураховано положення ст.ст.32, 33, 34 ГПК України.

При прийнятті оскаржуваних судових рішень суди всебічно перевірили всі обставини справи, надали належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняли законні й обґрунтовані судові рішення, які необхідно залишити без змін.

За таких обставин, касаційна скарга, доводи якої зводяться передусім до переоцінки доказів у справі та не спростовують висновків господарських судів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.06.17 та рішення господарського суду Київської області від 11.01.17 у справі №911/3587/16 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.O. Корнілова

Суддя H.M. Нєсвєтова