ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р.                                        Справа № 926/957/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                            Галушко Н.А.

суддів                                                                                Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації №01-17/2356 від 18.09.2017

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017

у справі № 926/957/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ

до відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації

про стягнення боргу за неналежне виконання договірних зобов'язань - 92 722,21 грн.

за участю представників:

від позивача: не з»явився

від відповідача: не з»явився

Представники сторін в судове засідання не з"явились, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористались.

Відповідно до ч.1 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (повідомлення про вручення поштових повідомлень 7910 0925730 9, 79010 0925728 7), колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 у справі №926/957/17 (головуючий суддя Проскурняк О.Г.) позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації на користь ПАТ "Укртелеком" заборгованість у сумі 92 722,21 грн. та 1 600,00 грн. судового збору.

ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації подано апеляційну скаргу №01-17/2356 від 18.09.2017, в якій просить рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укртелеком», посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що виконання умов договору безпосередньо пов»язано з надходженням коштів (субвенцій) на ці потреби з Державного бюджету України. ОСОБА_2 соціального захисту не володіє власними коштами, а тими, що надходять на його рахунки не може розпоряджатись на власний розсуд, оскільки вони мають своє цільове призначення.

Окрім того, скаржник зазначає, що скільки у 2016 році субвенція з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання, зокрема, пільг з послуг зв’язку Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" не передбачена, тому виплатити зазначені суми скаржник не може у зв»язку із відсутністю коштів та кошторисних призначень.

ПАТ "Укртелеком" в особі Чернівецької філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки рішення суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, 08 січня 2014 року між ПАТ “Укртелеком” і ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації укладено договір №39-8 на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв’язку.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що предметом договору є відносини сторін щодо фінансування та надання населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону пільговій категорії населення за рахунок отриманої субвенції з Державного бюджету.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1.1, 2.2.1 договору ПАТ “Укртелеком” (постачальник) здійснює надання пільг по користуванню та установці квартирного телефону населенню Вижницького району Чернівецької області, а ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації (платник) здійснює відшкодування витрат, пов’язаних із наданням населенню пільг по користуванню та встановленню квартирного телефону відповідно до обсягів субвенції, затверджених місцевими бюджетами на поточний рік, та отриманої субвенції з державного бюджету (пункти 1.2, 2.1.1, 2.2.1).

Пунктом 2.1.2 договору унормовано, що постачальник зобов’язується помісячно надавати платнику інформацію про фактично надані послуги по користуванню та встановленню квартирного телефону і списки отримувачів послуг на паперових та електронних носіях відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 “Про єдиний державний та автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги” до 05 числа місця, наступного за звітним, та складати з платником зведені акти звірок спожитих послуг.

Відповідно до пунктів 2.2.3; 2.2.4 договору платник зобов’язується своєчасно після одержання субвенції здійснювати перерахування коштів постачальнику за надані послуги, проводити відшкодування витрат по мірі надходження коштів з державного бюджету.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з 01 січня 2014 року і діє по 31 грудня 2014 року. У випадку якщо жодна зі сторін не заявила про його припинення, цей договір щорічно продовжується з 01 січня відповідного наступного року до 31 грудня відповідного наступного року, а відшкодування пільг здійснюється відповідно до чинного законодавства України, що регламентує їх.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про припинення договору в установленому ним чи чинним законодавством порядку, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що з урахуванням пункту 5.1 в зміненій додатковими угодами редакції строк дії договору продовжено на 2016 рік. Тобто, пролонгація означеного договору здійснювалась щорічно. При цьому, на 2015 рік договір № 39-8 на фінансування пільг окремим категоріям громадян з послуг зв’язку від 08 січня 2014 року діяв з урахуванням змін і доповнень, викладених у додатковій угоді №508-07 від 02 жовтня 2015 року.

Як вбачається із розрахунків витрат на відшкодування збитків, пов’язаних з наданням пільг на користування телефонним зв’язком населенню Вижницького району за січень - грудень 2016 року, доданих до позовної заяви, позивач належним чином виконав умови договору, по наданню послуг пільговим категоріям населення Вижницького району Чернівецької області на загальну суму 92 722,21 грн.

