ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.2017 Справа № 920/378/17

Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Костенко Л.А., судді Коваленка О.В. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши матеріали справи № 920/378/17

за позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко», м. Суми,

до відповідача – Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

за участю першого заступника прокурора Сумської області, який вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі Управління капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради, м. Суми,

про визнання недійсними договорів,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 14.06.2016 № 09/818-д,

відповідача – не з’явився,

прокурора – Правдюк В.В.

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсними договори №№ 57, 58, 59 від 10.06.2016 року про залучення, розрахунок розміру та використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, укладені між відповідачем та позивачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що зміст спірних договорів суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 31 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради «Про затвердження Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми» від 22.06.2011 року № 601-МР, оскільки з бази для визначення розміру пайової участі (кошторисної вартості будівництва об’єктів) не було відраховано суму вартості витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що позов є необгрунтованим і не підлягає задоволенню, оскільки договори укладено відповідно до чинного законодавства з урахуванням наданих замовником (позивачем) даних для розрахунків сум пайової участі. Згідно пункту 4.5 договорів, відповідальність за достовірність наданих для розрахунку даних несе Замовник. Розрахунки здійснені відповідно до пункту 3.2.2 Порядку від 22.06.2011 року № 601-МР, в розмірі 4 % від кошторисної вартості будівництва кожного з об’єктів, розташованих на земельній ділянці № 45 по вул. Прокоф’єва в м. Суми.

У своїй заяві про вступ у справу перший заступник прокурора Сумської області зазначає, що на час звернення позивача з позовом про визнання недійсними договорів, який розглядається у даній справі, в провадженні Господарського суду Сумської області перебувала і перебуває справа № 920/197/17 за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Сумської міської ради, Управління капітального будівництва і дорожнього господарства Сумської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» (до позивача у даній справі) про визнання недійсною додаткової угоди до договорів №№ 57, 58, 59 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми, відповідно до умов якої загальний розмір пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» за вищезгаданими договорами у сумі 3599336,76 грн. зменшено на кошторисну вартість електричних мереж, збудованих за межами земельної ділянки, виділеної позивачу, внаслідок чого борг Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» перед Управлінням капітального будівництва та дорожнього господарства Сумської міської ради визнано повністю погашеним. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.05.2017 року провадження у справі № 920/197/17 зупинено до розгляду справи № 920/378/17, тобто до розгляду даної справи.

Заступник прокурора Сумської області вважає, що намагання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна виробничо-комерційна компанія «Федорченко» у судовому порядку визнати недійсними договори №№ 57, 58, 59 від 10.06.2016 року і, таким чином, уникнути обов’язку щодо сплати понад 3.5 млн. грн.. коштів пайової участі є загрозою порушення інтересів держави у зв’язку з ненадходженням коштів до місцевого бюджету та неможливістю їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування. Зазначене є підставою для прокурорського реагування заходами представницького характеру шляхом вступу у цю справу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2016 сторонами укладено договори №№ 57, 58, 59 про залучення, розрахунок розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми по об’єктах будівництва: 1) «Перший багатоквартирний житловий будинок та трансформаторна підстанція по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми (2-й пусковий комплекс)»; 2) «Другий багатоповерховий багатоквартирний житловий будинок по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми; 3) «Третій багатоповерховий багатоквартирний житловий будинок по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) в м. Суми» (далі – договори №№ 57, 58, 59).

Пунктами 2.1 договорів №№ 57, 58, 59сторони встановили, що замовник (позивач) зобов’язується перерахувати на рахунок цільового фонду розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми грошові кошти (внесок) у розмірі, відповідно, 1166889,08 грн. (договір № 57), 1216223,84 грн. (договір № 58), 1216223,84 грн. (договір № 59), що становить 4,0 % від загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Пунктом 2.2 договорів №№ 57, 58, 59 сторони встановили, що невід’ємною частиною договорів є розрахунок величини пайової участі замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми.

Суми пайових коштів до перерахування, встановлені сторонами у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59, відповідають сумам пайових коштів до перерахування, визначеним у розрахунках розміру пайових коштів, які є невід’ємною частиною договорів №№ 57, 58, 59 згідно пункту 2.2 цих договорів.

Згідно статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов’язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (частини перша та друга статті 40 Закону).

Згідно частини п’ятої статті 40 згаданого Закону, величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 3.1 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури м. Суми (далі - Порядок), затвердженого рішенням Сумської міської ради від 22.06.2011 року № 601-МР, величина пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми визначається у договорі, укладеному з Управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради (відповідно до встановленого цим Порядком розміру пайової участі) з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами і правилами, та не може перевищувати граничного розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Пунктом 3.2.2 Порядку встановленого для багатоповерхових житлових будинків розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми з урахуванням інших передбачених законом відрахувань – 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач у своїй позовні заяві стверджує, що відповідач порушив вимоги статті 40 вищезгаданого Закону та пункту 3.1 Порядку, а саме: з бази для визначення розміру пайової участі (кошторисної вартості будівництва об’єктів) не було відраховано суму вартості витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд, інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Позивач також у своїй позовній заяві стверджує, що кошторисна вартість будівництва першого будинку (договір № 57) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 21803821,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 872152,84 грн.; кошторисна вартість будівництва другого будинку (договір № 58) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 23617475,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 944599,00 грн.; кошторисна вартість будівництва третього будинку (договір № 59) без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій становить 22022454,00 грн., а тому сума 4 % пайової участі становить 880898,16 грн.

Посилаючись на частину першу статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також на частину першу статті 215 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а також на частину першу статті 207 Господарського кодексу України, на статтю 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на пункт 3.1 Порядку, позивач просить суд визнати недійсними повністю договори №№ 57, 58, 59.

Господарський суд не може погодитися з вищевикладеними твердженнями позивача та його обґрунтуванням позовних вимог.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3.1.1 договорів №№ 57, 58, 59 сторони визначили, що замовник (позивач) зобов’язується надати Управлінню (відповідачу) документи, передбачені пунктом 2.4 договору, тобто документи, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування, з техніко-економічними показниками (копія затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та Замовника).

Пунктом 4.5 договорів №№ 57, 58, 59 сторони визначили, що відповідальність за достовірність наданих для розрахунку даних несе Замовник.

В якості доказів обґрунтованості своїх позовних вимог позивач додав до позовної заяви копії зведених кошторисних розрахунків вартості об’єкта будівництва першого, другого та третього будинків по вул. Прокоф’єва (земельна ділянка № 45) для розрахунку пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми з зазначенням, що в цих розрахунках не враховуються витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. Дані зведені кошторисні розрахунки невідомо коли складені і коли затверджені, оскільки в них відсутні дати складання та затвердження. Ці зведені кошторисні розрахунки не є належним та допустимим доказом недійсності договорів №№ 57, 58, 59, оскільки вони не надавалися позивачем відповідачеві згідно пункту 3.4 Порядку та згідно пункту 2.4 договорів для визначення сум пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми, а за достовірність наданих для розрахунку даних відповідальність, згідно пункту 4.5 договорів, несе замовник (позивач). Саме на підставі наданих позивачем документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування з техніко-економічними показниками (копій затвердженої кошторисної вартості будівництва з підписами та печатками генерального проектувальника та замовника), за достовірність яких несе відповідальність замовник (пункт 4.5 договорів), був визначений відповідачем розмір суми пайових внесків, який сторони узгодили в пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59.

