ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 року м. Київ К/800/25501/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)

СуддівЄрьоміна А.В.

Стрелець Т.Г.

провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський портовий холодильник" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМ України по Одеській області, Фонд), за участю прокуратури Одеської області про визнання недійсним наказу за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "Одеський портовий холодильник" на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року

в с т а н о в и л а :

У серпні 2010 року ПАТ "Одеський портовий холодильник" в Одеському окружному адміністративному суді пред'явило позов до РВ ФДМ України по Одеській області, за участю прокуратури Одеської області про визнання недійсним наказу від 23 березня 2009 року №246 "Про скасування наказу РВ від 09 листопада 1998 року № 1401 "Про завершення приватизації ВАТ "Одеський портовий холодильник" та внесення змін до наказів РВ від 28 березня 1996 року № 461 "Про затвердження плану приватизації ОП "Одеський портовий холодильник" і № 462 "Про перетворення ОП "Одеський портовий холодильник" у ВАТ".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року позов задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу РВ ФДМ України по Одеській області задоволено частково, а апеляційну скаргу прокуратури Одеської області задоволено повністю.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року скасовано.

Провадження по справі закрито.

Із вказаним рішенням апеляційного суду не погодилося ПАТ "Одеський портовий холодильник".

У касаційній скарзі вказує на те, що рішення судом постановлене з порушенням норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 березня 2017 року.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 13 березня 2009 року на адресу РВ ФДМ України по Одеській області з листом від 11 березня 2009 року надійшов протест Чорноморського транспортного прокурора від 26 лютого 2009 року, відповідно до якого останній вимагав скасувати як незаконний наказ РВ ФДМ України по Одеській області від 09 листопада 1998 року № 1401 та привести у відповідність до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" документи по приватизації державного майна ОП "Одеський портовий холодильник" шляхом внесення змін до плану приватизації та статуту ВАТ заборони на відчуження причалу № 21 та його конструктивних елементів, які належать державі та згідно частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації.

23 березня 2009 року на виконання протесту Чорноморського транспортного прокурора від 26 лютого 2009 року № 8/1-71вих.09 РВ ФДМ України по Одеській області видав наказ № 246 "Про скасування наказу РВ ФДМ України по Одеській області від 09 листопада 1998 року № 1401 "Про затвердження приватизації ВАТ "Одеський портовий холодильник", та внесення змін до наказів РВ ФДМ України по Одеській області від 28 березня 1996 року № 461 "Про завершення плану приватизації ОП "Одеський портовий холодильник", від 28 березня 1996 року № 462 "Про перетворення ОП "Одеський портовий холодильник" у ВАТ".

Суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, виходив з того, що скасований спірним наказом наказ РВ ФДМ України по Одеській області від 09 листопада 1998 року № 1401 є ненормативно-правовим актом одноразового застосування та вичерпав свою дію фактом його виконання, а тому, він не міг бути у подальшому скасований відповідачем, як суб'єктом їх видання.

Крім того, оскаржуваний наказ РВ ФДМ України по Одеській області є протиправним, оскільки метою його прийняття є позбавлення ВАТ "Одеський портовий холодильник" права власності на приватизоване державне майно після завершення приватизації. При цьому повноваження РВ ФДМ України по Одеській області з видання розпорядчих актів, що стосуються приватизації, використане не з метою, з якою його надано, а для протиправного вилучення майна у власника.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи таке рішення та закриваючи провадження у справі, зазначив, що дані спірні правовідносини не належать до юрисдикції адміністративного судочинства

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду апеляційної інстанції із огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно з матеріалами справи, предметом даного позову є правомірність наказу РВ ФДМ України по Одеській області від 23 березня 2009 року № 246 "Про скасування наказу Фонду від 09 листопада 1998 року № 1401 "Про завершення приватизації ВАТ "Одеський портовий холодильник" та внесення змін до наказів Фонду від 28 березня 1996 року № 461 "Про затвердження плану приватизації ОП "Одеський портовий холодильник" і № 462 "Про перетворення ОП "Одеський портовий холодильник" у ВАТ", яким було:

- скасовано наказ Фонду від 09 листопада 1998 року № 1401 "Про завершення приватизації ВАТ "Одеський портовий холодильник", як такий, що був необґрунтовано використаний МБТІ для виготовлення технічних паспортів та видачі виконавчим комітетом Одеської міської ради Свідоцтв про право власності від 05 жовтня 2000 року за № 010067 і № 010068;

- затверджено зміни та доповнення до пункту 2.2 розділу II плану приватизації ОП "Одеський портовий холодильник", який затверджено наказом Фонду від 28 березня 1996 року № 461;

- доповнено пункт 3 наказу Фонду від 28 березня 1996 року № 462 "Про перетворення ОП "Одеський портовий холодильник" у ВАТ" пунктом 3.1., яким вилучається із статутного фонду ВАТ об'єкти нерухомості, які не підлягають приватизації, вказані у додатку до плану приватизації, затвердженому пунктом 2 цього наказу";

- визначено, що Морський причал № 21 з його конструктивними елементами є об'єктом державної власності, який згідно з частиною другою статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягає приватизації.

При цьому, положеннями статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням наслідків імплементації спірного наказу, зокрема, в частині та відносно оформлених свідоцтв про право власності від 05 жовтня 2000 року, вилучення з статутного фонду об'єктів нерухомості (що безумовно впливає на майновий стан позивача) та вирішення питання щодо належності морського причалу № 21 до об'єкту державної власності, є обґрунтованим висновок апеляційного суду, що винесення та реалізація наказу Фонду № 246 безпосередньо пов`язано з невирішеним спором про право, а саме - право цивільне, а сам спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням приватного права (як правило та в даному випадку - майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, фактично предметом спору у даній справі є право власності, в тому числі, на відповідний об'єкт нерухомості (морський причал № 21), а тому спір не є публічно-правовим, а випливає з господарських відносин і має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>".

З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З огляду на те, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, то суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що даний позов не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, натомість, може бути розглянутий в порядку господарського судочинства.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одеський портовий холодильник" залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Одеський портовий холодильник" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, за участю прокуратури Одеської області, про визнання недійсним наказу - без зміни.

Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Горбатюк С.А.

Єрьомін А.В.

Стрелець Т.Г.