Справа № 175/3391/17

Рішення

Іменем України

(заочне)

13 жовтня 2017 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Шабанова А.М.,

за участю секретаря - Ратушної Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Слобожанське Дніпропетровської області позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Позивач в судове засідання не з'явилась, подавши до суду письмову заяву, згідно якої просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засіданні не з'явився, причини неявки суду не повідомивши.

Третя особа в судове засідання також не з'явилась, причини неявки суду не повідомивши.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За таких обставин суд вважає можливим розглянути дану цивільну справу у заочному порядку відповідно до вимог Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

На підставі ч.ч.1 та 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 31 січня 2017 року об 11 годині 15 хвилин позивач керуючи транспортним засобом Audi- Q-5, державний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.Козацькій села Братське Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, під час руху не дотримався безпечної дистанції та не прийняв міри для зменшення швидкості в наслідок чого скоїв зіткнення з попереду їхавшим автомобілем Audi- Q-5, що належить позивачу на праві власності. Внаслідок ДТП автотранспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження.

Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2017 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вина відповідача ОСОБА_3 у скоєнні вказаної дорожньо-транспортної пригоди встановлена постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 09 вересня 2009 року, що набрала законної сили, тому є обставиною, що не підлягає доказуванню при розгляді даної цивільної справи.

Як встановлено судом, загальна сума матеріального збитку згідно з рахунком на оплату № 78 від 03 лютого 2017 року становить 97 244, 64 грн.

Позивачем згідно з товарним чеком № 94 від 14 лютого 2017 року та товарним чеком № 95 від 15 лютого 2017 року за ремонт та придбання запасних частин сплачено 88 554,00 грн., оскільки була застосована знижка в розмірі 10% , що становить 8 690,64 грн., а всього за ремонт автомобілю позивачем сплачено 88 554,00 грн.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як водія наземного транспортного засобу, була застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю Страховій компанії «Альфа-Гарант», за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/ 9976903, ліміт відповідальності становить 100 000,00 грн., за шкоду, заподіяну майну.

Відповідачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» було відшкодовано позивачу частину матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП, в сумі 46 314,78 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 42 239, 22 грн.

Згідно з п.17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність застрахована за договором).

За ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 988 ЦК України, страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №1961 від 01.07.2004 р., шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана у тому числі й із пошкодженням або фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № №1961 від 01.07.2004 року, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються всі пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу і т.д.

Згідно п.19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ 34 від 01.03.2013 року «Про питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» , з урахуванням змісту статті 979 ЦК та ст.16 Закону України «Про страхування», у разі виникнення страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування.

За п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- ІV від 01.07.2004 року, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У відповідності до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Крім того, як вбачається із п.4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди» (із змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Отже, аналізуючи вищезазначені норми права та встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені при зверненні до суду витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 990, 993, 979, 988, 1194 ЦК України, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «АЛЬФА- ГАРАНТ», (рахунок 26503010033873 в ПАТ « Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313, код ЄДРПОУ 32382598, зареєстрованого за адресою: 02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, 14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючої за адресою: 49000, АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 42 239, 22 грн. ( сорок дві тисячі двісті тридцять дев'ять грн. 22 коп.).

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «АЛЬФА- ГАРАНТ», (рахунок 26503010033873 в ПАТ « Державний експортно-імпортний банк України», МФО 322313, код ЄДРПОУ 32382598, зареєстрованого за адресою: 02100, м. Київ, вул. Георгія Тороповського, 14) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3, проживаючої за адресою: 49000, АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 640 грн. 00 коп. (шістсот сорок гривень).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Шабанов

Провадження № 2/175/1328/17