Твердження позивача, що розрахунки сум пайових внесків були виконані відповідачем без погодження з позивачем не відповідають дійсності, оскільки погодження розрахунку величини (суми) пайової участі замовника у створенні і розвитку інфраструктури м. Суми по кожному з договорів відбувалось при укладенні договорів №№ 57, 58, 59, невід’ємною частиною яких, згідно пункту 2.2 договорів, є розрахунок пайової участі замовника, на підставі якого, згідно пункту 2.1 договорів, замовник зобов’язався сплатити на рахунок цільового фонду розвитку інфраструктури м. Суми визначені розрахунком суми коштів пайової участі. Таким чином, розмір сум пайової участі, визначених у розрахунках, виконаних відповідачем на підставі документів, наданих позивачем, узгоджений сторонами (позивачем та відповідачем) у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 05.07.2017 року у даній справі було зобов’язано сторін подати суду документи, що підтверджують вартість будівництва об’єктів з техніко-економічними показниками, які додавалися замовником (позивачем) до звернення про укладення договорів на пайову участь (пункт 3.4 Порядку), на підставі яких були здійснені розрахунки, що згідно пункту 2.2 договорів, є невід’ємною частиною договорів.

Відповідач не надав суду документів, які надавалися позивачем для здійснення розрахунків розміру пайових коштів по кожному з об’єктів, пославшись на вилучення договорів №№ 57, 58, 59 від 10.06.2016 року з розрахунками та додатками заступником начальника слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва Прокуратури Сумської області ОСОБА_2 відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 16.09.2016 року у справі № 591/4845/16-к.

Позивач надав суду копії шести зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва (по два на перший, другий та третій житлові будинки по вул. Прокоф’єва, 45), у кожному з яких різна загальна кошторисна вартість об’єкта будівництва. Усі шість зведених кошторисних розрахунки не містять дат їх складання та затвердження. Вони не є належними та допустимими доказами того, що саме на підставі них здійснювалися розрахунки розміру пайової участі відповідачем, оскільки відсутні відмітки відповідача про отримання саме цих документів від позивача при зверненні останнього щодо укладення договорів на пайову участь у розвитку інфраструктури м. Суми (пункт 3.4 Порядку), на підставі яких були здійсненні розрахунки.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що при здійсненні розрахунків сум пайових внесків, виконаних на підставі наданих позивачем відповідачеві документів, що підтверджують вартість будівництва об’єкта містобудування з техніко-економічними показниками, не були враховані витрати позивача на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що зміст договорів №№ 57, 58, 59 в частині зазначеної в пункті 2.1 цих договорів суми грошових коштів (розміру пайової участі) суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3.1 Порядку, як стверджує позивач.

В момент вчинення правочинів (в момент укладення договорів №№ 57, 58, 59) сторони досягли згоди з усіх істотних умов договорів.

Відтак, позивач не довів суду належними та допустимими доказами, що зміст договорів на момент їх укладення суперечив статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3.1 Порядку.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позивач не стверджує, що він має законні підстави для звільнення від пайової участі у розвитку інфраструктури м. Суми, обов’язковість якої встановлена частиною другою статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Між тим, визнання недійсними повністю договорів №№ 57, 58, 59, як того вимагає позивач, матиме наслідком уникнення позивача від передбаченого Законом обов’язку взяти участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту.

Оскільки позивач у своїй позовній заяві стверджує лише про часткову невідповідність змісту пункту 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 в частині розміру частини суми пайового внеску по кожному з договорів, що на його думку має складати менші суми, то звернення його з позовом про визнання повністю недійсними договорів №№ 57, 58, 59 суперечить встановленим пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України загальним засадам цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, а відтак не може бути належним способом захисту цивільних прав та інтересів судом у даному випадку.

Згідно статті 217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У даному випадку позивач у позовній заяві стверджує, що відповідаюча статті 40 Закону та пункту 3.1 Порядку (тобто відповідаюча вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства) сума грошових коштів (внеску): у пункті 2.1 договору № 57 (яка становить 4 % від загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта) має складати 872152,84 грн. замість визначеної сторонами у пункті 2.1 договору № 57 суми 1166889,08 грн.; у пункті 2.1 договору № 58 має складати 944599,00 грн. замість визначеної сторонами у пункті 2.1 договору № 58 суми 1216223,84 грн.; у пункті 2.1 договору № 59 має складати 880898,16 грн. замість визначеної сторонами у пункті 2.1 договору № 59 суми 1216223,84 грн.

