У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2009 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.,
суддів Бойчук І.В., Горблянський., Я.Д.
секретаря Пожар Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Шевченківської сільської ради, третьої особи Довганяк Василь Іванович про визнання недійсними свідоцтва про право власності та свідоцтва про право на спадщину за заповітом з апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Снятинського районного суду від 14 квітня 2009 року, -
з участю: апелянта ОСОБА_4, його представника ОСОБА_5, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6
в с т а н о в и л а:
В серпні 2008 року в суд з позовом до ОСОБА_4 звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, щоб постановити рішення про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 24 травня 2002 року.
Заявлені вимоги позивачі обґрунтував тим, що разом із відповідачем були членами колгоспного двору головою якого була ОСОБА_7 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і кожен мав рівне право на частку в АДРЕСА_1.
3.10 1995 року ОСОБА_7 оформила заповіт на сина ОСОБА_4, який ________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-914 /2009р. Головуючий у 1 інстанції Потятинник Ю.Р.
Категорія 5 Доповідач Матківський Р.Й.
отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все будинковолодіння, неправомірно позбавивши їх права на частку.
В листопаді 2008 року позивачі звернулись до Шевченківської сільської ради та ОСОБА_4 із додатковими вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння видане сільською радою ОСОБА_7, без врахування їх частки як членів колгоспного двору.
Рішенням Снятинського районного суду від 14 квітня 2009 року позов задоволено.
На дане рішення ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Апелянт в скарзі зазначає, що суд при постановленні рішення помилково встановив, що двір в якому проживали батьки був колгоспним, а якщо вважати, що двір був колгоспним, то з часу утворення міжгосподарського підприємства по виробництву свиней куди перейшла працювати мама ОСОБА_7 в 1977 році, двір втратив статус колгоспного, тому позивачі не набули права на частку в дворі.
Суд не врахував, що позивач ОСОБА_1 прибув у двір у 1986 році, а його діти відповідно народились у 1988 та 1990 роках тому не могли набути частки в колгоспному дворі.
Крім того, суд визнав недійсним свідоцтво про право власності не визнавши недійсним рішення сільської ради №9 від 24.04. 2001 року.
Вислухавши апелянта та його представника які вимоги скарги підтримали, позивача та його представника які скаргу не визнали , дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скаргу слід відхилити.
Постановляючи рішення про задоволення позову сім»ї ОСОБА_1 суд першої інстанції правильно встановив, що АДРЕСА_1 до 15 квітня 2001 року відносилось до колгоспного двору і спори щодо майна цього двору мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору.
Матеріалами справи підтверджено і цього не заперечує апелянт в скарзі, що в господарстві до 15 квітня 2001 року проживали позивачі і продовжують проживати на даний час. Отже позивачі набувши права на майно в колгоспному дворі до зазначеної дати не втратили права на його частку.
Відповідно до довідки Шевченківської сільської ради від 21.07. 2008 року, копії погосподарської книги на а.с. 58-60 з 1980 по 1993 роки господарство в якому проживала ОСОБА_7 зазначено колгоспним, тому суд першої інстанції правильно вважав, що сільська рада неправомірно видала свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на все будинковолодіння, а у зв»язку з цим ОСОБА_4 неправомірно отримав 24 травня 2002 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все будинковолодіння після смерті 3 жовтня 1995 року ОСОБА_7, позбавивши права на частку всіх позивачів.
Крім цього, виконавчий комітет 24.04. 2001 року вирішив житловий будинок по вулиці Пушкіна в селі Шевченкове передати у спільну сумісну власність, однак зазначивши тільки одну ОСОБА_7.
Апелянт безпідставно вважає, що оскільки ОСОБА_7 як голова двору у 1977 році перейшла працювати до міжгосподарського підприємства по виробництву свинини яке перетворено у радгосп «Шевченківський», двір став робітничим.
Відповідно до витягу з єдиного державного реєстру радгосп зареєстрований 31.12. 1991 року.
Суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. а доводи апеляційної скарги його законності не спростовують.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Снятинського районного суду від 14 квітня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Р.Й. Матківський
Судді: І.В. Бойчук
Я.Д. Горблянський
Згідно з оригіналом
Суддя: Р.Й. Матківський