АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4969/17 Справа № 206/909/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого – Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційним скаргам ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про відшкодування шкоди, –

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він працював електромонтером з обслуговування електроустаткування електростанції у відокремленому підрозділі Придніпровська теплова електростанція ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» протягом більше, ніж десять років, в електричному цеху. 06.09.2016 року, близько 14 годин, під час його роботи з вини посадових осіб відповідача, які допустили невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки, порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, невиконання посадових обов’язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці, стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав «хімічний опік ІІІА ст. правого ока, хімічний опік ІІ АБ ІІІ ст. 5% голови, обличчя, шиї, правої верхньої кінцівки, грудної клітини з права (сірчаною кислотою – травма виробнича 06.09.2016) Т.26.6 від 25.10.2016 року. Пошкодження відноситься до числа тяжких виробничих травм. Вищенаведений нещасний випадок спричинив йому, позивачу, тяжкі фізичні та моральні страждання у вигляді болю та поганого самопочуття, а також відчуття соціальної невлаштованості через непрацездатність: наразі він визнаний інвалідом ІІ групи та непрацездатним, через що був звільнений з роботи. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000000,0 грн.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2017 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я через нещасний випадок на виробництві – 200000,0 грн., в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь держави судовий збір у розмірі 640,00 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про зміну оскаржуваного рішення в частині розміру стягнутої суми на відшкодування моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Із апеляційної скаргою звернулось також ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», в якій просить змінити оскаржуване рішення шляхом зменшення суми моральної шкоди, яка стягнута судом першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, у відповідності до вимог ст. 303 ЦПК України, і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 працював на посаді електромонтера з обслуговування електроустаткування електростанції у відокремленому підрозділі Придніпровська теплова електростанція ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго», що підтверджується копією трудової книжки АХ №510715 (а.с. 75-78).

Згідно акту проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 06 вересня 2016 року о 14 годині 02 хвилин на ВП «Придніпровська теплова електрична станція» ПАТ «ДТЕК Дніпроенерго» від 27 жовтня 2016 року (Форма Н-5), 06.09.2016 року, близько 13 години 45 хвилин ОСОБА_2 прибув в район реагентного вузла, в цей час ОСОБА_3 розпочала перевірку НД реагентного вузла. При перевірці НД кислоти №1, через 3-5 хвилин роботи, насос відключився. Після відключення НД кислоти апаратник ХВО ОСОБА_3 на технічному манометрі лінії подання кислоти помітила тиск і, не перевіривши при цьому показання тиску на електро-контактному манометрі цієї ж лінії, звернулася до ОСОБА_2 з проханням перевірити чи не відключилась електросхема НД кислоти №1. ОСОБА_2 прибув до щита та переконався, що електросхема зібрана, повернувся в район реагентного вузла БОУ і повідомив про це ОСОБА_3 Після отримання даної інформації, ОСОБА_3 знову включила насос. Насос відразу відключився і стався викид кислоти під тиском з боку насоса. Кислота потрапила на ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що призвело до хімічних опіків тіла обох працівників (а.с.15-31).

У зв’язку із нещасним випадком, який стався із ОСОБА_2 на виробництві, першим заступником начальника Головного управління держпраці у Дніпропетровській області ОСОБА_4 створено комісію, якою був складений «Акт №3 Про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом», «Форми Н-1», згідно якого було встановлено, що основною причиною настання нещасного випадку, який стався з позивачем ОСОБА_2, є невідповідність технологічного процесу вимогам безпеки, порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, невиконання посадових обов’язків, невиконання вимог інструкцій з охорони праці (а.с. 3-14).

Також, згідно довідки з огляду МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги» серія 12ААА №044290 від 28 грудня 2016 року та довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА №399369 від 28 грудня 2016 року, ОСОБА_2 первинно присвоєно другу групу інвалідності, причина інвалідності, – «трудове каліцтво по зору», ступінь втрати професійної працездатності на 75% з 28 грудня 2016 року: 45% - травма правого ока до 01.01.2018 року, 30% - рубцеві зміни м’яких тканин обличчя та шиї (а.с.62).

Наявність трудового каліцтва у позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема, наданими медичними виписками, з яких вбачається що він проходив стаціонарне та амбулаторне лікування в закладах охорони здоров’я, фотокарток, які безпосередньо відображають зовнішній стан позивача після отриманих опіків (а.с. 32-33).

Конституцією України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (ст. 43 Конституції).

За змістом ч. 2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першою ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також, згідно статті 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Виходячи з викладеного, встановивши факт завдання 06 вересня 2016 року позивачу ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (хімічних опіків) при виконанні ним трудових обов’язків, внаслідок чого останній отримав ступінь втрати професійної працездатності на 75%, а також йому було первинно присвоєно другу групу інвалідності, у зв’язку із завданими ушкодженнями, - місцевий суд прийшов до правильного висновку про доведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди та необхідність частково задоволення позовних вимог.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд правильно виходив з того, що, у зв»язку з отриманою на виробництві травмою, позивач переніс сильний фізичний біль, хвилювання за власне здоров»я та життя; проходив тривалий курс лікування; у зв»язку з отриманою травмою порушено звичайний спосіб життя позивача, сталі життєві зв'язки, позивач змушений вживати додаткових зусиль для організації свого життя, щоденно переносить фізичний біль та моральні переживання, наявна потреба у тривалій реабілітації; судом взято до уваги характер спричиненої шкоди, ушкодження зору, обличчя, шиї, які є невідновлювальними, враховано вік позивача; враховано ступінь вини відповідача. Зважаючи на викладене, виходячи із засад виваженості, розумності та співмірності, – місцевим судом правильно і обгрунтовано визначено розмір грошової суми, що підлягає стягненню на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у 200000,00 гривень.

Доводи позивача щодо необхідності стягнення моральної шкоди у більшому розмірі, оскільки на його лікування витрачено 105000,00 грн., - не спростовують правильність висновку місцевого суду щодо розміру присудженої до стягнення моральної шкоди; позивач не позбавлений можливості звернення до суду, за наявності підстав, з позовом про відшкодування матеріальної шкоди.

Посилання відповідача на необхідність зменшення розміру моральної шкоди, в зв’язку з можливим відновленням здоров’я позивача та його працездатності також не заслуговує на увагу, оскільки зазначене твердження має характер припущення.

Колегія приймає до уваги, що відповідач визнає свій обов»язок щодо відшкодування позивачу моральної шкоди; викладене стверджується журналом та звукозаписом судового засідання суду апеляційної інстанції.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимогі заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, вимог ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» – відхилити.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 травня 2017 року– залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий

Судді