Вищезгадані суми 4 % пайової участі, які, за твердженням позивача, відповідають вимогам статті 40 Закону та пункту 3.1 Порядку, розраховані позивачем виходячи з кошторисної вартості будівництва першого, другого та третього багатоквартирних житлових будинків по вул. Прокоф’єва, 45 в м. Суми «без врахування вартості витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій» і, згідно доданих до позовної заяви копій зведених кошторисних розрахунків вартості будівництва, складають, відповідно, 21803821,00 грн. (перший будинок), 23617475,00 грн. (другий будинок) і 22022454,00 грн. (третій будинок) замість, відповідно, - 29172227,00 грн. (перший будинок), 30405596,00 грн. (другий будинок) і 30405596,00 грн. (третій будинок), згідно наданих позивачем відповідачеві перед укладенням договорів №№ 57, 58, 59 документів, що підтверджують вартість будівництва об’єктів містобудування, з техніко-економічними показниками (пункт 2.4 договорів №№ 57, 58, 59).

Загальна кошторисна вартість будівництва першого будинку за розрахунком, який є додатком до договору № 57 (а.с. 11) та за одним із зведених кошторисних розрахунків, наданих позивачем на вимогу суду (а.с. 76, 77), складає 21972227,00 грн. (з них по главі 2 «Об’єкти основного призначення», тобто безпосередньо перший будинок: 22248929,00 грн.), а загальна кошторисна вартість будівництва першого будинку за змістом позовної заяви (а.с. 5) та доданою до неї копією зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва першого будинку (а.с. 18) складає 21803821,00 грн. (з них по главі 2 «Об’єкти основного призначення», тобто безпосередньо перший будинок: 16944834,00 грн.).

Таким чином, різниця загальної вартості будівництва між зазначеною у копії зведеного кошторисного розрахунку, доданій до позовної заяви (а.с. 18), та зазначеною у копії зведеного кошторисного розрахунку, наданій на вимогу суду (а.с. 76,77), складає 7368406,00 грн.

Основну частину тієї різниці складає кошторисна вартість по главі2 «Об’єкти основного призначення», тобто безпосередньо кошторисна вартість будівництва самого першого будинку – 5304095,00 грн., а не вартість витрат на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, без врахування яких, за бездоказовим твердженням позивача, начебто виконано відповідачем розрахунок розміру пайових коштів, що є додатком до договору № 57.

Аналогічна ситуація і по кошторисній вартості будівництва другого та третього будинків по вул. Прокоф’єва, 45 в м. Суми (договори №№ 58, 59).

Різниця між загальною кошторисною вартістю будівництва другого будинку за розрахунком, який є додатком до договору № 58 (а.с. 14) та за одним із зведених кошторисних розрахунків, наданих позивачем на вимогу суду (а.с. 79, 80) та зазначеною в позовній заяві (а.с. 5) і доданій до неї копії зведеного кошторисного розрахунку (а.с. 19) складає 6788121,00 грн., а різниця кошторисної вартості будівництва по главі 2 «Об’єкти основного призначення», тобто по безпосередньо кошторисній вартості будівництва самого другого будинку складає 4956972,00 грн. з 6788121,00 грн.

Різниця між загальною кошторисною вартістю будівництва третього будинку за розрахунком, який є додатком до договору № 59 (а.с. 17) та за одним із зведених кошторисних розрахунків, наданих позивачем на вимогу суду (а.с. 82, 83) та зазначеною в позовній заяві (а.с 5) і доданій до неї копії зведеного кошторисного розрахунку (а.с. 20) складає 8383142,00 грн., а різниця кошторисної вартості будівництва по главі 2 «Об’єкти основного призначення», тобто по безпосередньо кошторисній вартості будівництва самого третього будинку складає 3599278,00 грн. з 8383142,00 грн.

З огляду на вищевикладене, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, які саме витрати на влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій, якою вартістю не враховані позивачем при виконанні розрахунків пайових внесків до договорів №№ 57, 58, 59, що унеможливлює визнання недійсними окремих частин договорів (щодо певної частини суми грошових коштів (внесків), встановленої сторонами у пунктах 2.1 договорів) №№ 57, 58, 59, тобто унеможливлює часткове задоволення позовних вимог позивача.

Підстави для визнання договорів №№ 57, 58, 59 недійсними в цілому у даному випадку відсутні, оскільки по суті у своїй позовній заяві про визнання недійсними договорів №№ 57, 58, 59 в цілому позивач не обґрунтовує і не намагається обґрунтувати, не доводить і не намагається довести, що договори є недійсними в цілому, а лише бездоказово стверджує про те, що сума 4 % пайової участі, зазначена у пункті 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 має бути меншою, але позивач погоджується, що певна частина суми (більша частина), зазначеної у пункті 2.1 договорів, є правомірною і відповідає Закону та Порядку, а відтак позивач не згоден лише з окремою частиною ціни (суми) договору (частиною суми пайового внеску, встановленого сторонами у пункті 2.1 договорів).

За таких обставин, як уже зазначалося вище, недійсність окремої частини правочину, згідно статті 217 Цивільного кодексу України, немає наслідком недійсності інших його частин (іншої частини пункту 2.1 договорів – іншої частини суми пайових внесків, яку позивач не оспорює і за наявності якої договори є дійсними в цілому, оскільки в них залишаються у будь-якому разі істотні умови договорів, зокрема, певні суми пайових внесків, які позивач зобов’язаний, згідно статті 40 Закону сплатити) і правочину в цілому, якщо можна припустити (а в даному випадку можна припустити), що правочин був би вчинений і без включення до нього можливо недійсної частини розміру суми пайової участі.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними договорів №№ 57, 58, 59 в цілому є безпідставними, необґрунтованими та неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.

По суті позивач у своїй позовній заяві оспорює договори не вцілому, а лише: щодо частини суми 4 % пайової участі (внеску) у розмірі 294736,24 грн. (1166889,08 грн. – 872152,84 грн.), визначеної сторонами в договорі № 57; щодо частини суми 4 % пайової участі (внеску) у розмірі 271624,84 грн. (1216223,84 грн. – 944599,00 грн.), визначеної сторонами в договорі № 58; щодо частини суми 4 % пайової участі (внеску) у розмірі 335325,68 грн. (1216223,84 грн. – 880898,16 грн.), визначеної сторонами в договорі № 59.

Однак з огляду на те, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що зміст пунктів 2.1 договорів №№ 57, 58, 59 суперечить вимогам статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункту 3.1 Порядку саме в зазначених вище розмірах грошових коштів (внесків), відповідно, 294736,24 грн. у договорі № 57, 271624,84 грн. у договорі № 58, 335325,68 грн. у договорі № 59, то відсутні підстави для часткового задоволення позову в частині визнання недійсними окремих (певних) частин договорів в зазначених позивачем у позовній заяві, але не доведених належними та допустимими доказами розмірах.

При цьому суд підкреслює, що за наведених у позовній заяві обґрунтувань позовних вимог та доданих до позовної заяви доказів, заявлені позивачем позовні вимоги про визнання недійсними договорів в цілому, які є предметом позову, не підлягають задоволенню у зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, з огляду, зокрема, на статтю 217 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв’язку з відмовою в задоволенні його позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32-34, 43, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя                                                    П.І. Левченко

Суддя                                                    Л.А. Костенко

Суддя                                                    О.В. Коваленко