Відповідачем всупереч взятих зобов»язань в частині відшкодування витрат, пов»язаних із наданням населенню послуг в обсягах субвенцій не виконано, в зв»язку із чим заборгованість відповідача за період з січня 2016 по грудень 2016 становить 92 722,21грн.

Вищенаведене стало підставою для звернення з позовом про стягнення зазначеної суми.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

ПАТ "Укртелеком" в особі Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах споживачам відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (надалі - Правила), інших законодавчих актів України.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" № 3551-XII від 22.10.1993, "Про жертви нацистських переслідувань" № 1584-ІІІ від 23.03.2000, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991, "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" № 203/98-ВР від 24.03.2008 та "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.2001 передбачено надання пільг при оплаті, зокрема за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

У відповідності до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про телекомунікації”, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги (п. 63 Правил).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 п. 8 Порядку отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п’ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку №256).

Згідно з п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 17 (надалі - Положення), підприємства та організації, які надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою “ 2-пільга”.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вже зазначалось вище, приписами чинного законодавства України передбачено обов’язок операторів, провайдерів телекомунікацій надавати телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати.

Відповідно до п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ст. 193 ГК України).

Статтею 599 ЦК України та ст. 202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства", у період з січня місяця 2016 року по грудень місяць 2016 року (включно), позивачем надано населенню Вижницького району Чернівецької області послуги зв’язку на пільгових умовах на загальну сумі 92 722,21грн.

Зі змісту договору вбачається, що ним не обумовлено строк виконання відповідачем, як платником, своїх визначених у п.п. 1.2. та 2.2.1 договору зобов’язань перед позивачем. Так, у договорі не вказано, в який саме строк після отримання субвенції відповідач повинен оплатити кошти позивачеві.

Отже, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що виходячи з вимог статті 530 ЦК України та беручи до уваги, що договором не визначено строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати наданих позивачем послуг і зазначений договір не містить умов про строк виконання зобов’язання з вказівкою на подію, яка має неминуче настати, з договору або актів цивільного законодавства також не випливає обов’язок відповідача негайного виконання своїх зобов’язань, останній повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення позивачем відповідної вимоги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надсилав відповідачеві розрахунки витрат на відшкодування збитків та неодноразово звертався до відповідача з листами, в яких повідомляв про стан заборгованості і просив її погасити.

Як з’ясовано в ході розгляду справи, на виконання умов договору в період з січня по грудень 2016 року позивач надав телекомунікаційні послуги соціально незахищеним громадянам Вижницького району Чернівецької області, які користуються встановленими законами України пільгами на встановлення і користування телефонним зв’язком, на загальну суму 92 722,21 грн., при цьому не отримав від відповідача жодних коштів для компенсації понесених витрат з тих підстав, що відповідач не отримав субвенції з державного бюджету.

Відповідач, у свою чергу, листом від 06 травня 2016 р. № 01-17/729 просив провести відповідні зміни, щодо надання пільг в 2016 році та повідомив позивача про відсутність субвенції на оплату наданих послуг зв’язку.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької РДА, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних вище соціальних пільг населення Вижницького району Чернівецької області, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території за рахунок державних субвенцій.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення його від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Посилання скаржника на те, що у Державному бюджеті України на 2016 рік не закладено коштів на відшкодування пільг, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться і у постановах Верховного суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446 та від 22.03.2017 у справі №905/2358/16.

У пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 зазначено, що, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на викладене, ОСОБА_2 соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Окрім того, згідно з ч. 6 ст. 48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Також, у листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України повідомило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Твердження скаржника, з посиланням на відсутність у місцевому бюджеті виділених коштів, не є підставою для звільнення його від обов'язку щодо оплати понесених позивачем витрат, пов’язаних з наданням телекомунікаційних послуг для пільгових категорій громадян.

З огляду на наведене вище, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Чернівецької філії ПАТ "Укртелеком" є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст.ст. 101, 103 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.05.2017 у справі №926/957/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя                                                              Галушко Н.А

Суддя                                                                                  Данко Л.С.

Суддя                                                                                    Орищин Г.В.