Справа № 22-ц 3385 2006 р.                                Головуючий 1 інстанції Малишенко Т.О.

Доповідач Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

1 лютого 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Хопти С.Ф.

суддів Даценко Л.М., Мережко М.В.

при секретарі Шешко О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами позивачів ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа „Житлово-комунальний центр" про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2006 року позивачі звернулися з зазначеним позовом, в якому просили визнати відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 71 ЖК України, посилаючись на те, що з серпня 2005 року він понад шість місяців не проживає в квартирі АДРЕСА_1 без поважних причин.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом, в якому просив вселити його в спірну квартиру та зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкоди в користуванні житлом, посилаючись на те, що між ним та відповідачами склались неприязні стосунки, і він був змушений залишити житло.

2

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 27 вересня 2006 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду в частині незадоволених їх вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення їх позову.

Представник відповідача в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду в частині незадоволених зустрічних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги представника відповідача, і про залишення без задоволення апеляційної скарги позивачів.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Залишаючи без задоволення первісний та зустрічний позови суд виходив з того, що відповідач не проживає в спірному жилому приміщенні понад встановлені строки з поважних причин, а перешкод в проживанні чи його вселенні в квартиру йому ніхто не чинив.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасово відсутнім без поважних причин наймачем або членами його сім'ї жиле приміщення зберігається протягом шести місяців.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови № 2 від 12 квітня 1985 року з відповідними змінами „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки, в разі їх поважності (перебування у

3

відрядженні,  у  осіб,  які  потребують  догляду,  внаслідок  неправомірної поведінки інших членів сімї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Судом встановлено що відповідач зареєстрований в спірній квартирі АДРЕСА_1 разом з позивачами. ОСОБА_1 та ОСОБА_5  ІНФОРМАЦІЯ_2 розірвали шлюб. Між сторонами протягом 2005 року виникали сварки, бійки у зв'язку з користуванням спірним житлом, що змушувало їх звертатися до міліції.

Зазначені обставини встановлені судом на підставі пояснень сторін, письмових доказів.

За таких обставин справи, суд дійшов правильного висновку про залишення первісного позову без задоволення, оскільки відповідач не проживає в квартирі в зв'язку з неправомірною поведінкою позивачів, та змушений був покинути житло у зв'язку з неприязними стосунками, що склалися між ними з приводу користування спірним житлом, тому він не втратив права користування ним.

Рішення суду в цій частині колегія вважає правильним, і підстав для скасування рішення в цій частині при апеляційному розгляді справи встановлено не було.

Доводи позивачів не спростовують висновок суду про те, що відповідач був відсутній в спірній квартирі понад встановлені законом строки з поважних причин, тому колегією до уваги не приймаються.

Проте колегія не може погодитися з висновком суду про залишення без задоволення зустрічного позову з тих підстав, що відповідачу ніхто не чинив перешкод у проживанні чи вселенні в спірне жиле приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, та наведених вище доказів, між сторонами виникали сварки, бійки з приводу користування квартирою. З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи Славутицького MB ГУ МВС України в Київській області від 24 грудня 2005 року вбачається, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 намагався попасти в квартиру, проте в квартиру його не впустили діти колишньої дружини позивачі по справі, виштовхали з під'їзду і заподіяли відповідачу тілесні ушкодження. Факт заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень дітьми бувшою дружини підтверджується актом судово-медичного обстеження, що міститься в матеріалі НОМЕР_1 про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_5 НРЗПР НОМЕР_2. З відмовного матеріалу та пояснень ОСОБА_1 вбачається, що між нею та відповідачем тривалий час існують неприязні відносини, виникають сварки і позивачка старається не впускати відповідача в квартиру.

4

Наведені докази в сукупності свідчать про те, що позивачі чинять відповідачу перешкоди в користуванні спірним житлом, не впускають відповідача в квартиру.

Тому колегія не може визнати висновок суду про те, що відповідачу ніхто перепон у проживанні чи вселенні не чинив, таким, що ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Постановлене в цій частині рішення суду не може залишитись без змін, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 64, 71 ЖК України ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Славутицького міського суду Київської області від 27 вересня 2006 року скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням задовольнити.

Вселити ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 Київської області і зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_5 перешкод в користуванні зазначеним жилим приміщенням.

В решті рішення суду залишити без змін.

5

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржене в касаційному/порядку до Верховного Суду України протягом

двох місяців.