Справа № 161/15197/15-ц

Провадження № 6/161/34/17

У Х В А Л А

27 вересня 2017 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Івасюти Л.В.

при секретарі Маковецькій Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; зобов’язання стягувача повернути суду виконавчі листи,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 свої заяви мотивують тим, що Луцьким міськрайонним судом Волинської області від 01лютого 2016 року було ухвалено заочне рішення по справі №161/15197/15-ц за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» заборгованість за кредитним договором №МL-А00/070/2006 від 13.06.2006 року, кредитним договором МL-А00/126/2006 від 03.08.2006року та кредитним договором МL-А00А03/109/2008 від 20.06.2008 року у розмірі 2900269,29грн. (два мільйони дев’ятсот тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 29 копійок) ; а також стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» судові витрати по справі в розмірі 43504,04грн. (сорок три тисячі п’ятсот чотири гривні 04 копійки), по 21752,02 грн. з кожного. Зазначають, що вони 15 лютого 2016 року звернулися в суд із заявою про перегляд даного рішення суду, в задоволенні якої ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2016 року їх апеляційну скаргу на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2016 року у даній справі визнано неподаною і повернуто їм. Луцьким міськрайонним судом Волинської області було видано виконавчі листи по справі №161/15197/15-ц про стягнення заборгованості в користь ПАТ «ОТП ОСОБА_5» в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 Вважають, що вищевказані виконавчі листи видані з порушенням норм чинного законодавства.

Посилаючись на наведене, заявники просять суд виправити помилки у виконавчих листах по справі №161/15197/15-ц, визнати виконавчі листи такими, що не підлягають виконанню; зобов’язати стягувача повернути суду виконавчі листи.

Стягувач - представник ПАТ «ОТП ОСОБА_5» подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, згідно з якою просив відмовити в задоволенні вищевказаних заяв про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Заявники ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явились, суд вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Згідно ст.369 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяв слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01лютого 2016 року було задоволено позов публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості; стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» заборгованість за кредитним договором №МL-А00/070/2006 від 13.06.2006 року, кредитним договором МL-А00/126/2006 від 03.08.2006року та кредитним договором МL-А00А03/109/2008 від 20.06.2008 року у розмірі 2900269,29грн. (два мільйони дев’ятсот тисяч двісті шістдесят дев’ять гривень 29 копійок) ; а також стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користь публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» судові витрати по справі в розмірі 43504,04грн. (сорок три тисячі п’ятсот чотири гривні 04 копійки), по 21752,02 грн. з кожного.

З матеріалів справи вбачається, що 15 лютого 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із заявою про перегляд заочного рішення суду від 01 лютого 2016 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 травня 2016 року відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду від 01 лютого 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. (а.с.152 Том №1).

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 червня 2016 року апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 лютого 2016 року у даній справі визнано неподаною і повернуто особам, які її подали.

Крім того, 01 червня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5» про визнання недійсними «кредитного договору», «додаткових угод» і «правочинів забезпечення».

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 жовтня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ОТП ОСОБА_5», треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Міжнародний валютний фонд (представництво в Україні), ОСОБА_5 реконструкції і розвитку (представництво в Україні), офіс ради Європи в Україні (представництво в Україні), посольство Сполучених штатів Америки в Україні, треті особи на стороні відповідача , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Президент України ОСОБА_6, Верховна Рада України, ОСОБА_7 України, Кабінет Міністрів України про визнання недійсними «кредитного договору», «додаткових угод» і «правочинів забезпечення».

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Судом встановлено, що боржниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення суду від 01лютого 2016 року про стягнення заборгованості в користь ПАТ «ОТП ОСОБА_7» в добровільному порядку не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, Луцьким міськрайонним судом Волинської області, з метою примусового виконання вищевказаного рішення суду, було видано виконавчі листи №2249 та №2250 від 12.07.2016р. про стягнення заборгованості в користь ПАТ «ОТП ОСОБА_7» в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2.

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 08-09.08.2016р. звернулись в суд із заявами про виправлення помилки у виконавчому листі №161/15197/15-ц, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; зобов’язання стягувача повернути суду виконавчі листи.

Як слідує із змісту ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як слідує із змісту ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції 1999року №606-XIV) у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо, резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання . Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

З оглянутих в судовому засіданні копій вищевказаних виконавчих листів слідує, що вони відповідають вимогам, передбаченим діючому, на час видачі виконавчих листів, Закону України «Про виконавче провадження».

Заявники не навели суду жодних доказів, які б давали суду підстави для задоволення заяв про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, виправлення помилок в них.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Також ст. 369 ЦПК України передбачено, що суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким виконавчим листом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом.

Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №8 від 25.09.2015 «Про узагальнення практики розгляду процесуальних питань, пов’язаних із виконанням судових рішень» роз’яснено, що підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню згідно ч. 4 ст. 369 ЦПК України, можна розділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові. Зобов’язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання боржником свого обов’язку поза межами виконавчого провадження або також внаслідок передання відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу тощо.

Зобов’язання сторін виникають внаслідок ухвалення рішення суду та з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договору. Відповідно, незалежно від наявності рішення суду, так само можуть припинитися з підстав, передбачених законом або договором. Рішення суду може бути виконане як в межах виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу (шляхом примусового стягнення коштів з боржника або добровільним виконанням боржником рішення суду), так і поза межами такого провадження, тобто в інший спосіб, передбачений законом або договором.

Зважаючи на ті обставини, що зобов’язання заявників за вказаними виконавчими листами не припинилися, і вони видані та оформлені згідно з нормами чинного на час їх видачі законодавства, заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; зобов’язання стягувача повернути суду виконавчі листи є безпідставними, а тому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. 369 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представників ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виправлення помилки у виконавчих листах, визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню; зобов’язання стягувача повернути суду виконавчі листи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Л.В.Івасюта