Справа № 0312/2864/2012 Провадження № 22-ц/773/367/17 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М.М.

Категорія: 47 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року місто ОСОБА_1

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Волинської області, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування рішень ОСОБА_4 міської ради, державного акту на право власності на землю та зобов’язання внести в генеральний план міста незаконно вилучені проїзди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 міської ради Волинської області на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

29 жовтня 2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про скасування рішень ОСОБА_4 міської ради та державного акту на право власності на землю.

Покликались на те, що рішенням ОСОБА_4 міської ради №6/6 від 22 серпня 2006 року відповідачу ОСОБА_5 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0897 га за адресою: вул. Мічуріна, буд. 3-а у м. Нововолинську Волинської області. Рішенням ОСОБА_4 міської ради № 28/11 від 25 березня 2009 року затверджено зазначений проект землеустрою та безоплатно передано в приватну власність ОСОБА_5 вищевказану земельну ділянку. На підставі даного рішення відповідач отримав державний акт серії ЯД №347086 від 20 серпня 2009 року. Позивачі вважають рішення ОСОБА_4 міської ради та державний акт незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони винесені всупереч чинному законодавству, генеральному плану міста та державним будівельним нормам. Вказують, що ОСОБА_5 на підставі рішення Грядівської сільської ради Іваничівського району №8/3 від 12 лютого 1998 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,28 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд, однак скориставшись один раз своїм правом відповідач повторно безоплатно отримав в приватну власність земельну ділянку що за адресою: вул. Мічуріна, буд.3-а у м. Нововолинську Волинської області для того ж цільового використання. Вказують, що крім того в проектній документації забудовника ОСОБА_5, що затверджена ОСОБА_4 міською радою не зазначена приватизована суміжна земельна ділянка за адресою: вул. Мічуріна, буд.1 в м. Нововолинську Волинської області, належна позивачу ОСОБА_2 А “вулиця шириною 8 м” в проектній документація, яка значиться як проїзд, пролягає через частину прибудинкової території, якою понад 50 років користується сім’я ОСОБА_3. Крім того, з листа в.о. начальника управління Держкомзему у Волинській області позивачам стало відомо, що рішенням ОСОБА_4 міської ради № 4/15 від 23 грудня 2010 року рішення сесії від 25 березня 2009 року №28/11 відмінено та зобов’язано міську раду звернутися до суду з позовом про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_5, однак отримавши пізніше копію витягу з рішення №4/15 від 23 грудня 2010 року зрозуміли, що вищевказане рішення не скасоване, а залишено без змін.

Просили суд визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради №6/6 від 22 серпня 2006 року про надання відповідачу ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,0897 га, що за адресою: вул. Мічуріна, 3-а в м. Ново волинську, визнати незаконним і скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради №28/11 від 25 березня 2009 року про затвердження проекту землеустрою та про передачу в приватну власність відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,0897 га, що за адресою: вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську; визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради № 4/15 від 23 грудня 2010 року “Про розгляд заяв громадян на приватизацію та оренду земельних ділянок в частині п.9 про залишення в силі рішення міської ради №28/11 від 25 березня 2009 року; визнати незаконним і скасувати державний акт серії ЯД №347086 від 20 серпня 2009 року про право власності на земельну ділянку площею 0,0897, що за адресою: вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську, виданий ОСОБА_5; зобов’язати відділ містобудування і архітектури і міську раду внести в генеральний план міста незаконно вилучені проїзди, які пролягають віл асфальтованої вул. Мічуріна до буд.1,3,5,7.

21 січня 2013 року рішенням Нововолинського міського суду Волинської області у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_5 про скасування рішень ОСОБА_4 міської ради та державного акту на право власності на землю було відмовлено (т. 1 а.с. 144-149).

23 лютого 2013 року відповідач ОСОБА_5 помер (т. 1 а.с. 205).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 22 жовтня 2013 року було залучено до справи як правонаступника померлого відповідача ОСОБА_5 його дружину – ОСОБА_6.(т. 1 а.с. 252)

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 листопада 2013 року рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року залишено без змін (т. 1 а.с. 267-268).

02 липня 2014 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про перегляд рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 9 грудня 2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 222).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 18 грудня 2015 року до участі у справі залучено в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_8 (т. 2 а.с. 150, т. 2 а.с. 238).

Ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 11 січня 2016 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року та додаткового рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2013 року задоволено, скасовано рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року, а справу направлено до Нововолинського міського суду Волинської області для продовження розгляду по суті.

17 вересня 2014 року позивачі подали доповнення до заяви про перегляд цивільної справи за нововиявленими обставинами, в якому окрім позовних вимог вказаних в первісній позовній заяві від 29 жовтня 2012 року додатково просили вилучити з приватної власності проїзди до осель по вул. Мічуріна 1,3,5,7 та повернути їх у суспільне користування громадянам вулиці Мічуріна та просили зобов’язати ОСОБА_4 міську раду та забудовників по вул. Мічуріна 3-А та 5-А внести в землевпорядну документацію існуючий за фактом круговий проїзд зі сторони асфальтованої вул. Мічуріна до будинків № 1,3,5,7, розроблений проектним інститутом «Діпромісто».

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2016 року позов в даній справі задоволений частково.

Ухвалено визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради Волинської області № 6/6 від 22 серпня 2006 року в частині надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,0897 га, що знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську.

Визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_4 міської ради Волинської області № 28/11 від 25 березня 2009 року про затвердження проекту землеустрою та про передачу в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,0897 га, що знаходиться за адресою: вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську.

Визнано незаконним та скасовано пункт 9 рішення ОСОБА_4 міської ради Волинської області № 4/15 від 23 грудня 2010 року “Про розгляд заяв громадян на приватизацію та оренду земельних ділянок в частині залишення в силі рішення ОСОБА_4 міської ради №28/11 від 25 березня 2009 року.

Зобов’язано ОСОБА_4 міську раду Волинської області розглянути питання щодо внесення в генеральний план міста ОСОБА_4 вилучених проїздів, які пролягають від асфальтованої частини вулиці Мічуріна м. Нововолинська до будинків № 1, № 3, № 5, № 7, які розташовані по вул. Мічуріна м. Нововолинська, Волинської області.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Додатковим рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 14 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 міської ради Волинської області в дохід держави 321, 90 гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 міська рада подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі не з'явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені у відповідності до вимог ст.74 ЦПК України, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову в даній справі відмовити у повному обсязі.

При вирішення даного спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також - ряд порушень норм процесуального права, які вплинули на правильність ухваленого судом рішення.

Провадження у зв’язку з новоявленими обставинами регулюється Главою 4, Розділу V ЦПК України.

Рішення або ухвала суду, яким закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв’язку з нововиявленими обставинами ( ч. 1 ст. 361 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст. 365 ЦПК України, розгляд заяви здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами без задоволення.

Правила цієї статті передбачають лише два можливих варіанти при вирішенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами: перший з яких у разі задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення, яке переглядається скасовується та ухвалюється нове рішення, другий варіант - залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, а рішення яке переглядається залишається без змін, про що постановляється відповідна ухвала.

Однак, всупереч даній нормі, ухвалою Іваничівського районного суду Волинської області від 11 січня 2016 року заяву ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про перегляд рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року та додаткового рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2013 року задоволено. Скасовано рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 січня 2013 року та додаткове рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 21 лютого 2013 року, а справу направлено до Нововолинського міського суду Волинської області для продовження розгляду по суті.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 29 червня 2016 року прийнято дану цивільну справу до провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 год. 00 хв. 19 липня 2016 року і лише 26 грудня 2016 року вирішено по суті.

Отже порушений сам порядок розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставини, оскільки суд задовольнивши заяву та скасувавши рішення, мав би відразу розглянути справу та ухвалити нове рішення.

Крім того, в порушення приписів Цивільного процесуального кодексу, щодо стадій судового розгляду та повноважень суду у них, суд першої інстанції при наявності рішення суду, що набрало законної сили від 21 січня 2013 року, не вирішивши заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залучав до участі в розгляді справи третіх осіб (Т. 2 а.с. 221, 238), призначив судову земельно-технічну експертизу( т. 2 а.с. 157).

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою і другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Як передбачено частиною першою статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням ОСОБА_4 міської ради від 22 серпня 2006 року № 6/6 було передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0897 га по вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську (а.с.48), рішенням ОСОБА_4 міської ради від 25 березня 2009 року № 28/11 затверджено проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0897 га по вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську для будівництва і обслуговування житлового будинку з господарськими спорудами (а.с.45), відділом містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_4 міським відділом земельних ресурсів було відповідно погоджено проект відведення земельної ділянки ОСОБА_5 за рахунок земель житлової громадської забудови (а.с.59,60).

На підставі рішення ОСОБА_4 міської ради від 25 березня 2009 року № 28/11 на ім’я ОСОБА_5 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, яка розташована по вул. Мічуріна, 3-а в м. Нововолинську Волинської області (а.с.61).

З матеріалів справи вбачається, що проект землеустрою на спірну земельну ділянку був погоджений ОСОБА_4 міською радою, міським відділом земельних ресурсів, міською санепідемстанцією, відділом містобудування та архітектури, державним управлінням екології та природних ресурсів.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 пройшов державну експертизу, що стверджується висновком №1962 від 10.2016 року.

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури ОСОБА_4 міської ради проект відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель по вул. Мічуріна , 3-а в м. Нововолинську було погоджено у зв’язку з його відповідністю генеральному плану забудови міста.

В судовому засіданні встановлено, що спірна земельна ділянка , яка була передана у власність ОСОБА_5 була вільною від забудови.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_4 міською радою в межах її повноважень та у передбачений Законом спосіб було прийнято рішення про надання ОСОБА_5 дозволу на розробку проекту землеустрою, про затвердження проекту землеустрою, а в подальшому і видано державний акт на право власності на земельну ділянку по вул. по вул. Мічуріна , 3-а в м. Ново волинську.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 15, ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України, ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права будь-яким способом, що відповідає змісту порушеного права, лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт або правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом АР Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує права або інтереси.( ст. 21 ЦК України,)

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 всупереч вимогам ст. ст.10, 60 ЦПК України не довели та не надали належних доказів того, що оскаржуваними рішеннями ОСОБА_4 міської ради порушуються їх права, законні інтереси або ж такі рішення суперечать актам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, не зазначила які саме її законні права та інтереси порушенні наданням ОСОБА_5 земельної ділянки.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень, що надані ОСОБА_3 в судових засіданнях, вона є власником житлового будинку по вул. Мічуріна 9 в м. Нововолинську. Правовстановлюючі документи на земельну ділянку за даною адресою у ОСОБА_3 відсутні та нею не виготовлялись. Відтак ОСОБА_3 в розумінні положень ЗК України не є належним землекористувачем або власником земельної ділянки. Крім того, помешкання по вул. Мічуріна, 9 в м. Нововолинську, власником якого є позивач ОСОБА_3, а відповідно земельна ділянка під ним, є віддаленим від спірної земельної ділянки, що виділена ОСОБА_5, та не є суміжними.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вказувала, що земельною ділянкою, що надана ОСОБА_5, вони тривалий період часу користувались, як прибудинковою територією, а відтак передавши дану земельну ділянку відповідачу міська рада позбавила її права користування нею.

Такі твердження є безпідставними, оскільки позивачі не набули у передбачений законом порядок права користування спірною земельною ділянкою, а така ними використовувалась самовільно. Крім того, помилковим є твердження позивача, що спірна земельна ділянка мала статус прибудинкової території, оскільки як ОСОБА_3, так і ОСОБА_2 є власниками індивідуальних житлових будинків для обслуговування яких виділяються окремі земельні ділянки у розмірах, що необхідні для їх обслуговування.

Не знайшли свого підтвердження в судовому засідання покликання позивачів на ту обставину, що внаслідок передачі у власність ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, проїзди, що забезпечували доступ до будинків №1, 3, 5, 7, стали частиною власності відповідача. З дослідженого в судовому засіданні генерального плану забудови м. Нововолинська, що розроблений «КиївНДІмістобудування» чинним на 1981 рік, фрагмент якого долучений до матеріалів справи, вбачається, що такі проїзди не були ним передбачені.

Той кадастровий план вул. Мічуріна в м. Нововолинську, який розроблений Волинською філією «Діпромісто» ( а.с 244 Т. 2), та надавався позивачами на підтвердження наявності проїзду по земельній ділянці, що надана у власність ОСОБА_5, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки даний план є проектом, та не погоджений у передбаченому Законом порядку відповідними органами та службами.

Оскільки земельна ділянка, яка була передана у приватну власність ОСОБА_5, ніколи не перебувала ні у користуванні, ні у власності позивачів, а була комунальною власністю ОСОБА_4 міської ради, відтак саме міська рада, як власник земельної ділянки вправі була нею розпоряджатись та передавати у приватну власність іншим особам.

Встановлення факту набуття ОСОБА_5 у власність в порядку безоплатної приватизації на підставі рішення Грядівської сільської ради Іваничівського району від 12.02.1998 року земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд надавало виключно ОСОБА_4 міській раді право ініціювати питання про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 340786 від 20.08.2009 року, що виданий ОСОБА_5

За таких обставин вимоги позивачів є безпідставними, не обґрунтованими , а тому не можуть бути задоволеними.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_5 помер 23 лютого 2013 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЕГ №135803 відділу ДРАЦС ОСОБА_4 МУЮ 26.02.2013 року.

Земельна ділянка по вул. Мічуріна, 3а у м. Нововолинську Волинської області була відчужена самим відповідачем ОСОБА_5, ще за його життя 08 лютого 2013 року ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об’єкта нерухомого майна про припинення права власності. (а.с. 113)

18.11.2015 року право власності на спірну земельну ділянку по вул. Мічуріна, 3-а набув ОСОБА_7 на підставі договору –купівлі продажу.

Дані договори купівлі-продажу в передбаченому законом порядку не були оскаржені, а відтак належним власником спірної земельної ділянки на час постановлення оскаржуваного рішення був ОСОБА_7.

Суд першої інстанції визнавши незаконними та скасувавши рішення ОСОБА_4 міської ради № 6/6 від 22.08.2006 року та №28/11 від 25.03.2009 року порушив законні права та інтереси власника спірної земельної ділянки ОСОБА_7, щодо якого вимоги не були заявлені та його право на земельну ділянку не було оспорено.

Крім того, представниками ОСОБА_4 міської ради надано технічну документацію із землеустрою, щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) по вул. Мічуріна, 3-А в м. Нововолинську на ОСОБА_7 За змістом даної документації межі спірної земельної ділянки закріплені на місцевості металевими знаками. Даній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер. З матеріалів даної документації вбачається, що спірна земельна ділянка не є суміжною з земельною ділянкою, власником якої є позивач ОСОБА_2, а розділена проходом. Представник міської ради в суді апеляційної інстанції стверджував, що при виготовлені даної технічної документації між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 були погоджені усі спірні питання щодо землекористування та погоджено межі у тому вигляді, який зафіксований документацією. Такі твердження представника є не спростованими.

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що із-за неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи рішення суду від 26 грудня 2016 в даній справі підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 міської ради Волинської області задовольнити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 26 грудня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 міської ради Волинської області, ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про скасування рішень ОСОБА_4 міської ради, державного акту на право власності на землю та зобов’язання внести в генеральний план міста незаконно вилучені проїзди - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді