Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13.07.2009 С права № 2-а-138/09/0114
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 19.01.09 у справі № 2-а-138/09
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 97100)
до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 11, смт Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна 10, смт.Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації (вул. Леніна, 7, смт.Нижньогірський, Автономна Республіка Крим, 97100)
про стягнення суми,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на користь позивача стягнуто 2108,67грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації направило на адресу суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.01.2009 року та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції при вирішенні спору норм процесуального та матеріального права, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності для звернення з позовом до суду та те, що Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації не має відповідати за дії бюджетних організацій і є неналежним відповідачем.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2009р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації.
Ухвалою судової колегії від 10.04.2009р. справа призначена до апеляційного розгляду на 13.07.2009р., об 11.50 годин.
Сторони та їх представники у судове засідання не з’явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації направило на адресу суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутністю.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез’явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є педагогічним працівником, яка працює у сільській місцевості.
Згідно із частиною 4 статті 57 Закону України „Про освіту” педагогічним працівникам, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали педагогічними працівниками в цих населених пунктах і проживають у них, держава відповідно до чинного законодавства забезпечує безплатне користування житлом з опаленням і освітленням у межах встановлених норм.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася із адміністративним позовом до суду 05 липня 2007 року з вимогами про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації в АР Крим витрати, які були понесені позивачем по оплаті за користування житлом з опаленням і освітленням за період з 2004 року по 2005 рік. Пізніше позивач уточнювала свої позовні вимоги, збільшив зазначений період до 2008 року включно.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах річного строк.
Згідно з частиною 1 статті 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні приписів статті 99 КАС України (арк.с.24-25).
Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції повинен встановлювати обставини у справі навіть, якщо відповідач заявить про пропущення строку і суд не визнає поважними причини такого пропущення. Зокрема суд має з’ясувати, чи не було порушено прав, свобод чи інтересів позивача, і навіть у разі встановлення такого порушення відмовити у задоволенні позову у зв’язку з порушенням строку звернення до адміністративного суду (пункт 14 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України „Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06 березня 2008 року №2).
Судом першої інстанції причину пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суду визнано поважною. Разом з тим, судом не зазначено у чому полягає поважність таких причин, та що перешкоджало позивачеві своєчасно звернутись із позовом до суду за захистом свого порушеного права. Позовна заява також не містить посилань позивача на якісь обставини, наявність яких перешкоджали у встановленому законом порядку та строки звернутись із відповідним позовом до суду.
Враховуючи вище зазначене, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції помилково застосовані до даних правовідносин приписи частини 2 статті 100 КАС України.
Відповідно до пункту 2 Порядку надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2003р. № 426 (у редакції 08.06.2005р.), пільги, зокрема, педагогічним працівникам надаються щомісяця шляхом зменшення плати за користування житлом з опаленням та освітленням. Розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом з грошовими доходами пільговиків не повинен перевищувати величини визначеного відповідно до пункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.
Відповідно до пункту 5 зазначеного вище Порядку для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату, зокрема, за користування житлом, паливом, освітленням у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім’ї (раз на рік). Для нарахування грошового еквівалента вартості послуг можуть використовуватися відомості у вигляді списків, довідок, даних на електронних носіях інформації, одержаних від житлово-експлуатаційних та інших підприємств і організацій, які надають послуги.
Таким чином слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України розроблений механізм по реалізації надання пільг, компенсацій та гарантій працівникам бюджетних установ шляхом компенсації відповідних витрат організаціям, які надають житлово-комунальні послуги і грошова компенсація вартості цих послуг саме позивачу законодавством не передбачена.
З тексту позовної заяви вбачається, що приписи частини 4 статті 57 Закону України „Про освіту” до неї не застосовувались у зв’язку з тим, що розмір її доходу не надавав їй право на отримання податкової соціальної пільги.
Відповідно до пункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця, якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Граничний розмір доходу, який дає право на отримання податкової соціальної пільги у 2006 році складав 680грн., у 2007р. –740грн., у 2008р. –890грн. відповідно.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дії відповідачів щодо застосування величини податкової соціальної пільги при визначені права позивача на користування безоплатним житлом з опаленням і освітленням у період з 2006р. по 2008р. є правомірними.
Оскільки судове рішення ухвалено судом першої інстанції із порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, судова колегія вважає за необхідне рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим –задовольнити.
2. Постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Бриндя М.А.) від 19.01.09 у справі № 2-а-138/09 –скасувати.
Прийняти по справі нове рішення.
ОСОБА_2 –відмовити в задоволенні позову до Нижньогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Нижньогірської районної державної адміністрації, Відділу освіти Нижньогірської районної державної адміністрації про стягнення суми.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Т.Р.Лядова