УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

- головуючого судді: Стрижко С.І.

- суддів Балацької Г.О.

Лагнюка М.М.

- за участю прокурора Мінакової Г.О.

- засудженої ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_3 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2009 згідно з яким: -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Києва, українки, громадянки України, з середньою технічною освітою, незаміжня, непрацююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1, судима вироком Подільського районного суду м. Києва від 22 грудня 2008 року за ч. 1 ст. 186КК України на 1 рік позбавлення волі, звільнена 03 червня 2009 року умовно- достроково на 4 місяці 11 днів.

- засуджена за ст. 186 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, з урахуванням вироку Подільського районного суду м . Києва від 22 грудня 2008 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді двох років позбавлення волі.

Згідно з вироком суду, 22 червня 2008 року о 17 годині 30 хвилин ОСОБА_3 зайшла до приміщення магазину з продажу мобільних телефонів, який розташований по вул. Хоривій, 17 у м. Києві. Перебуваючи там, вона побачила на вітрині мобільний телефон «Нокіа №73» та попросила продавця магазину передати їй вказаний мобільний телефон, що той і зробив. Тримаючи в руках переданий продавцем мобільний телефон «Нокіа №73», у ОСОБА_3 виник злочинний намір на відкрите викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону «Нокіа №73».

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_3, тримаючи в руках мобільний телефон «Нокіа №73», вартістю 1799 гривень, почала виходити з приміщення магазину, однак у цей час почула, як продавець магазину ОСОБА_4 почав кричати, що в нього викрали мобільний

Справа 11-а-2503/09 Категорія ч. 1 ст. 186КК

Головуючий у першій інстанції: Огвіновський ПЛ. Доповідач: Стрижко С.І.

телефон. ОСОБА_3, зрозумівши, що її злочинні дії відкриті, утримуючи викрадене майно, вибігла з приміщення магазину та почала бігти у бік вул. Н .Вал в м. Києві,де її чекав автомобіль таксі. За ОСОБА_3 з приміщення магазину вибіг ОСОБА_4 та неодноразово висловлював вимогу зупинитися та повернути вкрадене майно. ОСОБА_2 на вимоги останнього не реагувала, а, утримуючи викрадене майно, продовжувала тікати. В подальшому ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекла, а викраденим чужим майном розпорядилася на власний розсуд.

В апеляційній скарзі, засуджена ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженої, просить зазначений вирок суду змінити та призначити більш м'яке покарання. При цьому апелянт просить урахувати щиросердне покарання засудженої у скоєних нею злочинах.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для задоволення апеляційної скарги засудженої, пояснення засудженої ОСОБА_3, яка підтримала апеляцію та просила її задовольнити; провівши судові дебати та надавши засудженій останнє слово; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3 у скоєнні відкритого викраденні чужого майна (грабежу) за обставин, викладених у вироку, про юридичну кваліфікацію дій засудженої за ч. 1 ст. 186 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувались також і засудженою, досліджувались судом за її згодою в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_3 та іншими учасниками процесу змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і засудженого, який повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини.

Будь-яких порушень вимог кримінально-процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому вони не є предметом апеляційного розгляду.

Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України віднесений до категорії середньої тяжкості, данні про особу засудженої, яка щиро розкаялась у скоєному, що правильно визнано судом обставиною, що пом'якшує покарання, за місцем проживання характеризується позитивно, на час вчинення злочину суспільно-корисною працею не займалася та ніде не працювала, та обґрунтовано призначив засудженій покарання за конкретний злочин ближче до мінімальних меж, передбачених санкцією ст. 186 ч. 1 КК України.

При цьому, судом першої інстанції при визначенні розміру покарання фактично були враховані обставини, на які є посилання в апеляції.

Підстав для пом'якшення покарання засудженій колегія суддів не вбачає, оскільки покарання, визначене судом першої інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи та даних про особу винуватої за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

Будь-яких порушень, які б були безумовними підставами для з міни чи скасування вироку суду першої інстанції по справі не встановлено.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Подільського районного суду м. Києва від 13 листопада 2009 року відносно ОСОБА_3 − залишити без зміни.

Головуючий:

Судді: