ПОСТАНОВА                  Справа № 2а-7513/2009р.  

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ    

16 листопада 2009  року                Харцизькій міський суд Донецької області у складі:

головуючого  судді – Нікіфорова М.Ю.

при секретарі     -  Хапковой О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», -

ВСТАНОВИВ:  

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Харцизьку Донецької області (далі по тексту - УПФУ в м. Харцизьку)  про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни».

Позов мотивує тим, що вона народилась 27 грудня 1934 року та відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час спірних відносин), рішень Конституційного Суду України №6-рп від 09.07.2007р. та № 10-рп/2008 від 22.05.2008р, вона має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 2007р. по 2008р.  В 2007 році така надбавка до пенсії їй взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, а в 2008 році така надбавка нараховувалась, однак не в повному розмірі.

У зв'язку з цим вона звернулась до УПФУ у м.Харцизьку з проханням про перерахунок та виплату щомісячної надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб. Однак відповідач  відмовив в нарахуванні виплати вказаних сум.

Вважає вказані дії відповідача незаконними та просить стягнути недоплачену суму за період з 09 липня 2007р. по 31 грудень 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008р.  

Також позивачка просить поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, тому що вона його пропустила з поважних причин, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась з ЗМІ.

В судове засідання позивачка не з»явилась, просить справу розглядати в її відсутність.

Представник відповідача - УПФУ в м.Харцизьку в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та заперечення на позовну заяву, в який вказав, що заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав: відповідно до ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», підвищення до пенсії «дітям війни» у 2007 році проводилися лише особам, які були інвалідами у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для непрацездатних).

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 01.01.2008р. підвищення особам, які мають статус «діти війни» сплачується незалежно від встановлення інвалідності у розмірі, встановленому для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Сума надбавки «дітям війни» з 2008 року складає: з 01.01.2008р. - 47 грн., з 01.04.2008р. -48,10 грн., з 01.072008р. - 48,20 грн., з 01.10.2008р. - 49,80 грн. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на момент спірних відносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно до п.   5  ст. 18 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.72 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.

Відповідно до ч.2 ст.73 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення п.12 ст.71, ст.111 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність.

Таким чином, норми ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007р. Разом з тим, ЗУ «Про Державний бюджет на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір.

Таким чином, відповідач вказує, що немає підстав вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення. До того ж, вказує, що нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовуються для виплати підвищення відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».Відповідно до ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Отже ця норма не передбачає застосування мінімального розміру пенсії, встановленого цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

В зв'язку з вказаним у задоволення позовних вимог просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню в наступних підстав.

Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІУ від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляд спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Позивачка ОСОБА_1 згідно паспорту серії ВС 698044, виданого Харцизьким МВ УМВС України в Донецькій області 18 грудня 2000 року, народилась 27 грудня 1934 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 11 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується також посвідченням.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-У, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни

Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, виходячи з рішень Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, позивачка мала право на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком в періоди з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Стосовно позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії незаконною, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд встановив наступне.

Згідно частини 2 статті 3  Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини З статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-У від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-У, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Тобто прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року -380 гри., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.

З приводу посилання відповідача на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» № 966-ХІУ від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, визначення права на призначення соціальної допомоги.

Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті З Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до вимог ст.99 ч.2 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стаття 100 ч.2 КАС України передбачає, що якщо суд визнає причину пропущення

строк звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку передбаченому цим Кодексом.

Суд вважає можливим поновити позивачці ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, оскільки він нею пропущений з поважних причин - позивач - літня людина, про порушення своїх прав дізналась лише зі ЗМІ.

Крім того, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, дії відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, слід визнати неправомірними і зобов'язати здійснити виплату підвищення до пенсії як дитині війни за вказані періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було заявлено вимоги про повернення їй здійснених нею судових витрат. Таким чином, суд вважає за можливе не присуджувати здійснені нею судові витрати з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8,19,22,152 Конституції України, ст. 3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10рп/2008, ст.28, ч.2.ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.03 року, ст.ст.2,7,17,70,71,99,100,159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:  

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»  задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Харцизьку Донецької області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1  підвищення до пенсії, як дитині війни протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в  м. Харцизьк, Донецької області перерахунок із підвищенням до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31грудня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області здійснити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась в  м. Харцизьк, Донецької області виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31грудня 2008 року, виходячи з встановленого відповідними законами прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Харцизький міський суд Донецької області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження або протягом 10-ти днів з дня складання постанови суду в повному обсязі без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: