ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2007                                                                                   Справа № 10/110  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Лотоцької Л.О.

суддів:  Бахмат Р. М. (доповідача), Євстигнеєва

при секретарі: Корх К.В.

за участю представників сторін, які були присутні у судовому засіданні 10.05.07 р.:

від позивача:  Суппіс О.С. (дов. № 014/583  від 31.03.07 р.);

від відповідача:  Чеботарьов А.С. (дов. № 52-16/22 від 19.02.2007 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Колективного підприємства фірми “Тарас” м.Запоріжжя на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від  06.03.07 р.  у справі № 10/110

за позовом:  Колективного підприємства фірми “Тарас” м.Запоріжжя

до  Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг

про  розгляд заяви про визнання наказів такими, що не підлягають виконанню

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.03.07 р. у справі № 10/110 (суддя Кощеєв І.М.) задоволено заяву ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. № 10/110 про стягнення з комбінату на користь КП фірми “Тарас” – 318 134 грн. 67 коп. таким, що не підлягає виконанню.

          Колективне підприємство фірма “Тарас” не погодилося з вказаною ухвалою, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та прийняти рішення, яким визнати наказ господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 10/110 від 26.04.02 р., виданий на виконання рішення від 15.04.2002 р. таким, що підлягає подальшому повному та неупередженому виконанню у відповідності до чинного законодавства України.

Скаржник вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального  та процесуального права, а саме ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України.

Наказ господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 10/110 від 26.04.2002 р., який був виданий на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської обл. від 15.04.2002 р., був поданий КПФ “Тарас” до державної виконавчої служби Інгулецького району м.Кривого Рогу для подальшого виконання. Боржнику –ВАТ “ПГЗК” –державними виконавцями при відкритті виконавчих проваджень надавався строк для добровільного виконання рішень.

Між тим, заборгованість боржником в добровільному порядку не сплачувалась з посиланням на періодичне порушення протягом 2000-2006 років господарським (арбітражним) судом Дніпропетровської  області провадження у справах  про банкрутство ВАТ “ПГЗК” та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.

В зв’язку з чим окремі виконавчі провадження у складі зведеного виконавчого провадження стосовно скаржника ВАТ “Південний ГЗК” зупинялись державним виконавцем на підставі п.8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) не провадилось, грошові кошти не стягувались. В їх числі було і виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської обл. по справі № 10/110 від 26.04.2002 р.

Остання справа про банкрутство  ВАТ “ПГЗК” була порушена господарським судом Дніпропетровської обл. відповідно до  ухвали № Б29/21/05 від 01.02.2005 р. –за заявою Відкритого акціонерного товариства “Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії”.

Виконавче провадження перебувало на стадії обов’язкового зупинення.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.11.2006 р. провадження у справі № Б29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” було припинено.

Статтею 37 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено вичерпний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження.

Станом на день подання заяви ВАТ “Південний ГЗК” та винесення ухвали суддею господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.03.2007 р. будь-які обставини, які б зумовлювали завершення виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. по справі № 10/110 –відсутні.

Вимоги стягувача КПФ “Тарас” визнані та підтверджені чинним судовим рішенням від 15.04.2002 р. по  справі № 10/110, на підставі якого виданий наказ від 26.04.2002 р., який підлягає обов’язковому виконанню.

Вимоги за вказаним наказом залишаються не задоволеними, а заборгованість не погашена в установленому законом порядку.

Тому, враховуючи положення Конституції України, ГПК України, положення та норми Закону України “Про виконавче провадження”, які носять спеціальний характер щодо процедури здійснення виконавчого провадження, скаржник вважає, що наказ господарського суду Дніпропетровської області по справі № 10/110, виданий 26.04.2002 р. на виконання рішення від 15.04.2002 р. –підлягає подальшому повному, своєчасному та неупередженому виконанню, з проведенням всіх дій примусового характеру, передбачених ЗУ “Про виконавче провадження”, спрямованих на стягнення грошових коштів з ВАТ “ПГЗК”. У зв’язку з цим, ухвала господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.03.2007 р. по справі № 10/110 про визнання наказу господарського суду  Дніпропетровської обл. по справі № 10/110 від 26.04.2002 р. про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь КП фірми “Тарас” –318 134,67 грн. таким, що не підлягає виконанню, підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити КП фірмі “Тарас” у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу, яка оскаржується, без змін.

Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала винесена без порушень норм матеріального та процесуального права.

ВАТ “Південний ГЗК” вважає наказ господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. по справі № 10/110 таким, що не підлягає виконанню, з наступних підстав.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 01.02.2005 р., за  заявою ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії”, було порушено провадження у справі № Б-29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

В порядку, передбаченому статтею 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХІІ від 14.05.1992 р. з подальшими змінами та доповненнями (далі –Закон України № 2343-ХІІ), на підставі відповідної ухвали господарського суду Дніпропетровської обл., ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії” було опубліковане оголошення про порушення провадження у вказаній справі у газеті “Голос України” № 45 від 11.03.2006 р. В оголошенні зазначалося, що заяви кредиторів з  вимогами до ВАТ “Південний ГЗК” приймаються протягом 30 днів від дня його опублікування. Тобто, останній строк, у який кредитори могли звернутися до ВАТ “Південний ГЗК” з вимогами, закінчився 10.04.2006 р.

Преамбулою Закону № 2343 визначено, що цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб’єкта підприємницької діяльності –боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343 конкурсними кредиторами є кредитори за  вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Згідно з частиною першою статті 14 цього Закону конкурсні кредитори за  вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов’язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у  передбачений строк встановлені частиною другою статті 14 Закону № 2343, відповідно до  якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

З наведених законодавчих приписів випливає, що прийняття судом рішення про стягнення з боржника заборгованості та видача наказу на виконання такого рішення не  звільняє кредитора від обов’язку подати заяву з грошовими вимогами до боржника в  порядку, встановленому статтею 14 Закону № 2343.

Грошові вимоги КП фірми “Тарас” до боржника виникли у 2000 р., тобто до дня  порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК”, що відбулося ухвалою зазначеного суду від 01.02.2005 р. та підтверджені рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 15.04.2002 р. у справі № 10/110, тобто також до дня порушення провадження у справі про банкрутство боржника. Отже, грошові вимоги КП фірма “Тарас” є вимогами конкурсних кредиторів у розумінні ст. 1 Закону України № 2343-ХІІ.

КП фірма “Тарас” не звернулося до господарського суду Дніпропетровської обл. з відповідними вимогами до ВАТ “Південний ГЗК” у встановлений частиною 1 статті 14 Закону України № 2343-ХІІ строк (протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство). Не подавав стягувач і копій такої заяви безпосередньо боржникові.

На виконання вимог частини 2 статті 14 та статті 15 Закону України № 2343-ХІІ, господарський суд Дніпропетровської обл. 10.08.2006 р. виніс ухвалу у справі № Б-29/21/05, якою затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ “Південний ГЗК”, а також визнав погашеними вимоги кредиторів, заявлені після спливу 30-денного строку для  опублікування оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника або не заявлені взагалі. Вимоги КП фірма “Тарас” щодо стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 318 134,67 гривень за наказом господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. по справі № 10/110 у затвердженому реєстрі вимог кредиторів не значаться, а тому їх слід вважати погашеними.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 10.05.2007 р. до 17.05.2007 р. до 15 год. 30 хвилн.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 15.04.2002 р. у справі № 10/110 (суддя Кощеєв І.М.), яке набрало законної сили, з ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг, Дніпропетровської обл. на користь КП фірми “Тарас” м.Запоріжжя стягнуто 316 365 грн. 67 коп. основного боргу, 1 700 грн. витрат на державне мито, 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На його виконання 26.04.2002 р. видано наказ № 10/110.

Постановою державного виконавця державної виконавчої служби в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу від 20.06.2002 р. було відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. по  справі № 10/110, яке цією ж постановою державного виконавця ДВС в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу приєднано до зведеного виконавчого провадження про стягнення грошових коштів з ВАТ “Південний ГЗК” на користь стягувачів.

10.07.2002 р. державним виконавцем державної виконавчої служби в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу було винесено Постанову про зупинення виконавчого провадження на  підставі п.8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” у зв’язку з порушенням господарським судом провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської обл. від 01.02.2005 р., за заявою ВАТ “Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут механізації праці в чорній металургії” було порушено провадження  у справі № Б29/21/05 про банкрутство ВАТ “Південний ГЗК” та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Згідно зі статтею 124 Конституції України та статті 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

У випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника виконавче провадження з виконання рішення суду підлягає обов’язковому зупиненню на підставі пункту 8 статті 34 Закону № 606-ХІУ, оскільки протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” забороняється стягнення на підставі  виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства.

Статтями 34, 37, 40, 401 Закону № 606-ХІУ не передбачено повернення виконавчого документа чи  припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у статті 14 Закону № 2343. Помилковим є посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на статтю 598 ЦК України, яка  передбачає підстави припинення виконання зобов’язань, а не підстави припинення чи закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 8 статті 37 Закону № 606-ХІУ виконавче провадження закінчується передачею Державною виконавчою службою виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника –юридичної особи, або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом.

Неправильно застосувавши норми матеріального права, а саме ст. 124 Конституції України та процесуального права - ст. 115 ГПК України господарський суд дійшов до помилкового висновку щодо визнання наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. у справі № 10/110 таким, що не підлягає виконанню.

Зважаючи на вище викладене колегія суддів вважає, що ухвалу господарського суду Дніпропетровської обл. від 06.03.2007 р. у справі № 10/110 слід скасувати і відмовити ВАТ “Південний ГЗК” у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. таким, що не  підлягає виконанню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 103-106, 115 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

                      

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства фірми “Тарас” м.Запоріжжя задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області  від 06.03.2007 р. у справі № 10/110 скасувати.

          Відмовити ВАТ “Південний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг у задоволенні заяви про визнання наказу господарського суду Дніпропетровської обл. від 26.04.2002 р. у справі № 10/110 таким, що не підлягає  виконанню.

Головуючий                                                                                        Л.О.Лотоцька  

Судді:                                                                                   Р.М.Бахмат

О.С. Євстигнеєв

З оригіналом згідно:

Пом. судді                                         І.Г.Логвиненко

17.05.2007 р.